Справа№ 640/2792/19
н/п 2-а/640/186/19
"12" квітня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого -судді - Сенаторова В . М .,
при секретарі - Явнюк К. Р .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до командира роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області старшого лейтенанта поліції Брюховецького Богдана Олеговича про скасування постанови, -
06.02.2019 до Київського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Брюховецького Б.О. при винесенні постанови серія БР №700450 від 27 січня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі та скасувати вказану постанову.
В обґрунтовання своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що 27 січня 2019 року командиром роти N23 батальону №4 УПП у Харківській області, старшим лейтенантом поліції Брюховецьким Б.О., було винесено постанову серія БР №700450 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 гривень. Відповідно до постанови, останній нібито о 22 годині 40 хвилин, рухаючись за кермом свого автомобіля у м. Харків по Салтівському шосе, не виконав вимоги світлофора та на заборонний жовтий сигнал світлофору здійснив проїзд перехрестя. Зазначені дії інспектора вважає протиправними, а постанова є незаконною, винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню за таких підстав:
27 січня 2019 року, ОСОБА_1 рухався в транспортному засобі Mitsubishi Lancer днз НОМЕР_1 , проїжджаючи по Салтівському шосе у напрямку ТРЦ «Французький бульвар», в районі Салтівського шосе, б. 41, побачив як за ним рухається патрульний автомобіль із включеними блакитними проблесковими маячками, тому зменшив швидкість, щоб пропустити патрульний автомобіль, керуючись вимогами ПДР Украіни, а саме пункт 3.2. Інспектор з патрульного автомобіля не подав жодного звукого сигналу, щоб позивач зупинився, доїхавши до ТРЦ «Французький бульвар», нерозуміючи дій патрульного автомобіля він вирішив пропустити патрульний автомобіль, звернувши до ТРЦ «Французький бульвар» далі, побачивши, що патрульний автомобіль повернув в його напрямку, знову ж, ніяким чином не сигналізуючи позивачу зупинитися, ОСОБА_1 увімкнув аварійний сігнал і зупинився, вважаючи, що патрульний автомобіль рухається саме за ним, але з патрульного автомобіля ніхто не вийшов. Не розуміючи дій патрульних позивач вирішив виїхати з парковки ТРЦ «Французький бульвар» на Салтівське шосе, патрульний автомобіль надалі рухався за автомобілем позивача, як і раніше, без звукового повідомлення про те, щоб він зупинився, останній вирішив зупинитися, увімкнувши аварійний сигнал. До автомобілю позивача підійшов співробітник патрульної поліції ОСОБА_2 та вимагав пред'явити йому документи, а саме водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, і сказав, що позивач нібито порушив ч. 2 ст. 122 КУпАП, проїхавши перехрестя на заборонний сигнал світлофору жовтого кольору декілька перехресть назад. На прохання надати докази скоєного правопорушення, інспектор надав запис, на якому позивач не зміг розпізнати свій автомобіль. До того ж, якщо у інспектора виникли сумніви до того, чи проїхав позивач перехрестя на жовтий сигнал світлофора, має знати, що згідно з п. 8,11 ПДР України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно з п. 31.4.1 ПДР України про гальмові системи зазначено, що гальмівний шлях для легкового автомобіля при швидкості руху 40 км/год має складати не більше ніж 14.7 м. Скорочення цієї відстані можливе лише за рахунок екстреного гальмування, до того ж 27 січня 2019 року о 22 годині 40 хвилин дорога була засніжена. Саме ці підстави могли бути вислухані на користь позивача, якби він дійсно порушив ПДР Украіни. Але інспектор не вирішив ні в чому розбиратися, поставився до позивача упереджено і настоював на своєму.
Позивач вважає, що відеозапис, поданий поліцією на підтвердження факту порушення водієм правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова серії БР N9700450 від 27 січня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Враховуюче зазначене, інспектор заздалегідь переконаний в провині позивача не міг об'єктивно з'ясувати обставини справи, що є грубим порушенням всебічного розгляду справи. Розглянувши справу, посилаючись на відеозапис, де неможливо розгледіти, що саме автомобіль ОСОБА_1 скоїв правопорушення, до того ж, запис було зроблено не за допомогою саме автоматичної фото- відео- фіксаціі, позбавивши позивача всіх гарантованих законом прав, одразу виніс постанову.
Відповідач ОСОБА_2 незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справі та не вказав жодних даних про пристрій, на який проводилася фото- відео- фіксація.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.02.2019 по справі відкрито спрощене провадження з викликом сторін.
В судове засідання позивач не з'явився, направила до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, справу просив розглядати за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв та клопотань до суду не подавав.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою командира роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області старшого лейтенанта поліції Брюховецького Б.О. серії БР №700450від 27.01.2019 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425 грн.
У постанові вказується, що 27.01.2019 о 22 годині 40 хвилин, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Lancer, днз НОМЕР_1 , у м. Харків по Салтівському шосе, не виконав вимоги світлофора та на заборонний жовтий сигнал світлофору здійснив проїзд перехрестя, чим порушив ПДР України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у інспектора підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7 КУпАП); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП).
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її відповідно з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами:
1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину;
2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані;
3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї;
4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію;
5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
Більше того, приписами ст. 129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Згідно п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26.05.2015 р. по справі №1-11/2015, - органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2ст.6 Основного Закону України).
Судом встановлено, що спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідачем була винесена відразу ж безпосередньо на місці, тобто, з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП, зокрема, користуватися кваліфікованою юридичною допомогою при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Крім того, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Між тим, на підтвердження встановленого у постанові вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, доказів щодо порушення ОСОБА_1 ПДР України, передбачених ст. 251 КУпАП, зокрема, пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису тощо, відповідачем не надано.
При цьому надана до матеріалів справи постанова про адміністративне правопорушення, не містить посилань на будь-які докази, які підтверджують порушення вимог ПДР України, що суперечить вимогам ст. 251 КУпАП.
Крім того, за змістом статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Проте докази дотримання відповідачем умов, передбачених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», відсутні.
Також необхідно зазначити, що відповідно до розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
При цьому відповідач, не зазначивши в постанові технічний засіб, яким здійснено відеозапис, порушив ст. 283 КУпАП, а саме: постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про, зокрема: технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Так, у оскаржуваній постанові відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис події проступку.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Між тим, всупереч даним вимогам, відповідачем до суду не надано ні відзиву на позов, ні жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення штрафу.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а в частині вимог щодо визнання дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення протиправними, суд вважає за доцільне відмовити, оскільки ч. 3 ст. 286 КАС України визначено які саме рішення приймає суд за наслідками розгляду даної справи.
Керуючись ст. ст. 2,3,8-11,15,72-77, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до командира роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області старшого лейтенанта поліції Брюховецького Богдана Олеговича про скасування постанови - задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Брюховецького Богдана Олеговича при винесенні постанови серія БР №700450 від 27 січня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КупАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Взадоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом 10 днів з дня складення повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 12.04.2019.
Суддя -