вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" квітня 2019 р. Справа№ 910/11310/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Калатай Н.Ф.
при секретарі Гуцал О.В.
за участю представників
від позивача: 1) ОСОБА_2 - паспорт серія НОМЕР_1 від20.05.2010р.
2) не з»явились
3) не з»явились
4) не з»явились
5) не з»явились
6) не з»явились
від відповідача: 1) ОСОБА_3 - дов. № 0418/27-01 від 27.04.2018р.
ОСОБА_4 - дов. № 0418/27-01 від 27.04.2018р.
2) ОСОБА_5 - дов. № 062/01/10-8 від 02.01.2019р.
від третьої особи: ОСОБА_6 - дов. № СП-2/19 від 20.02.2019р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2019р.
у справі № 910/11310/18 (головуючий суддя Трофименко Т.Ю., судді:
Гулевець О.В., Морозов С.М.)
за позовом 1. ОСОБА_2
2. ОСОБА_7
3. ОСОБА_8
4. ОСОБА_9
5. ОСОБА_10
6. ОСОБА_11
до 1. Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця"
2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивачів Публічне акціонерне товариство "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод"
про визнання недійсними результатів біржових торгів та
біржового контракту
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019р. по справі № 910/11310/18 у задоволенні клопотань ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" про зупинення провадження у справі відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів відмовлено. Клопотання Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" про залишення позову без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця", Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, оформлених протоколом № 1 від 20.03.2015 та біржового контракту №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, укладеного між відповідачами, залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2019р. по справі № 910/11310/18 та передати справу № 910/11310/18 на розгляд Господарського суду міста Києва.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2019р. апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Північного господарського апеляційного суду від 13.03.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2019р. та призначено справу № 910/11310/18 до розгляду на 10.04.2019р.
27.03.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд ухвалу господарського суду міста Києва від 11.02.2019р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
10.04.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи надійшло пояснення, в якому доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2019р. підтримує у повному обсязі та просить задовольнити апеляційну скаргу.
10.04.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшло пояснення до апеляційної скарги.
10.04.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" надійшла заява про компенсацію судових витрат. Докази розміру судових витрат у зв»язку з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 подасть протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у справі апеляційним судом.
Встановлено, що в судове засідання 10.04.2019р. представники позивача -2,3,4,5,6 не з'явилась, але від ОСОБА_7 (позивач-2) через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання в якому просить суд розгляд справи відкласти, обґрунтовуючи його тим, що не може взяти участь у даному судовому засіданні, оскільки зайнятий як представник відповідача в іншому судовому засіданні.
Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача -2,3,4,5,6.
Представник відповідача - 1 та 2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили у її задоволенні відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представники позивача -1 та третьої особи в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили суд її задовольнити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
12.12.2018р. до Господарського суду міста Києва позивачем -2 подано клопотання в якому він просив суд призначити експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи пакет акцій Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» у кількості 3 100 шт., що становить 29,985% статутного капіталу товариства, станом на 18.04.2013р. до переліку об'єктів приватизації групи Е, визначених Програмою приватизації комунального майна територіальної міста Києва на 2011-2012 роки. Також, просив суд призначити експертизу, на вирішення якої поставити питання: якою була вартість 100% акцій Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» станом на 20.03.2015р.; якою була вартість пакету акцій Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» у кількості 3 100 шт., що становить 29,985% статутного капіталу товариства, станом на 20.03.2015р.
За приписами ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.
Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
У поданих позивачем клопотаннях не обґрунтовано дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, не надано доказів, які б свідчили про недостовірність, суперечливість доказів у справі.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Тобто, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.
Метою оцінки є з'ясування можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів. Як будь-які інші докази, висновок експерта оцінюється на предмет його допустимості, належності, достовірності та достатності для вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову в клопотанні позивачу-2 про призначення судових експертиз.
Позивачем-1 та третьою особою в ході підготовчого засідання було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 910/11310/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі Господарського суду міста Києва № 910/617/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним у повному обсязі з моменту прийняття рішення АМКУ від 22.12.2015р. № 629-р, яким надано ПрАТ "ФФ "Дарниця" дозвіл на придбання акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ", що забезпечує перевищення 25% голосів у вищому органі управління ПАТ "НВЦ "БХФЗ"; визнання недійсним у повному обсязі з моменту прийняття рішення АМКУ від 09.11.2018р. № 24-29/02-14885, яким заяву ПАТ "НВЦ "БХФЗ" про перегляд рішення від 22.01.2016р. № 629-р, залишено без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.
