Справа № 538/1466/18
Провадження № 2/538/41/19
16 квітня 2019 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Бондарь В.А.
за участю секретаря судового засідання - Горілей Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лохвиця цивільну справу за позовом заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2, Фермерського господарства "МТС "Агропростір" про визнання незаконними та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, визнання недійсним договору оренди землі, припинення договору суборенди та повернення землі, -
Заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до Лохвицького районного суду із позовом до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2, ФГ "МТС "Агропростір" про визнання незаконними та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, визнання недійсним договору оренди землі, припинення договору суборенди та повернення землі.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що за результатами розгляду клопотань ОСОБА_2 про надання земельної ділянки для створення ведення фермерського господарства розпорядженням ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.05.2015 року № 2010-сг надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 93,6300 га, для ведення фермерського господарства в оренду на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населеного пункту. Наказом ГУ Держгеокадастру від 12.06.2017 року № 5473-СГ затверджено проектну документацію із землеустрою та передано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку державної власності площею 93,6254 га, розташовану за межами населених пунктів Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області для ведення фермерського господарства.
Між ГУ Держгеокадастру в Полтавській області та ОСОБА_2 13.06.2017 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 93,6254 га, кадастровий номер 5322681100:00:007:0915, сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Право оренди по вищевказаному договору зареєстровано 22.06.2017 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна. 14.07.2017 року ОСОБА_2 передав земельну ділянку площею 93,6254 га в суборенду Фермерському господарству «МТС «Агропростір».
З метою реалізації права на створення фермерського господарства, рішенням 14 сесії 23 скликання Лохвицької РДА від 29.08.2000 року ОСОБА_2 надано на праві постійного користування земельну ділянку площею 40,72 га та видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 009217. Після чого, відповідачем ОСОБА_2 засновано селянське (фермерське) господарство «Любава» та зареєстровано його в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.10.2000 року.
Незаконність отримання зазначеної спірної земельної ділянки, на думку прокуратури, полягало в тому, що на момент прийняття ГУ Держгеокадастром спірних наказів від 21.05.2015 року № 2010-сг та від 12.06.2017 року № 5473-СГ, СФГ "Любава", засновником якого є ОСОБА_2, вже набуло статусу юридичної особи та мало у постійному користуванні земельну ділянку для ведення фермерського господарства, а отже, отримання у подальшому ще земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду, в т.ч. земельної ділянки площею 93,6254 га суперечить вимогам закону, оскільки мало відбуватися за процедурою проведення земельних торгів, що є підставою для визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, визнання недійсним договору оренди землі, припинення договору суборенди та повернення землі.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, заявив усне клопотання, просив провадження у справі закрити, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Представник позивача прокурор Лохвицького відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду відповідь на відзив, проти заявленого клопотання про закриття провадження у справі заперечив.
Представник відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання не з"явився, був належним чимом повідомлений про розгляд справи, в підготовче судове засідання надав до суду відзив на позовну заяву, проти позову заперечив.
Представник відповідача ФГ "МТС "Агропростір" в судове засідання не з"явився з невідомих причин, був належним чимом повідомлений про розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких з дійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ч. 4 ст. 188 ЦПК України, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, ч.1 ст.188 ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням відповідно ч. 2 ст. 4 ГПК України.
Пунктом першим ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку з здійсненням господарської діяльності ( крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та / або / фізичні особи - підприємці.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерські господарства» від 19 червня 2003 року, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі воренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянськогогосподарства, відповідно до закону.
Відносини, пов'язані з створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарства, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України « Про фермерські господарства » та іншими нормативно - правовими актами України (ст. 2 Закону).У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно - правовим актом.
Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18 -річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону.
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням ( передачею ) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства у формі юридичної особи або створення сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи.
Після укладання договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, з дати реєстрації засновника фермерського господарства, останній виступає в орендних правовідносинах у якості суб"єкта господарювання, що здійснює господарську діяльність. Обов"язки землекористувача земельної ділянки здійснює суб"єкт господарювання, а не громадянин, якому вона надавалася.
Судом встановлено, що з метою реалізації права на створення фермерського господарства, рішенням 14 сесії 23 скликання Лохвицької РДА від 29.08.2000 року ОСОБА_2 надано на праві постійного користування земельну ділянку площею 40,72 га та видано Державний акт на право постійного користування землею І-ПЛ № 009217 (а.с.32)
Після чого, відповідачем ОСОБА_2 засновано селянське (фермерське) господарство «Любава» та зареєстровано його в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.10.2000 року та 13.06.2017 року уклав ще договір оренди земельної ділянки, площею 93,6254 га ( а.с. 21-23, 24 ).
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.03.2018 у справу № 348/992/16-ц, виходячи з комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов"язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Відтак, спори, пов'язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства.
Тобто, у правовідносинах користування земельною ділянкою відповідно до Державного акту на право постійного користування землею відбулася фактична заміна, обов"язки землеко-ристувача земельної ділянки перейшли до суб"єкта господарювання з дня реєстрації юридичної особи.
Таким чином, сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи, в тому числі, селянське (фермерське) господарство «Любава», засновником якого є відповідач ОСОБА_2, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області та прокуратура, що звернулася до суду з захистом інтересів держави, тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Вказаний висновок узгоджуються з висновками Великої палати Верховного суду, викладеними у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб"єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі про надання із земель державної або комунальної власності земельної ділянки, підвідомчі господарським судам.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи те, що спірна земельна ділянка надавалась ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, яке відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» є формою підприємницької діяльності, та використовувалась не фізичною особою,
а засновником селянського (фермерського) господарство «Любава» ОСОБА_2, беручи до уваги положення ст. 19 ЦПК України і ст. 20 ГПК України, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що повністю узгоджується з висновками Постанови Верховного Суду, які викладені у постановах від 13.03.2018 року у справі № 348/992/16-ц та від 22.08.2018р. у справі № 606/2032/16-ц.
Зважаючи на вище викладене, провадження по цивільній справі слід закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку господарського судочинства.
На виконання вимог ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд вважає за необхідне довести до відому позивача, що дана справа віднесена до юрисдикції Господарського суду Полтавської області.
При поданні позову заступником керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області було сплачено судовий збір у розмірі 7048 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням за № 1522 від 28 вересня 2018 року ( а.с.1).
Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Враховуючи викладене, відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору у розмірі 7048,00 грн. підлягає поверненню прокуратурі Полтавської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 133, 142, 188, 255, 256, 259, 260, 261, 263, 354 ЦПК України, ст.ст. 4, 12, 20 ГПК України, Законом України «Про судовий збір» суд, -
Провадження у справі за позовом заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2, Фермерського господарства "МТС "Агропростір" про визнання незаконними та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, визнання недійсним договору оренди землі, припинення договору суборенди та повернення землі - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Роз"яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Управлінню Державної казначейської служби України в Лохвицькому районі Полтавської області ( 37200, вул. Гоголя, 10, м. Лохвиця, Полтавська області, код ЄДРПОУ 37953557, інші відомості відсутні) повернути прокуратурі Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 7048 (сім тисяч сорок вісім) грн. 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 1522 від 28.09.2018 року.
Ухвала може бути оскаржена на підставі ч. 1ст. 354 ЦПК України протягом п"ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Лохвицького
районного суду ОСОБА_5