09 квітня 2019 року
м. Харків
Справа № 638/8994/18
Провадження № 22-ц/818/2153/19
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді Бровченко І.О.,
суддів: Бурлака І.В., Колтунової А.І.,
учасники справи :
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2018 року в складі судді Аркатової К.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,
встановив:
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 06 серпня 2013 року між нею та відповідачем укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 взяла у неї в борг грошові кошти в сумі 10000 доларів США, які зобов'язалася повернути за першою вимогою. На початку 2018 року почала просити відповідача повернути вказані кошти, але спочатку остання телефоном запевняла в негайному поверненні грошових коштів, але потім перестала відповідати на телефонні дзвінки. В квітні 2018 року письмово звернулася до відповідачки з проханням повернути кошти, однак ОСОБА_2 за поштовою кореспонденцією не з'явилась, у зв'язку з чим вона звернулася до суду з даним позовом .
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2018 року відкрито провадження у вищевказаній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвала про відкриття провадження по справі, матеріали позовної заяви з додатками направлені відповідачу на зазначену в позовній заяві та в довідці відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області.
Вказаний конверт повернувся до суду з відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання».
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2018 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики 264700 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2647 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач не виконала взятих на себе за договорами позики зобов'язань з повернення коштів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що судом невірно визначено прізвище відповідача, остання не було повідомлена про розгляд справи та відповідно не змогла заявити відповідні клопотання. Суд не мав змоги встановити факт написання розписки відповідачем і лише за цих підстав стягнути суму боргу, оскільки для цього потрібні спеціальні знання і експертний висновок.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги та ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що до суду за закінченням терміну зберігання було повернуто матеріали позовної заяви та ухвала про відкриття провадження у справі, відповідач клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надав.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Статтею 275 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням учасників справи.
Статтею 279 передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 23 жовтня 2018 року розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження було призначено у відкритому судовому засіданні на 09 листопада 2018 року.
Рішення у справі ухвалено 11 грудня 2018 року. У зв'язку з чим розгляд справи з 09 листопада 2018 року було відкладено (оголошено перерву) до 11 грудня 2018 року матеріали справи відомостей не містять.
З поштової кореспонденції направленої на адресу відповідача вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду на 09 листопада 2018 року була направлена засобами поштового зв'язку лише 17 листопада 2018 року та не була вручена ОСОБА_2 з незалежних від неї причин. Причини відсутності змоги у оператора поштового зв'язку переслати ухвалу суду про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду судом не з'ясовувались.
Таким чином ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про вручення їй ухвали про відкриття провадження у справі з матеріалами позовного провадження.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи без його належного повідомлення. У зв'язку з чим, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що 06 серпня 2013 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 позику у розмірі 10000 дол. США., про що свідчить відповідна розписка (а.с.7).
08 квітня 2018 року ОСОБА_1 на адресу відповідача була направлена вимога щодо повернення грошових коштів у повному обсязі.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтверджуючих, що ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_1 борг у розмірі 10000 дол. США. згідно умов розписки від 06 серпня 2013 року.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Таким чином, наданий позивачем оригінал розписки є документами, що підтверджують факт отримання відповідачем грошових коштів на загальну суму 10000 дол. США, які до зазначеного в договорі позики строку повернення та на час розгляду справи не повернуті.
Встановивши невиконання ОСОБА_2 умов договору позики щодо повернення грошових коштів, суд апеляційної інстанції вважає наявність правових підстав для настання цивільно-правової відповідальності боржника, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 264700 грн. підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, що розписку про отримання грошових коштів позивач не писав, належними, допустимими та достатніми доказами у справі не підтверджено.
З наданого позивачем оригіналу розписки про отримання позики, видно, що вона виконана у простій письмовій формі і рукописними записами. Згідно змісту розписки в ній мовою оригіналу зазначено наступне «Я, ОСОБА_2 взяла в долг у ОСОБА_1 10000$ (десять тысяч долларов). Обязуюсь вернуть по первому требованию. 6.08. 2013 (ОСОБА_2.)».
Розписка надана позивачем в обгрунтування позовних вимог містить всі істотні умови договору позики.
В судовому засіданні 02 квітня 2019 року представником відповідача було заявлено усне клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, але в судовому засіданні 09 квітня 2019 представник відмовилась від заявленого раніше усного клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Відповідне письмове клопотання про призначення експертизи в матеріалах справи відсутнє.
Таким чином, відповідачем не оспорено зазначений договір позики. Письмові докази щодо передачі коштів позикодавцем подані в оригіналі та судом апеляційної інстанції їх оцінено з урахуванням вимог статей 76, 95 ЦПК України. Тому доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту укладення договору позики є необґрунтованими.
Зазначений висновок узгоджується з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Згідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може гуртуватися на свідченнях свідків.
Посилання в апеляційній скарзі, що позивачем невірно зазначено прізвище відповідача, не є підставою для відмови у позові, оскільки не свідчать, що відповідач та особа яка отримувала позики є різними особами, а пов'язані з перекладом прізвища відповідача з російської мови на українську.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2647 грн.
Відповідно до п. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, на користь позивача слід стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2647 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2018 року скасувати, ухвалити нове.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії НОМЕР_2, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) суму боргу за договором позики у розмірі 264700 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2647 грн. у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 квітня 2019 року.
Головуючий суддя - І.О. Бровченко
Судді: І.В. Бурлака
А.І. Колтунова