ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1764/19
провадження № 3/753/1027/19
"12" квітня 2019 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Просалова О.М., за участю прокурора Бабінської А.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працює старшим інспектором сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Дарницького управління поліції Головного управління НП у м.Києві, зареєстрований у АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП,
ОСОБА_2, обіймаючи з 26.11.2018 року посаду старшого інспектора сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Дарницького управління поліції Головного управління НП у м.Києві, (з 07.11.2015 року по 29.01.2016р. та з 01.02.2016 року по 07.03.2018 року обіймав посаду командира батальйону поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві; з 30.01.2018 по 26.11.2018 р. обіймав посаду заступника начальника відділу поліції на станції Дарниця Дарницького УП ГУ НП у м. Києві), тобто будучи суб'єктом декларування, в порушення вимог частини 2 статті 52 Закону № 1700-VІІ, без поважних причин несвоєчасно, у термін до 02.02.2018 року, повідомив лише 02.07.2018 року про суттєві зміни у майновому стані, а саме щодо придбання у власність транспортного засобу (автомобіль) BMW-520 2008 року випуску, вартість якого складає 347 651, 09 гривень, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_2 в суді свою винуватість не визнав, вважав, що відсутні докази на підтвердження його винуватості, що справу необхідно закрити за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Пояснив, що він взагалі вважає, що не повинен був подавати декларацію про суттєві зміни в майновому стані, оскільки автомобіль був оформлений на його ім'я через зручність такого оформлення і фактично він йому не належить, так як не мав змоги сплатити в повному обсязі його вартість. Цей автомобіль він придбав на умовах довготривалої оренди, за яку він зобов'язався сплачувати особі, що надала грошові кошти на покупку автомобіля. Договір купівлі-продажу транспортного засобу за своєю суттю є удаваним правочином і за таких обставин не свідчить про набуття права власності на вказане майно.
При цьому вказаним автомобілем фактично він користується, але вразі порушення умов договору він має повернути його власнику.
Також вважає, що він мав би повідомити про суттєві зміни в майновому стані лише тоді, коли набуде право власності на це майно а тому декларація ним була подана передчасно.
Крім зазначених пояснень, ОСОБА_2 пояснив, що навиків подання електронних декларацій він не мав, оскільки 01.02.2016 року його було звільнено з органів поліції, а зобов'язаннями поліцейських, які є суб'єктами декларування про дотримання окремих обмежень, передбачених ЗУ «Про запобігання корупції» при прийнятті на службу, його ознайомили лише 17.10.2018 року, тобто після подання ним декларації про суттєві зміни в майновому стані. Вказані обставини на думку ОСОБА_2 свідчать про відсутність в його діях умислу.
Крім зазначених обставин ОСОБА_2 також вважає недопустимим доказом сам протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він містить виправлення у номері протоколу та був складений 17.01.2019 року, тоді як виявили правопорушення ще 10.09.2018 року, а перевірка факту мала закінчитися не пізніше 27.11.2018 року.
Також ОСОБА_2 вказав на те, що вважає місцем розгляду даного протоколу має бути Подільський районний суд м. Києва, оскільки поновлено на службі в поліції, на посаді командира батальйону управління поліції в метрополітені ГУ НП у м. Києві його було наказом від 30.11.2017 року №1377о/с, місце розташування підрозділу на вул. Ярославській, 20 в м. Києві. Тобто на дату вчинення правопорушення він перебував на посаді в підрозділі поліції, місце розташування якого знаходиться у Подільському району м. Києва.
Крім того, ОСОБА_2 в черговий раз заявив клопотання про перенесення розгляду справи в зв'язку з неявкою його захисника. Дане клопотання ОСОБА_2 про чергове перенесення розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно нього в зв'язку з черговою неявкою його захисника суд розцінює як зловживання своїм правом на захист, з огляду на наступне.
Так, на розгляд суду вказаний протокол надійшов 18.01.2019 року і перший судовий розгляд було призначено на 29.01.2019 року. В подальшому з причини неявки ОСОБА_2 розгляд протоколу було відкладено на 05.02.2019 року. За повідомленням, яке міститься у заяві ОСОБА_2 від 28.01.2019 року на розгляд протоколу він не з'явився з причин перебування у відпустці. 05.02.2019 року ОСОБА_2 до суду також не з'явився, оскільки, згідно даних його заяви від 04.02.2019р. він ще перебував у відпустці.
На запит суду управлінням кадрового забезпечення ГУ НП у м. Києві 18.02.2019 року дано відповідь про те, що ОСОБА_2 відповідно до наказу ГУ НП у м. Києві від 30.11.2018 №1201 о/с було надано щорічну чергову оплачувану відпустку за 2016 рік, з 01 грудня 2018 року по 15 січня 2019 року. Під час перебування у щорічній черговій оплачуваній відпустці за 2016 рік, ОСОБА_2 З 29 грудня 2018 р. по 12 січня 2019 року перебував на лікарняному.
В подальшому, наказом ГУ ГП у м. Києві від 17.01.2019 №84 о/с ОСОБА_2 продовжено щорічну чергову оплачувану відпустку за 2016 рік з 17 по 31 січня 2019 року, у зв'язку із перебуванням на лікарняному під час відпустки.
Також, ОСОБА_2 наказом ГУ НП у м. Києві від 14.01.2019 №36 о/с було надано щорічну чергову оплачувану відпустку за 2017 рік, з 01 лютого 2019 року по 18 березня 2019 року.
