ун. № 759/15348/14-ц
пр. № 2/759/26/19
03 квітня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва у складі суду: суддя Величко Т.О., при секретарі: Дудник В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки,-
У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі рішення Святошинського районного суду м.Києва від 18.11.2011 року після смерті її батька у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/6 частині житлового будинку АДРЕСА_1. Також 4/6 частини житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 належать ОСОБА_4, спадкоємцем якої є ОСОБА_3. Позивач просить суд поділити в натурі житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами під № 103 та земельної ділянки АДРЕСА_1.
Ухвалою судді Лук"яненко Л.М. відкрито провадження у справі. 03.12.2014 року ухвалою суду призначено по справі судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу. 27.01.2015 року ухвалою судді відновлено провадження по справі. 08.04.2015 року ухвалою суду провадження по справі зупинено до вступу правонаступників. 14.09.2015 року ухвалою судді залучено до справи правонаступників ОСОБА_4 - ОСОБА_3 26.11.2015 року ухвалою суду призначено по справі судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу. 11.07.2016 року відновлено провадження у справі у зв"язку з проведенням експертизи. 29.09.2016 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Кириленко Т.В. Ухвалою судді Кириленко Т.В. справа прийнята в її провадження. 21.04.2017 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Петренко Н.О. 26.04.2017 року ухвалою судді Петренко Н.О. прийнято в провадження справу. 29.08.2017 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Величко Т.О. 04.09.2017 року ухвалою судді прийнято в провадження справу. 26.03.2018 року ухвалою суду залишено без руху справу. Ухвалою судді продовжено розгляд справи та призначено в підготовче судове засідання.
В судове засідання з"явився представник позивача, позов просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання з"явився, з вимогами позову не погоджувався. Направив до суду відзив в якому вказав, що зпершої вимоги видно, що два позивача, а майно виділяється не кожному окремо, а разом, що не допустимо. Позивачі не надали суду правовстановлюючий документ, що стверджує їх права власності на майно, і що воно пройшло державну реєстрацію. В матеріалах справи є Рішення від 30 січня 2013 року державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Тобто на день звернення до суду позивачі не є власниками спірного майна, тобто в порушення статті 182 ЦК України не було вчинено державної реєстрації прав на нерухоме майно. Відповідач надає суду Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно від 15 вересня 2016 року та від 25 серпня 2018 року, де вказано, що відомості про право власності відсутні.
Крім того, відповідач вказує, що самочинне будівництво, веранда площею 7,9 кв.м. та тамбур площею 3,8 кв.м., не введенні в експлуатацію, що не відповідає статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". З позовних вимог та висновку експерта виходить, що позивачі та експерт ладні виділити майно, яке юридично не існує та законодавче не закріплено.
Також представник відповідача подав суду прохання визнати Технічний паспорт, інвентаризаційна справа № 17821, реєстраційний № 19180, від 16 листопада 2012 року неналежними та недопустимими. У вказаному доказі зазначено, що власником будинку АДРЕСА_1, - є ОСОБА_5. Разом с тим позивачі не надали суду правовстановлюючого документу, що саме, ОСОБА_5 є власником. ОСОБА_5 не є стороною у справі, Технічний паспорт не носить інформацію про власника, як того вимагає ЦПК України та Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127.
Відповідач вказує, що на Технічні паспорт, від 11 березня 1988 року, 14 квітня 2000 року та від 18 серпня 2006 року, вони ідуть під маркуванням, інвентаризаційна справа № 833, реєстраційний № 19180, ці документи були виготовленні Київським МБТІ та підписані начальником. Технічний паспорт, інвентаризаційна справа № 17821, реєстраційний № 19180, від 16 листопада 2012 року на той самий будинок за тою самим адресом, носить інший № інвентаризаційної справи та не підписаний начальником. Технічний паспорт наданий відповідачами в корені відрізняється від Технічного паспорту наданого представником відповідача. Технічний паспорт відповідача має 6 (шість) об'єктів самовільного будівництва, а в Технічному паспорті позивачів тільки два. Відповідачі не надали суду доказів, що різниця в 4 (чотири) об'єкти - узаконена, як і не узаконено 2 (два) об'єкти но версії позивачів.
Відповідач вказав, що експерт поділив між сторонами 6 (шість) об'єктів самовільного будівництва, які юридично не існують. На ст. 10 висновку експерта приводиться, - "Влаштувати дверний отвір з приміщення 1 - 1 назовні", - тобто на ділі є втручання в несучу конструкцію будівлі.
Відповідно до статей 100 та 152 Житлового кодексу України, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів. Не допускається погіршення технічного стану житлових будинків
Згідно роз'яснень, які містяться в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" судам роз'яснено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК УРСР).