Лише саме по собі зазначення про пов'язаність справи зі справою, що розглядається іншим судом, не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Зі змісту наведеного припису вбачається, що визначальним для зупинення провадження є саме неможливість розгляду даної справи, а місцевим судом не встановлено обставин, з якими закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що клопотання позивача-1 та третьої особи про зупинення провадження у справі № 910/11310/18 задоволенню не підлягають, оскільки судом не встановлено обставин, які свідчили б про неможливість розгляду справи № 910/11310/18 до вирішення справи № 910/617/19.
11.02.2019р. позивачем-1 до Господарського суду міста Києва було подано клопотання про витребування від Антимонопольного комітету України усіх документів, на підставі яких Антимонопольним комітетом України прийнято рішення від 22.12.2015 №629-р за результатами розгляду заяви від 20.05.2015р., яким Приватному акціонерному товариству "Фармацевтична фірма "Дарниця" надано дозвіл на придбання акцій Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», що забезпечує перевищення 25% голосів у вищому органі управління компанії.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Як встановлено у ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність необхідності та доцільності у витребуванні вказаних документів як таких, що не мають доказового значення при вирішенні даного спору, а тому клопотання позивача-1 про витребування доказів задоволенню не підлягає.
08.02.2019р. відповідачем -1 до Господарського суду міста Києва було подано клопотання про залишення позову без розгляду. Обґрунтовуючи його тим, що особи, які подали позов у даній справі, не мають процесуальної дієздатності, оскільки не уповноважені представляти інтереси територіальної громади міста Києва.
Положення ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулись до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця", Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, оформлених протоколом № 1 від 20.03.2015р. та біржового контракту №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015р. укладеного між відповідачами.
При цьому, обґрунтовуючи наявність прав на оспорювання зазначених правочинів, позивачі зазначають, що перехід права власності на пакет акцій Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» у кількості 3 100 шт. від Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" порушує права та інтереси позивачів як членів територіальної громади міста Києва.
Тобто, з обґрунтування позовних вимог випливає, що позивачі подали позов на захист інтересів територіальної громади міста Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
У випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 173 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002, Київська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування у місті Києві. Київська міська рада є юридичною особою, має власну печатку, рахунок в банку, символіку, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав та нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському суді та мати інші реквізити і повноваження відповідно до законодавства.
У постанові Верховного Суду від 21.01.2019р. у справі № 910/3233/18 викладено такий правовий висновок: «Проте, як правильно враховано апеляційним господарським судом, фізичні особи можуть виступати від імені територіальних громад у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, за спеціальними дорученнями. Вказане встановлено нормами ч. 1 ст. 173 ЦК України.
Разом з тим, за ч. 5 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Заявниками не надано доказів уповноваження їх представляти інтереси територіальної громади міста Києва.
За наведених обставин господарський суд першої інстанції, з яким правильно погодився апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку, що позовна заява третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_7 із вимогами на захист інтересів територіальної громади міста Києва подана з порушенням вимог ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, та обґрунтовано повернув її без розгляду заявникам.»
Згідно зі ст. 317 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено у ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Отже, наведені висновки постанови Верховного Суду від 21.01.2019р. у справі № 910/3233/18 враховуються господарським судом при розгляді даної справи.
При зверненні до суду з даним позовом позивачами не було надано доказів уповноваження їх представляти інтереси територіальної громади міста Києва.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Пунктом 2. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Оскільки вказані обставини відсутності у позивачів повноважень на звернення до суду з даним позовом встановлено вже після відкриття провадження у справі № 910/11310/18, то у даному випадку підлягають застосуванню положення п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.02.2019р. у справі № 910/11310/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 255, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2019р. у справі № 910/11310/18 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.
3. Матеріали справи № 910/11310/18 повернути до Господарського суду м. Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 17.04.2019р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
Н.Ф. Калатай