В зв'язку з існуванням обставин, передбачених ч.4 ст. 277 КУпАП, а саме перебуванням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 у відпустці, судом 05 лютого 2019 року прийнято рішення про зупинення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, які було відновлено постановою суду 21.03.2019 року та призначено розгляд протоколу щодо ОСОБА_2 на 02 квітня 2019 року.
Однак, 29 березня 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про перенесення розгляду на інший день, оскільки Наказом ГУ НП у м. Києві від 18.03.2019 № 330 «Про проведення підрозділів Національної поліції у м. Києві на посилений варіант службової діяльності» з 9.00 год. о 25.03.2019, особливий склад переведено на посилений варіант несення служби і з'явитися до суду він не зможе.
Розгляд даного протоколу судом було перенесено на 8 квітня 2019 року з одночасним направленням повідомлення-повістки про виклик ОСОБА_2 за місцем його роботи, а саме до Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві.
Разом з тим, з Дарницького управління поліції надійшов лист від 05.04.2019 р. № 7661/125/48/01-2019, зі змісту якого вбачається, що 02 квітня 2019 року ОСОБА_2 перебував на службі та не був задіяним на заходи, що завадили б прибути на судове засідання до суду.
8 квітня під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 заявив клопотання про відкладення справи в зв'язку з тим, що не з'явився його захисник. Дане клопотання судом було задоволено і розгляд протоколу було перенесено на 11 квітня 2019 року.
11 квітня 2019 року ОСОБА_2 також заявив клопотання про перенесення справи по причині неявки його захисника. При цьому жодних документів на підтвердження того, що він уклав з захисником угоду, суду не надав.
У чергове засідання, яке було перенесено на 12 квітня 2019 року захисник ОСОБА_2 не з'явився.
Отже, починаючи з січня 2019 року, тобто з часу знаходження протоколу відносно ОСОБА_2 в суді, захисник ОСОБА_2 жодного разу до суду не з'явився, з матеріалами не знайомився.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
З огляду на вищевикладене, суд розцінює поведінку ОСОБА_2 як таку, що направлена на зловживання своїми правами, наданими КУпАП, затягування розгляду справи з метою уникнення відповідальності та перешкоджання розгляду справи у розумні строки.
Прокурор в судовому засіданні підтримала протокол та просила визнати ОСОБА_2 винним за ч.2 ст. 172-6 КУпАП.
Представник управління Департаменту внутрішньої безпеки НП України - Грох П.В. пояснив, що ним ретельно перевірялися всі обставини та після виявлення факту порушення ОСОБА_2 вимог закону щодо останнього було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП. Зазначив, що місцем вчинення ОСОБА_2 правопорушення у протоколі зазначено фактичне місце його роботи на день подання ним декларації про суттєві зміни в майновому стані, а саме Дарницьке управління поліції ГУ НП у м. Києві. Також пояснив, що дата складання протоколу є вірною, оскільки строк складання протоколу починає свій відлік лише після того як в посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність в діях особи вини у вчиненні правопорушення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_2, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Частиною 2 статті 172-6 КУпАП передбачена відповідальність осіб за вчинення порушення вимог фінансового контролю, яке полягає у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 обіймає посаду старшого інспектора сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Дарницького управління поліції Головного управління НП у м.Києві та відповідно є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання ним доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство.
Для кожного випадку отримання доходу або придбання майна подається окреме повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 становив 1700 гривень.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу 8045/2018/79511 транспортного засобу, укладеного між ОСОБА_4, який за дорученням представляв інтереси продавця - ОСОБА_5 та ОСОБА_2, останній набув у власність транспортний засіб (автомобіль) BMW-520, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 (а.с.34).
Вартість вказаного транспортного засобу згідно з договором складає 347 651, 09 гривень, отже у ОСОБА_2 як суб'єкта декларування, починаючи з 23.01.2018 року виник обов'язок у десятиденний строк подати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Кінцевою датою такого повідомлення у даному випадку є 02.02.2018 року.
Однак, як видно з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомлення про суттєві зміни у майновому стані ОСОБА_2 подав 02.07.2018 року (а.с.22-23).
Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_2 порушив десятиденний строк, встановлений ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції».
Крім наданих правопорушником ОСОБА_2 у суді пояснень, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-6 КУпАП також підтверджується матеріалами справи, а саме даними протоколу про адміністративне правопорушення №2/2019 від 17.01.2019 року та доданими до нього матеріалами: даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій ОСОБА_2 (а.с.17-21), даними повідомлення ОСОБА_2 про суттєві зміни (а.с.22-23), інформацією про послідовність дій користувача ЄДРД (а.с.27-29), копією договору купівлі-продажу транспортного засобу та реєстраційними картками (а.с.34-37).
Суд вважає неспроможними твердження ОСОБА_2 про визнання недопустимим доказом протокол про адміністративне правопорушення з огляду на наявність у ньому виправлень, а саме у номері протоколу рік 2018 виправлено на 2019, оскільки таке виправлення не впливає на правильність змісту протоколу.
Щодо доводів про те, що місцем розгляду даного протоколу має бути Подільський районний суд м. Києва, суд зазначає наступне.
Згідно п.12 Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 09.06.2016 № 5. Протокол про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 172-4-172-9 КУпАП, разом із копією рішення Національного агентства та іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП щодо несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
Враховуючи обставини скоєного та особу правопорушника, суд вважає за необхідне притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст. 4 Законом України «Про судовий збір» - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ч. 2 ст. 172-6, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір»
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить одну тисячу сімсот гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення подання на постанову - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.
Строк пред'явлення постанови до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя