Справа № 569/4915/18
15 квітня 2019 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Гордійчук І.О.
секретар судового засідання Михайленко О.С.
за участі представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 21.06.2011 року у розмірі 63251,83 грн. Також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 4500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Станом на 30.01.2018 року відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 63251,83грн., що складається з 2897,17 грн. - заборгованості за кредитом, 53067,70 заборгованості за процентами за користування кредитом, 3798,78 грн. - пені, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 2988,18 грн. штрафу (процентна складова).
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19.11.2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 22.05.2018 року задоволено, заочне рішення скасовано.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без його участі.
Від відповідача 21.12.2018 року до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення наведені у заявах по суті справи, подав до суду заяву про застосування строку позовної давності. Просив у задоволенні позову відмовити повністю, застосувати строк позовної давності.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 21.06.2011 року та згідно цієї Заяви отримала кредит у розмірі 4500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцем терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Подавши відповідну заяву відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами, Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає укладений між нею та позивачем договір про надання банківських послуг.
При укладенні цього договору сторони керувалися положенням частини першої статті 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відповідно до якого договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З наданого суду позивачем розрахунку заборгованості за договором, укладеним з відповідачем 21.06.2011 року вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у результаті чого станом на 30.01.2018 року, виникла прострочена заборгованість у розмірі 63251,83 грн., з яких: 2897,17 грн. заборгованість за тілом кредиту, 53067,70 грн. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 3798,78 грн. заборгованість за пенею (комісією), 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 2988,18 грн. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов'язання.
В той же час, згідно положень ст.257ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється три роки.
Згідно ч. 3, 4, 5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Судом встановлено, що з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору позивач звернувся до суду у 2018 року, позов надійшов до суду 22.03.2018 року.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).
Представником відповідача, до ухвалення рішення судом, зроблено заяву про застосування позовної давності у справі.
У письмовому відзиві на заяву про перегляд заочного рішення суду від 09.10.2018 року, представник позивача зазначає, що строк звернення до суду з позовом не пропущено.
Згідно довідки про видачу кредитних карт від 08.10.2018 року №30.1.0.1/2-20180306/51 (а.с.94) клієнту було видано кілька карт зі строком дії 06.2018 року.
Жодного належного доказу, про те що перевипущені картки зі строком дії до 06.2018 року були вручені ОСОБА_2, та що остання користувалась ними, суду не надано.
Відтак, у межах строку кредитування, відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти щомісячними платежами.
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку (пеня за несвоєчасне погашення кредиту), то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу.
А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Вищезазначене відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
За наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.
Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 21.06.2011 укладеного між сторонами, останнє погашення та сплата заборгованості відбулась 29.11.2014 року, а сальдо простроченої заборгованості по кредиту настало 26.08.2014 року.
Позивачем суду не надано доказів поважності причини пропуску строку позовної давності.
Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача
Оскільки суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, то судові витрати понесені позивачем покладаються на нього та поверненню не підлягають.
Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області (пп.15.5 п.15 ч.1Перехідні положення ЦПК України у редакціїЗакону № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570).
Відповідач: ОСОБА_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1.
Повний тест судового рішення складено 17.04.2019 року.
Суддя І.О.Гордійчук