Справа № 618/379/19
Провадження № 3/618/70/19
17 квітня 2019 року суддя Дворічанського районного суду Харківської області Гніздилов Ю. М., розглянувши в залі суду в смт Дворічна справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Дворічанського ВП Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючої, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, -
за ч. 2 ст. 184 КУпАП, -
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ГР № 334298 від 08 квітня 2019 року, ОСОБА_1, будучи 14 червня 2018 року притягнутою до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 грн, повторно, 02 квітня 2019 року о 09 год 51 хв в с. Токарівка Дворічанського району Харківської області по вул. Дружби, буд. 46 ухилилася від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 150 Сімейного Кодексу України, по забезпеченню необхідних умов для життя, навчання та виховання своїх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, а саме: залишила їх у будинку без нагляду, не забезпечивши їжею та належними умовами проживання.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП визнала повністю, щиро каялася у вчиненому, пояснивши, що 2 квітня 2019 року в ранковий час відлучилася з дому з метою придбання в магазині продуктів харчування, а дітей залишила з бабусею, своєю матір'ю - ОСОБА_5. Окрім того пояснила, що усвідомила неправильність своїх дій та критично ставиться до вчиненого, зробила відповідні висновки, просила суд закрити справу за малозначністю.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП - ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року.
Крім пояснень ОСОБА_1 її вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджена:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ГР № 334298 від 08 квітня 2019 року;
-актом обстеження умов проживання від 2 квітня 2019 року;
-поясненнями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст.ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган, уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
У зв'язку з тим, що дії ОСОБА_1 не становили великої суспільної небезпеки, не спричинили і не могли спричинити значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам інших осіб, а також її особисте критичне ставлення до вчиненого, щире каяття, наявність на утриманні трьох малолітніх дітей та її майновий стан, суддя, враховуючи дані факти та малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, вважає за можливе застосувати до неї положення ст. 22 КУпАП, звільнивши останню від адміністративної відповідальності, оголосивши усне зауваження.
Суддя вважає, що таке звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю адміністративного правопорушення та оголошення їй усного зауваження, в даному конкретному випадку є доцільним, а також є важливим засобом реалізації судом принципу гуманізму та індивідуалізації відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити за малозначністю вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, судовий збір, передбачений нормою ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 22, 184, 221, 283 КУпАП, суддя,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 184 КУпАП, на підставі ст. 22 КУпАП у зв'язку з малозначністю адміністративного правопорушення, обмежившись у відношенні неї усним зауваженням.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП - закрити на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в 10-денний строк з дня її винесення через Дворічанський районний суд.
Суддя Ю. М. Гніздилов