ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
12 квітня 2019 року Справа № 913/102/18
Провадження №1/913/102/18
За позовом позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СПФ АГРО”, м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ФІДЛАЙФ”, с. Бараниківка Кремінського району Луганської області
про стягнення 1095750 грн. 00 коп.
та зустрічним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ФІДЛАЙФ”
до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СПФ АГРО”
про визнання протиправними дій керівництва ТОВ “СПФ АГРО” та зобов'язання відповідача надати письмове спростування неправдивої інформації
Суддя Зюбанова Н.М.
Секретар судового засідання Бикова К.А.
В засіданні брали участь:
від стягувача - ОСОБА_2 адвокат, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №5125 від 29.08.2018, ордер серія ДН № 049904 від 12.12.2018;
від боржника - представник не прибув;
- розгляд скарг боржника - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ФІДЛАЙФ” за листами від 02.04.2019 № 367, від 03.04.2019 № 372 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3
Дослідивши матеріали справи та обставини скарг боржника, вислухавши представника стягувача, суд дійшов до наступного.
Так, рішенням господарського суду Луганської області від 04.07.2018 у справі № 913/102/18 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 1095750 грн. 00 коп. боргу та 16436 грн. 25 коп. судового збору; у задоволенні зустрічного позову ТОВ “ФІДЛАЙФ” до ТОВ “СПФ АГРО” про визнання протиправними дій керівництва ТОВ “СПФ АГРО” та зобов'язання відповідача надати письмове спростування неправдивої інформації відмовлено.
У подальшому Східний апеляційний господарський суд постановою від 06.12.2018 апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом залишив без задоволення, а рішення господарського суду від 04.07.2018 - без змін.
У зв'язку з надходженням касаційної скарги відповідача за первісним позовом на постанову суду апеляційної інстанції від 06.12.2018, матеріали справи № 913/102/18 були надіслані до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд постановою від 13.02.2019 касаційну скаргу ТОВ "Фідлайф" задовольнив частково, рішення господарського суду змінив, оскільки позов про стягнення 1095750 грн. 00 коп. боргу задовольнив частково, стягнув з ТОВ "Фідлайф" на користь ТОВ "СПФ Агро" 869000 грн.00 коп. боргу, 13035 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, в іншій частині позову відмовлено. Також стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СПФ Агро" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фідлайф" 5101 грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 6802 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, доручено Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.
На виконання постанови Верховного Суду від 13.02.2019, яка набрала законної сили у цей же день, суд видав відповідні накази від 27.03.2019.
Як свідчать матеріали справи, 02.04.2019 боржник - ТОВ “ФІДЛАЙФ” звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою за листом від 02.04.2019 № 367 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 з вимогами:
- визнати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження № 58752826 протиправною та скасувати її;
- зобов'язати приватного виконавця утриматись від здійснення подальших виконавчих дій, а вже розпочаті зупинити, зняти накладені арешти на майно та кошти ТОВ “ФІДЛАЙФ” та повернути незаконно списані грошові кошти на розрахункові рахунки боржника, оскільки жодних документів від приватного виконавця з приводу відкриття виконавчого провадження боржник не отримував.
Господарський суд Луганської області ухвалою від 03.04.2019 розгляд вказаної скарги призначив на 12.04.2019.
04.04.2019 боржник - ТОВ “ФІДЛАЙФ” вдруге звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою від 03.04.2019 № 372 з вимогами про визнання рішення, дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 неправомірними та скасування арешту, який накладений приватним виконавцем на поточні рахунки ТОВ “ФІДЛАЙФ” у АТ “ОСОБА_4 Аваль” (26004465371, 26009421569, 26008421571, 26007421613, НОМЕР_1) та АТ “Ощадбанк” (26009301175720).
За листом від 12.04.2019 № 402 боржник додатково наводить нормативне обґрунтування своїх вимог та посилається на порушення приватним виконавцем порядку перевірки наявної інформації про місцезнаходження боржника та порушення принципу територіальності відкриття виконавчого провадження, що в цілому призводить до блокування роботи підприємства та несвоєчасності сплати податків та комунальних платежів.
З огляду на викладене, предметом розгляду судом є оцінка законності дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 за постановами від 29.03.2019.
Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Строк для звернення зі скаргою визначений законодавцем у ст. 341 ГПК України в десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
У відповідності до наданих доказів підтверджується вчасне звернення боржника до суду зі скаргами у десятиденний строк 02.04.2019 та 04.04.2019 (постанови про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника від 29.03.2019).
Відповідно до ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 у відзиві від 10.04.2019 № 950/01-18 проти скарг боржника у виконавчому провадженні № 58752826 заперечує з посиланням на ч. 2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”, якою передбачено, якщо місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Стягувач у письмових поясненнях від 12.04.2019 № 1/04 також заперечує проти скарг боржника та посилається на відповідну правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 10.09.2018 по справі № 905/3542/15, за якою розглядалась подібна скарга та суд зробив висновок про законні дії приватного виконавця.
