03 квітня 2019 року Справа № 915/1909/18
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання Берко О.В.,
представника позивача: ОСОБА_2, за дов.№20 від 03.09.2018;
представника відповідача: ОСОБА_3, за ордером МК№119158 від 01.02.2019;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Миколаївського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України
(54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27, корп.1; ідент.код 22440366),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївмолпром”
(54001, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.16; ідент.код 05409745),
про: стягнення пені у розмірі 68000,00 грн,-
Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач, відділення) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївмолпром” 68000,00 грн пені, нарахованої відповідно до ч.5 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.09.2017 №22-ріш.
Ухвалою суду від 03.01.2019 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№205 від 01.02.2019 та в запереченнях вих.№21 від 19.03.2019 на відповідь позивача на відзив просить суд відмовити відділенню у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивачем неправомірно нараховувалась пеня в період між розглядами справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, оскільки вважає, що у відповідності до абз.3 ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на період розгляду та перегляду господарським судом справи пеня взагалі не повинна нараховуватися.
Відділення у відповіді вих.№64-02/322 від 27.02.2019 на відзив стверджує, що доводи товариства щодо моменту завершення розгляду справи в суді першої інстанції взагалі не відповідають обставинам справи, отже не мають значення для даної справи, оскільки позивачем нарахування пені почалось з наступного дня після прийняття судом апеляційної інстанції постанови по справі №915/1253/17. Відділення зазначає, що тривалість зупинення нарахування пені визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався судовий розгляд чи перегляд справи.
Ухвалою від 01.02.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.
У підготовчому засіданні 01.02.2019 та 06.03.2019 судом оголошувались перерви.
Ухвалою суду від 20.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 03.04.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №22-ріш від 19.09.2017 у справі №2-26.215/11-2017 (далі - рішення адміністративної колегії) (а.с.9-11) Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївмолпром” (далі - відповідач, товариство) притягнуто до відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Пунктом 2 резолютивної частини цього рішення на товариство накладено штраф у розмірі 68000 гривень.
Не погоджуючись із рішенням адміністративної колегії, товариство оскаржило його до Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2017 позовну заяву товариства було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №915/1253/17.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2018 у справі №915/1253/17 рішення адміністративної колегії скасовано.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2018 у справі №915/1253/17 скасовано. У задоволені позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою товариства по справі №915/1253/17.
Постановою Верховного Суду від 20.11.2018 касаційну скаргу товариства залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі №915/1253/17 залишено без змін.
Таким чином, рішення адміністративної колегії відділення є чинним, а його законність підтверджена вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Позивач зазначає, що листом від 14.12.2018 вих.№197 (а.с.25) з урахуванням листа від 20.12.2018 №201 (а.с.26), що надійшов на адресу відділення 21.12.2018 за вхід.№80-01/2664, товариство надало платіжне доручення №388 від 28.11.2018 для підтвердження сплати штрафу в розмірі 68000 грн.
Позивач стверджує, що штраф було сплачено підприємством із простроченням терміну, визначеного Законом України “Про захист економічної конкуренції”.
Відділенням було нараховано 96900,00 грн пені за 95 днів прострочення сплати 68000,00 грн штрафу, однак, враховуючи положення ч.5 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, відділення просить стягнути з товариства 68000,00 грн пені.
Станом на дату подання позову, 68000,00 грн пені підприємством не сплачено, що зумовило звернення відділення до суду з даним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст.22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.
Згідно положень ст.25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України та стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Аналогічні положення викладені в постанові Верховного суду від 22.01.2019 у справі №915/304/18.
Відповідно до ч.8 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Відповідач лише листом від 14.12.2018 вих.№197 з урахуванням листа від 20.12.2018 №201, що надійшов на адресу відділення 21.12.2018 за вхід.№80-01/2664, повідомив позивача, що накладений на нього рішенням адміністративної колегії штраф в розмірі 68000 грн було сплачено 28.11.2018, в підтвердження чого надав останньому платіжне доручення №388.
Так як відповідачем штраф сплачено було лише 28.11.2018, то позивачем згідно розрахунку стягуваної суми здійснено нарахування пені у розмірі 1,5% від суми штрафу 68000,00 грн за кожний день прострочення, а саме:
1) за період з 02.08.2018 по 28.10.2018 включно (88 днів) - період з наступного дня після прийняття судом апеляційної інстанції постанови по справі №915/1253/17 до дня відкриття Верховним Судом касаційного провадження по вказаній справі;
2) за період з 21.11.2018 по 27.11.2018 включно (7 днів) - період з наступного дня після прийняття Верховним Судом постанови по справі №915/1253/17 до дня сплати штрафу.
Розмір нарахованої пені становить 96900,00 грн (68000,00 грн х 1,5% х 95 днів).
Однак, враховуючи положення ч.5 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, яка передбачає, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, відділення просить стягнути з товариства 68000,00 грн пені.
Згідно ч.ч.7, 9 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Оскільки оскарження відповідачем рішення адміністративної колегії зупиняє подальше нарахування пені тільки на час фактичного розгляду справи про оспорювання його дійсності, проте від сплати пені не звільняє, позовні вимоги про стягнення 68000,00 грн пені нарахованої за прострочення оплати штрафу підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Посилання відповідача на те, що позивачем неправомірно нараховувалась пеня в період між розглядами справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, судом відхиляються, оскільки як вказано вище, тривалість зупинення нарахування пені визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Суд приходить до висновку, що відділенням правомірно розпочато нарахування пені з наступного дня після прийняття судом апеляційної інстанції постанови по справі №915/1253/17, оскільки згідно ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та зупинено таке нарахування з дня відкриття Верховним Судом касаційного провадження по вказаній справі, оскільки з аналізу положень ст.ст.294, 301 ГПК України, вбачається, що лише за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, касаційна скарга приймається Верховним Судом до розгляду з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі, а її розгляд починається з відкриття першого судового засідання.
Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі сплатив пеню останній, у порушення приписів ст.74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївмолпром” (54001, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.16; ідент.код 05409745) на користь Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27/1; ідент.код 22440366) до загального фонду Державного бюджету України на рахунок, відкритий в Управлінні Держказначейства України за місцем знаходження платника податків за КБК 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», банк отримувача - (ГУДКСУ) Казначейство України, МФО банку 899998, р/р 31118106014006, отримувач - УК у м.Миколаїв /Центральний район/ ЄДРПОУ 37992781) 68000,00 грн пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївмолпром” (54001, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.16; ідент.код 05409745) на користь Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27, корп.1; ідент.код 22440366; р/р 35212019004742, банк платника - Державна казначейська служба України, м. Київ; код банку - 820172; ЄДРПОУ 22440366) 1762,00 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 15.04.2019 року.
Суддя М.В. Мавродієва