Крім того, відповідач зазначає, що позивачі не надали суду дозвіл виконкому місцевої ради про перепланування та перебудову при наявності висновку експерта про втручання в несучі частини будинку.Будучи допитаним у судовому засіданні експерт пояснив, що до будинку він не заходив, об'єкт в натурі не бачив та не маг змоги порівняти матеріали справи, Техпаспорту та наявності елементів будинку, тим паче, що і склад Техпаспортів різниться. З Техпаспорту наданого представником відповідача видно, що приміщення 1-2 площею 6,6 кв.м., приміщення 1-1 площею 8,5 кв.м., сарай під літером "Б" та вбиральня під літером "Д" відносяться до самочинного будівництва, не є узаконеними та не підлягають поділу чи виділенню в натурі.
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на їх обтяжень", Стаття 3 "Засади державної реєстрації прав" Загальними засадами державної реєстрації прав є:
1)гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;обов 'язковість державно ї реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачачо їх обов 'язкової реєстрації.
Крім того, як вказує відповідач, судовий експерт не виконав Ухвалу від 26 листопада 2015 року про призначення судової будівельно - технічної та земельно - технічної, експертизи перше та третє питання об'єднує. Відповідно до Техпаспорту наданого суду відповідачем, законними є тільки житловий будинок під літером "А" площею 59,0 кв.м., погріб під літером "Г" та сарай під літером "Б", все інше - самовільне, незаконне будівництво.
Відповідач вважає, що позивачі не набули права власності, об'єкти самовільного та незаконного будівництва не підлягають поділу чи виділення в натурі, а тому за Законом вони не мають право звертатися за захистом до суду. Що стосується самої вимоги. Не вказано з технічним паспортом від якої дати, не вказаний номер інвентаризаційної справи, не вказано реєстровий номер.
Також відповідач вказує, що позивачі не надали суду докази про право власності на земельну ділянку чи право користування земельною ділянкою.Представник відповідача надає суду Інформаційну довідку з Державного реєстру, де вказано про відсутність речових прав на земельну ділянку.Позивачі не надали суду витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку в якому повинно бути зазначено кадастровий номер земельної ділянки, місце розташування,цільове призначення, кадастровий план ділянки її площу та форму власності, межі земельної ділянки.
Відповідач також вказує, що в висновку експерта відсутні розрахунки поділу земельної ділянки, як того вимагає частина 2 та 4 статті 120 Земельного кодексу України.
Загальна площа ділянки = 1082 кв .лі. 1 - й позивач 1/6 частини будинку. 2-й позивач 1/6 частини будинку. Відповідач 4/6 частини будинку. Разом: 1/6 + 1/6 + 4/6 = 1 ціла будинку. 1082 кв.м. : 6 = 180,3 кв.м. - площа 1 частини; 180,3 кв.м. х 1 = 180,3 кв.м - повинно бути виділено 1-у позивачеві; 180,3 кв.м. х 1 = 180,3 кв.м - повинно бути виділено 2-у позивачеві; 180,3 кв.м. х 4 = 721,3 кв.м - повинно буди виділено відповідачеві; Скласти: 180,3 кв.м - повинно бути виділено 1-у позивачеві + 180,3 кв.м - повинно бути виділено 2-у позивачеві + 721,3 кв.м - повинно бути виділено відповідачеві = 1 081,8 кв.м., закруглити = 1 082, кв.м.
Площа земельної ділянки, яку пропонують виділити в натурі позивачам, як ваказує відповідач, не відповідає вказаному розміру, через те, що відповідно до рішення від 24 грудня 2004 року Святошинського районного суду міста Києва (справа № 2-99-1/10 суддя Мазур І.В.) у користування відповідача на 0,0136 га менше, чим вказано в висновку.
Також відповідач вважає, що що стосується рішення від 24 грудня 2004 року Святошинського районного суду міста Києва (справа № 2-99-1/10 суддя Мазур І.В.). Позивачі у сьогоднішньому судовому засіданні на той час були відповідачами, були присутні на судових засіданнях, подавали апеляційну скаргу та мають у своєму розпорядженні вказане рішення, але, щоб ввести суд в оману, умисне, рішення від 24 грудня 2004 року Святошинського районного суду міста Києва до позовної заяви не надали.
Щодо третьої позовної вимоги, то відповідач вважає, що вказана вимога, яка грунтується на Висновку експерта № 2 - 06/07 від 06 липня 2016 року не може бути задоволена через те, що висновок був виготовлений без врахування рішення від 24 грудня 2004 року Святошинського районного суду міста Києва (справа № 2-99-1/10 суддя Мазур І.В.), де йдеться про площу земельної ділянки, яку пропонують виділити в натурі позивачам не відповідає вказаному розміру, через те, що відповідно до рішення від 24 грудня 2004 року Святошинського районного суду міста Києва (справа № 2-99-1 /10 суддя Мазур І.В.) у користування відповідача на 0,0136 га менше, чим вказано в висновку.
