вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2019 р. Справа№ 910/16426/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі Майданевич Г.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Трушев О.П. за довіреністю від 03.01.2019;
від відповідача: Ходюк О.Я. за довіреністю від 22.03.2018;
від третьої особи: Целевич О.Ю. за довіреністю від 29.11.2018;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2019
у справі №910/16426/18 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
до Національного банку України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання недійсним іпотечного договору №123 від 28.04.2009,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04 лютого 2019 року визнано подання позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" зловживанням процесуальними правами. Позовну заяву залишено без розгляду (дата ухвали зазначена з врахуванням ухвали суду від 11.02.2019 про виправлення описки).
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" 15.02.2019 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам, оскільки наявність судового спору щодо розірвання іпотечного договору не позбавляє позивача права звернутись з позовом про визнання недійсним цього ж договору, вказані дії спрямовані на захист прав і інтересів позивача та не є зловживанням процесуальними правами.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05 березня 2019 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 08 квітня 2019.
Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що між відповідачем та позивачем існує судовий спір про звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі за спірним договором. Зазначає, що з метою затягування розгляду вказаного спору позивачем був поданий позов про розірвання договору іпотеки, а в подальшому - даний позов про визнання цього договору недійсним. Вказані дії позивача, на думку третьої особи, свідчать про зловживання ним процесуальними правами, оскільки позов є завідомо безпідставний, а тому суд обґрунтовано залишив позов без розгляду.
Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" звернулось у господарський суд міста Києва з позовом до Національного банку України та просило суд визнати недійсним іпотечний договір №123, укладений 28.04.2019 між Національним банком України та ТОВ "Істейтальянс", правонаступником якого є ТОВ "Приватофис", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. 28.04.2019р., зареєстрований в реєстрі за №886.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладений з порушенням вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст.ст. 7, 18 Закону України "Про іпотеку", оскільки у договорі не закріплено розмір основного зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором №19, в забезпечення виконання якого укладено іпотечний договір, а також було відсутнє погодження з учасниками/засновниками товариства.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.01.19.
У судовому засіданні 14.01.2019 р. суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.02.2019.
01 лютого 2019 року третьою особою було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та повернення її позивачу, яка мотивована тим, що поданий позов є завідомо безпідставним, має штучний характер, поданий за відсутності предмету спору, отже позивач зловживає своїми процесуальними правами.
04 лютого 2019 року позивачем було подано заяву про зміну підстав позову, у якій він вказав, що при укладенні спірного договору сторонами не дотримано обов'язкових норм закону, які є спеціальними у даних правовідносинах, оскільки він не містить одну з істотних умов, що визначена у ст.18 Закону України "Про іпотеку", а також укладений з порушенням ч.2 ст.7 Закону України "Про іпотеку" та ст. 92 ЦК України, без надання згоди учасниками/засновниками товариства.
Заява про зміну підстав позову була прийнята судом до розгляду.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 04 лютого 2019 року визнано подання позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" зловживанням процесуальними правами. Позовну заяву залишено без розгляду
Постановляючи зазначену ухвалу, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що дії позивача щодо звернення до суду з позовом у даній справі є зловживанням процесуальними правами, що полягає у поданні завідомо безпідставного позову у спорі, який має очевидно штучний характер.
В обґрунтування вказаних висновків суд першої інстанції послався на те, що господарським судом Полтавської області розглядається справа №917/633/18, предметом якої є вимоги Національного банку України до ТОВ "Приватофис" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №123 шляхом продажу на прилюдних торгах.
Після відкриття господарським судом Полтавської області провадження у справі №917/633/18 товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" подало окремий позов про розірвання ряду договорів, зокрема, іпотечного договору № 123 від 28.04.2009, з посиланням на норми ст. 692 ЦК України, а саме - істотну зміну обставин. Вказаний спір розглядається господарським судом міста Києва у справі №910/7913/18.
За вказаних обставин суд першої інстанції вважає, що вимога ТОВ "Приватофис" про розірвання іпотечного договору свідчить про безумовне визнання позивачем його правомірності та дійсності, однак, у подальшому позивач звернувся із даним позовом про визнання договору недійсним, що свідчить про неоднозначність та протилежність позовних вимог, які заявляються ТОВ "Приватофис" у межах справ №910/7913/18 та №910/16426/18. Отже, за висновком суду першої інстанції, даний спір носить штучний характер, оскільки питання правомірності іпотечного договору підлягає обов'язковому дослідженню судами при вирішенні господарських справ №910/7913/18 та №917/633/18 в силу ст. 209 та ст. 210 ГПК України.
Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду з огляду на наступне.
Статтею 43 ГПК України, на підставі якої суд першої інстанції залишив позов без розгляду, встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Проте, згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.
Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, хоча розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, спосіб захисту, визначений законом або договором, має відповідати порушеному праву.
Так, у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Наведеними положеннями чинного законодавства не встановлено заборони особі обирати декілька способів захисту права, яке вона вважає порушеним, не встановлено черговість подання позовів, зокрема, у випадку якщо особа приходить до висновку, що є підстави і для розірвання, і для визнання недійсним оспорюваного договору, який діяв і виконувався сторонами певний проміжок часу.
При цьому, матеріалами справи не підтверджується, а місцевий господарський суд не навів переконливих доводів, що подання позивачем позову про визнання договору недійсним є зловживанням процесуальними правами, а тому суд першої інстанції, залишивши позовну заяву без розгляду, фактично ухилився від розгляду позову по суті, чим позбавив позивача можливості реалізувати своє право на отримання судового захисту у обраний ним спосіб.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 04 лютого 2019 року підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.
Постановляючи такий висновок, суд апеляційної інстанції враховує, що за змістом позовної заяви позивача спірний договір є оспорюваним, а не нікчемним, тобто, сторони мають довести невідповідність спірного договору вимогам закону, внаслідок чого він не може бути визнаний дійсним, а на сторони покладено обов'язок з його виконання.
Доводи третьої особи щодо з'ясування питань відповідності спірного договору вимогам закону, і відповідно, його законності безпосередньо судом в рамках розгляду спорів щодо розірвання вказаного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки, Північний апеляційний суд вважає надуманими, виходячи з принципу диспозитивності господарського судочинства, а також правил ст. 74 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів та ч.2 ст.237 ГПК України про заборону суду виходити у рішенні за межі позовних вимог. Що ж стосується посилань на ч. 3 ст. 237 ГПК України, визнання недійсним пов'язаного з предметом спору правочину може відбутись лише за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження. Отже, в межах справи про звернення стягнення на предмет іпотеки дана вимога не може бути розглянута, оскільки позивач у даній справі є не позивачем, а відповідачем у справі про виконання іпотечного договору.
Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Скасувати ухвалу господарського суду м.Києва від 04 лютого 2019 року.
Справу направити для продовження розгляду до Господарського суду м.Києва.
Постанову може бути оскаржено протягом 20 днів до Верховного суду в порядку, визначеному ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складено 16.04.2019.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б.Михальська