КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/1554/19
Провадження № 2-а/552/20/19
17.04.2019 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Кузіної Ж.В.
секретаря Горошко О.О.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 1 роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта ОСОБА_2, третя особа Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дій та скасування постанови серія НК № 409851 від 19 березня 2019 року, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення посилаючись на те, що 19 березня 2019 року постановою відповідача його притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, а саме що позивач порушив 2.1 ґ ПДР. З постановою не згоден, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Відповідач не повідомив причину зупинки автомобіля, яким керував позивач, останній надав інспектору посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію. Надання полісу страхування передбачено у випадку складення протоколу про порушення дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Позивач при розгляді адмінсправи був позбавлений гарантованих законом прав, реалізації права на захист, відповідачем порушені норми ст. ст. 245,252 КУпАП.
Ухвалою суду від 26 березня 2019 року відкрито провадження по справі, залучено як третю особу Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги пославшись на викладені в позовній заяв та відповіді на відзив обставини та пояснив, що будь-якого адміністративного правопорушення не вчиняв. Просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, надав суду відзив, в якому позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, оскільки керував транспортним засобом без поліса обов'язкового страхування. Під час розгляду справи позивач був ознайомлений з правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності, скористатися будь-яким правом останній не бажав. Відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, клопотань пр. відкладення не надходило.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі, оглянувши відеозапис, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно постанови серія НК № 409851 від 19 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126КУпАП. Постановою встановлено, що 19 березня 2019 року о 22 год. 30 хв. на 76 км автодороги Київ-Харків, позивач керуючи транспортним засобом ЗАЗ- Деу днз ВІ 5138 АС без полісу обов'язкового страхування, чим порушив п.2.1 ґ ПДР. Застосовано адміністративне покаранні у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про ряд адміністративних правопорушень включаючи і за ч.1 ст. 126 КУпАП.
За правилами ст. 80 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції України). Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена ч. 2 ст. 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом ст. 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку). При вирішенні спору суд також виходить із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч. 2 ст. 62 Конституції України).
Частиною 1 ст.126 КпАП передбачено адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка»).
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. п. 2.1. ґ ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);
Згідно п. п. а) п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Пунктом 2.1 ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, окрім іншого, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", водій зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідач, як уповноважена особа підрозділу Національної поліції на яку покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, мав право вимагати у позивача пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів лише у встановлених законом випадках.
Відповідно до ст. 21 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі» ( далі Закон № З 1961-IV) , з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, передбачених Законом №1961-IV, а саме::
- при складанні протоколу щодо порушень правил дорожнього руху;
- при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.
У судовому засіданні встановлено, що зупиняючи позивача, який керував транспортним засобом, відповідачем не зазначено щодо порушення останнім ПДР, а лише у послідуючому прийнято рішення щодо винесення постанови за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, обов'язок водія пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки поліс страхування виникає лише у випадках складання відносно даного водія протоколу.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України, Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах "Малофєєва проти Росії" та "Карелін проти Росії" суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та самої події правопорушення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Позовні вимоги про визнання дій інспектора батальйону № 1 роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд не повноважний вирішувати даного виду питань.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.6, 8-10, 241-246, 250, 286 КАС України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора батальйону № 1 роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта ОСОБА_2 серії НК № 409851 від 19 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та провадження в справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Відповідач: інспектор батальйону № 1 роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант ОСОБА_2, місце знаходження Київська область, м. Бориспіль, вул. Кошового,4 .
Третя особа Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, місце знаходження Київська область, м. Бориспіль, вул. Кошового,4 , ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 0108646.
Головуючий Ж.В.Кузіна