З приводу стягнення судового збору то відповідач вважає, що судовий збір стягується на користь позивача в разі постановления Рішення на його користь. Оплата вартості експертизи. Вказана вимога, витрати на експертизу, яка грунтується на Висновку експерта № 2 - 06/07 від 06 липня 2016 року не може бути задоволена через те, що висновок був виготовлений без врахування рішення від 24 грудня 2004 року Святошинського районного суду міста Києва (справа № 2-99-1/10 суддя Мазур І.В.), де йдеться про площу земельної ділянки, яку пропонують виділити в натурі позивачам не відповідає вказаному розміру, через те, що відповідно до рішення від 24 грудня 2004 року Святошинського районного суду міста Києва (справа № 2-99-1/10 суддя Мазур І.В.) у користування відповідача на 0,0136 га менше, чим вказано в висновку. Крім того висновок експерта ґрунтувався на Технічному паспорті від 16 листопада 2012 року, який не відповідає дійсності, а саме, - Не підписаний начальником КМБТІ; Номер інвентаризаційної справи 17821 не відповідає дійсності. За Технічним паспортом від 18 серпня 2006 року та 11 березня 1988 року номером інвентаризаційної справи є, № 833; Технічний паспорт від 16 листопада 2012 року виготовлений на імя ОСОБА_5, яка ніколи не була власником вказаного будинку.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути над ані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.).
Крім того, 03.04.2019 року відповідач заяв клопотання про застосування судом позовної давності.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
За змістом ч. ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.
Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Судом встановлено, що згвдно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.11.2011 року,яке залишено без змін згідно ухвали Апеляційного суду м. Києва від 20.06.2012 року ( а.с.11-22 т.1) визнано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.06.2003 року та від 30.03.2004 року,видані державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 на ім"я ОСОБА_4 частково недійсними. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування на 1/3 частку спадкового майна після смерті ОСОБА_7 у рівних долях кожному, а саме за ОСОБА_1 правл власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 ( а.с.23 т.1) виготовлений на ім"я ОСОБА_5, не містить інформації щодо власників та не містить підпису начальника БТІ, а тому такий доказ у розумінні вимог ст.76-79 ЦПК України є недостовірним та недостатнім.
Судом встановлено, щ згідно рішння №177391 від 30.01.2013 року ( а.с.27 т.1) відмовлено ОСОБА_5 у державній реєстрації права власності, оскільки у вказаному технічному паспорті вбачаються самочино збудовані веранда (площа забудови 7,9 кв.м) та тамбур (площа забудови 3,8), які не введені в експлуатацію в установленому законом порядку.
Судом встановлено, що згідно Інформаційної довідки БТІ від 15.06.2015 року житловий будинок ( а.с.14 т.1) АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4.
Судом встановлено, що згідно висновку судового експерта №2-06/07 від 06.07.2016 року ( а.с.204-220 т.1) поділ житлового будинку та розподіл житлового будинку та перерозподіл часток в рахунок компенсації з технічної точки зору можливий.
Судом встанволено, що згідно рішення Святошинського районного суду м. иєва від 18.11.2011 року,яке залишено без змін згідно ухвали Апеляційного суду м. Києва від 20.06.2012 року ( а.с.11-22 т.1) яким, визнано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.06.2003 року та від 30.03.2004 року,видані державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 на ім"я ОСОБА_4 частково недійсними. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування на 1/3 частку спадкового майна після смерті ОСОБА_7 у рівних долях кожному, а саме за ОСОБА_1 правл власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку ст. 331 ЦК України не зареєстровано. Також позивачами не надано доказів про належність на праві вланості, або праві користування земельної ділянки, її кадастровий номер, її цільове призначення, за адресою АДРЕСА_1.
Згідно вимог ст.355, 358,361,364,368 ЦК України поділ та виділ нерухомого майна може відбуватися лише у разі, якщо таке майно зареєстовано у відповідному державному реєстрі.
Судом встановлено, шо позивчі у справі є набувачами, але не власниками 1/3 частки спадкового майна, оскільки право вланості на нього у порядку ст. 331 ЦК України не зареєстровано, також не надали доказів законного корстування або володіння земельною ділянкою за адресою Осіння,б.103 у м. Києві, а тому позов не доведений та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 3,4,10,11.12,13,76-81,141,258-261 ЦПК України, ст.ст. 331,355, 358,361,364,368 ЦК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з часу проголошення.
Суддя: Т.О. Величко