ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2019Справа № 910/1692/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНССЕРВІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ - ТРАНС"
про повернення майна за договором найму (оренди) транспортного засобу та стягнення неустойки 11 935,36 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНССЕРВІС" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ - ТРАНС" (відповідач) з вимогами про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування напівпричепом бортовим тентованим, SCHMITZ SPR 24 L13, 2001 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 у розмірі 11935,36 грн. та про зобов'язання відповідача повернути позивачу напівпричеп бортовий тентований, SCHMITZ SPR 24 L13, 2001 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором найму (оренди) транспортного засобу №18279/10/14 від 29.10.2014 (далі - Договір найму) в частині дотримання порядку і строків здійснення орендних платежів, у зв'язку з чим позивач прийняв рішення достроково відмовитися від Договору найму у односторонньому порядку відповідно до положень ст. 782 ЦК України. Також позивач вважає, що оскільки Договір найму є достроково припиненим, у відповідача виник обов'язок повернути позивачу об'єкт оренди. Проте, на вимогу позивача відповідач орендоване майно не повертає, а тому відповідач має сплатити неустойку, нараховану згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНССЕРВІС" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
25.02.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло повідомлення на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.02.2019, до якого на усунення недоліків позовної заяви додано виправлену позовну заяву від 01.02.2019 та докази її надіслання разом з додатками відповідачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1692/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 про відкриття провадження у справі № 910/1692/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та дослідивши матеріали справи, суд
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНССЕРВІС") стверджує, що 29.10.2014 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" (наймач) укладений Договір найму (оренди) транспортного засобу № 18279/10/14, відповідно до умов якого 29.10.2014 позивач (наймодавець) передав, а відповідач (наймач) прийняв в тимчасове платне користування (в найм/оренду) автомобіль: напівпричіп бортовій тентований, SCHMITZ SPR 24 L13, 2001 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.
Однак, відповідач (наймач) неналежним чином виконував зобов'язань за Договором найму (оренди) транспортного засобу №18279/10/14 від 29.10.2014 в частині дотримання порядку і строків здійснення орендних платежів, у зв'язку з чим позивач прийняв рішення про дострокову відмову від Договору найму у односторонньому порядку відповідно до положень ст. 782 ЦК України та повернення об'єкту оренди. Проте, на вимогу позивача відповідач орендоване майно не повернув, а тому відповідач просить суд стягнути з відповідача неустойку, згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України в сумі 11 935,36 грн.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до ч.ч. 1-3статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором найму (оренди) транспортного засобу №18279/10/14 від 29.10.2014 в частині дотримання порядку і строків здійснення орендних платежів, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача неустойку в сумі 11 935,36 грн. та зобов'язати відповідача повернути позивачу об'єкт оренди: напівпричіп бортовій тентований, SCHMITZ SPR 24 L13, 2001 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.
Судом встановлено, що 29.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНССЕРВІС (наймодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" (наймач, відповідач) укладений Договір найму (оренди) транспортного засобу №18279/10/14. Автомобіль, що передається в найм (оренду), належить наймодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого Центр ДАІ 8009, 29.10.2014.
Відповідно до п. 1.2. Договору, за домовленістю сторін автомобіль, що наймається, буде використовуватися наймачем за його призначенням для здійснення наймачем статутної діяльності. У цих межах відповідно до ст. 800 Цивільного кодексу України використання транспортного засобу здійснюється наймачем у його діяльності самостійно.
У пункті 2.1 Договору передбачено, що він укладений строком на 36 місяців з дати підписання сторонами. Позивач та відповідач погодили також, що у випадку користування наймачем автомобілем, переданим за договором, протягом одного місяця після закінчення строку договору, за відсутності заперечень з боку наймодавця, договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений у цьому правочині.
Підписання договору сторонами розцінюється як передання автомобіля (п. 4.1 Договору).
Згідно з пунктом 4.2 Договору повернення майна після закінчення строку його дії наймачем здійснюється на першу вимогу наймодавця (з урахуванням вимог п. 2.1 Договору), заявлену у письмовій формі, що оформлюється актом, скріпленим підписами учасників правочину.
Відповідно до пункту 4.3 Договору повернення автомобіля може бути здійснено до закінчення строку дії договору, якщо сторони взаємно домовились про це.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору найму (оренди) транспортного засобу № 18279/10/14 від 29.10.2014 позивач надав послуги з оренди, а відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується актами виконаних робіт: № 604129 від 30.06.2016 на суму 1000,00 грн. (за квітень - червень), № 605876 від 30.09.2016 на суму 1000,00 грн. (за липень - вересень).
Судом встановлено, що наведені акти відображають зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, а тому приймаються судом в якості належних та допустимих доказів, які підтверджують факт надання позивачем транспортного засобу в найм відповідачу та розмір плати за користування майном.
Відповідно до п. 3.1 Договору, плата за користування наймачем об'єктом найму (автомобілем) встановлюється сторонами кожного місяця згідно з узгодженими між сторонами рахунками оренди, які наймач зобов'язується оплачувати щомісячно не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.
Таким чином, сторони у Договорі найму (оренди) транспортного засобу №18279/10/14 від 29.10.2014 року не визначили чіткого розміру орендної плати, але передбачили, що в подальшому він буде узгоджуватися сторонами у відповідних рахунках.