Встановивши фактичні обставини оскарження боржником дій приватного виконавця, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданих скарг та відмову у їх задоволенні, з огляду на наступне.
Так, правове регулювання здійснення виконавчого провадження за матеріалами справи розглядається за Законом України "Про виконавче провадження" у редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), а також Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII).
За умовами ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України № 1403-VIII.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У ст. 5 Закону України № 1404-VIII законодавець передбачив, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, зокрема, наказів, виданих судами, крім: рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, тощо; рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; рішень про виселення та вселення фізичних осіб; рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; рішень про конфіскацію майна; рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України № 1403-VIII.
Згідно вимог ст. 25 цього Закону, яка визначає виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Як свідчать матеріали справи, наказ у цій справі від 27.03.2019, виданий на виконання рішення (постанови Верховного Суду) про стягнення з ТОВ "Фідлайф" на користь ТОВ "СПФ Агро" 869000 грн.00 коп. боргу та 13035 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, є таким, що може виконуватись приватним виконавцем, тобто не відноситься до виключень, передбачених ст. 5 Закону України № 1404-VIII.
Інформацією, викладеною у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer) підтверджується, що приватний виконавець ОСОБА_3 діє у виконавчому окрузі м. Київ.
Як свідчать матеріали виконавчого провадження № 58752826, копії яких додані до відзиву, 29.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Луганської області від 27.03.2019 № 913/102/18.
У заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження зазначається, що фактичним місцезнаходженням боржника є: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 77, та у боржника наявні грошові кошти на розрахункових рахунках в АТ “ОСОБА_4 Аваль”, м. Київ.
Як було встановлено судом при розгляді скарг, матеріали справи № 913/102/19, у т.ч. витяги з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не містять інформації про вказану "фактичну" адресу ТОВ “ФІДЛАЙФ”, тому суд погоджується з доводами боржника, що ці не підтверджені документально відомості не могли бути використані приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження.
У відповідності до частин 2, 4 ст. 24 Закону України № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Таким чином законодавцем передбачено, що на приватного виконавця покладено обов'язок прийняти до виконання виконавчий документ за місцем знаходження майна боржника та наділяє його правом вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на кошти боржника на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Як вбачається із змісту оскаржуваних постанов приватного виконавця від 29.03.2019 року, наказ прийнятий до виконання за місцем знаходження коштів, що належать ТОВ "ФІДЛАЙФ" і знаходяться на п'яти рахунках №№ 26009421569, 26008421571, 26007421613, 26004465371, НОМЕР_1, відкритих в АТ “ОСОБА_4 банк Аваль”, МФО 380805.
Як з'ясовано судом з Довідника банківських установ України, які мають банківську ліцензію (https://bank.gov.ua/control/uk/bankdict/) код банку (МФО) 380805 має установа АТ “ОСОБА_4 банк Аваль”, який знаходиться у м. Києві, вул. Лєскова, 9.
Таким чином, майно боржника (гроші), дійсно, знаходяться на рахунках боржника в установі банку у м. Києві, тобто на території виконавчого округу приватного виконавця ОСОБА_3. Також суд виходить з наступного.
Главою 13 "Речі. Майно" ЦК України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190). Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України). У цій же Главі ЦК України міститься норма ст. 192 "Гроші (грошові кошти)", частиною першою якої передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Отже, гроші (грошові кошти) є різновидом майна.
З урахуванням викладеного та приписів ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку, що приватний виконавець ОСОБА_3 мав право приймати до виконання наказ № 913/102/18 за місцезнаходженням майна боржника, а саме грошових коштів ТОВ "ФІДЛАЙФ", що знаходяться на рахунках останнього в АТ “ОСОБА_4 банк Аваль”, МФО 380805 м. Києва та наділений повноваженнями накладати арешт на ці рахунки, а також рахунок в АТ “Ощадбанк” (26009301175720) та усе майно боржника.
Згідно зі ст. 236 ГПК України, яка регулює питання законності і обґрунтованості судового рішення, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
Зокрема, відповідну правову позицію щодо віднесення місця виконання виконавчого документу до відповідного виконавчого округу приватного виконавця, виходячи з місця знаходження установи банку, у якій є поточні рахунки боржника, висловив також Верховний Суд при розгляді подібної справи № 905/3542/15 у постанові від 10.09.2018.
За таких обставин скарги боржника за листами від 02.04.2019 № 367 та від 03.04.2019 № 372 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження № 58752826, накладення арешту на майно та кошти ТОВ “ФІДЛАЙФ” є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 234, 236, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Скарги боржника - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ФІДЛАЙФ” за листами від 02.04.2019 № 367, від 03.04.2019 № 372 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3А щодо відкриття виконавчого провадження № 58752826 та накладення арешту на майно та кошти боржника за постановами від 29.03.2019 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 12.04.2019 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.
Суддя Н.М. Зюбанова