Відповідно до наведеної умови Договору (п. 3.1.), позивачем були виставлені рахунки на оплату оренди: № 604585 від 30.06.2016 на суму 1000,00 грн.;
№ 606492 від 30.09.2016 на суму 1000,00 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку по сплаті орендних платежів, позивач звернувся до відповідача з листом № 1 від 25.07.2017 про відмову від Договору, в якому позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість з оплати орендних платежів за використання орендованого майна, а також повідомив про односторонню відмову від договору та просив повернути орендований транспортний засіб.
У відповідь на зазначений лист (№ 1 від 25.07.2017) відповідач листом від 04.08.2017 № 33 повідомив, що 03.08.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль - Транс" отримано лист позивача про відмову від Договору та погашення заборгованості, в якому заперечив проти розірвання договору в односторонньому порядку, та зазначив, що всі спірні питання будуть розглянуті після виконання позивачем зобов'язань за іншим договором оренди.
Листом № 19 від 30.11.2017 позивач повторно звертався до відповідача з вимогою усунути з боку ТОВ "Магістраль - Транс" порушення права власності ТОВ "ЄвроТрансСервіс" на транспортний засіб - напівпричіп бортовій тентований, SCHMITZ SPR 24 L13, 2001 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 та негайно його повернути.
Судом встановлено, що 03.03.2018 відповідачем перераховано на користь позивача:
- 1000,00 грн. з призначенням платежу - за послуги оренди ТЗ згідно з рахунком № 604585 від 30.06.2018 на суму 1000,00 грн.;
- 1000,00 грн. з призначенням платежу - за послуги оренди ТЗ згідно з рахунком № 606492 від 30.09.2016 на суму 1000,00 грн.
Враховуючи умови Договору (3.1.) відповідач (наймач) мав внести оплату за користування річчю (транспортний засіб) відповідно до рахунку № 604585 від 30.06.2016 не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, тобто до 10.07.2016, та відповідно до рахунку № 606492 від 30.09.2016 до 10.10.2016.
Судом встановлено, що відповідач не вносив оплату за користування відповідним транспортним засобом більше ніж три місяці підряд, ніж визначено умовами Договору, у зв'язку з чим у позивача виникло право відмовитися від відповідного договору найму в порядку ст. 782 ЦК України.
Судом досліджено, що лист Позивача про відмову від Договору був отриманий відповідачем 03.08.2017 року, а відтак, саме з цієї дати слід вважати Договір розірваним. У листі також було висунуто вимогу щодо повернення транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Таким чином, у відповідача (наймача) виник обов'язок повернути орендодавцю майно з оренди, оскільки Договір припинив свою дію, внаслідок чого орендар втратив право на користування об'єктом оренди.
Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суд, зокрема, в постановах від 18.06.2018 № 910/18827/17, від 04.09.2018 № 910/19163/7, від 05.09.2018 № 910/22589/17, від 11.09.2018 № 91021480/17, від 10.10.2018 № 910/21406/17, від 16.10.2018 № 910/20398/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Судом встановлено, що Договір найму (оренди) транспортного засобу №18279/10/14 від 29.10.2014 є розірваним з 03.08.2017.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем позивачу за актом, переданого на підставі Договору найму (оренди) транспортного засобу.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку неустойки за користування транспортним засобом, останній нараховує неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, починаючи з 04.08.2017 по 31.01.2019.
При здійсненні розрахунку неустойки позивачем враховано, що сторони в актах виконаних робіт (№ 604585 від 30.06.2016 за квітень-червень, № 606492 від 30.09.2016 за липень-вересень) встановили, що сума оренди транспортного засобу згідно договору становить 1 000,00 грн., а тому розмір орендної плати за один місяць становить 333,33 грн. (1000: 3= 333,33).
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНССЕРВІС" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ - ТРАНС" на його користь неустойку у розмірі 11 935,36 грн.
Перевіривши вказаний розрахунок, суд зазначає, що він є обґрунтований та арифметично вірним.
Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, прострочив строки здійснення орендних платежів та не здійснив повернення об'єкту оренди, переданого на підставі Договору найму (оренди) транспортного засобу №18279/10/14 від 29.10.2014, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором є договором оренди, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України та Глави 30 ГК України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма міститься в положеннях ст. 759 ЦК України.
Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору найму шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Таким чином, істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна, як внесення орендної плати, є достатньою підставою для дострокового розірвання вказаного договору найму в судовому порядку та повернення найманого майна наймодавцю.
Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення
Суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Висновки суду.
Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНССЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ - ТРАНС" про повернення майна за договором найму (оренди) транспортного засобу та стягнення неустойки 11 935,36 грн. підлягають задоволенню повністю.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається із суми судового збору у розмірі 3 842,00 грн. за подання позовної заяви до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позову повністю, судовий збір у сумі 3 842,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ - ТРАНС" (03151, м. Київ, вулиця Волинська, будинок 60; ідентифікаційний код 31055416) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНССЕРВІС" (01033, м.Київ, вулиця Саксаганського будинок 77; ідентифікаційний код 32823070) напівпричіп бортовій тентований, SCHMITZ SPR 24 L13, 2001 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ - ТРАНС" (03151, м. Київ, вулиця Волинська, будинок 60; ідентифікаційний код 31055416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНССЕРВІС" (01033, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77; ідентифікаційний код 32823070) 11 935,36 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять гривень 36 коп.) неустойки та 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.) судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 17.04.2019.
Суддя Гумега О.В.