15 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 280/5425/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2019 року ( суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі №280/5425/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування припису,-
У грудні 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати припис №ЗП2330/563/АВ/П від 05.12.2018 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2019 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування припису задоволено, визнано протиправним та скасовано Припис №ЗП2330/563/АВ/П від 05.12.2018 про усунення виявлених порушень, винесений Головним управлінням Держпарці у Запорізькій області стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління Держпраці у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та не врахування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на підставі скарги фізичної особи щодо порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю в частині не оформлення трудових відносин, заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ №2063 від 04.12.2018 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю. За результатами проведеного інспекційного відвідування виявлено порушення ч.3 ст.24 КЗпП, що зафіксовано ОСОБА_2 проведення інспекційного відвідування. Згідно до пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 офіційно вони не перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 Відповідач зазначає, що навіть ураховуючи наявність цивільно-правових договорів, якщо ОСОБА_2, надає послуги з «продажу 5500 кг.» м'яса, вона підпорядковується графіку роботи, працює в межах діяльності магазину, де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 Тобто, надання послуг продавця в даному випадку неможливе. ОСОБА_4, який виконує функції обвалювальника м'яса в тих же умовах та при тих же обставинах. Тобто, дані функції (роботи) не є юридично самостійними, виконуються в межах основного виду за КВЕД обраного ФОП ОСОБА_1, відповідно до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців. Зазначені у договорах послуги відносяться за КВЕД до постійного характеру виконання, тобто їх можуть виконувати лише штатні працівники, які пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці.
Справа судом апеляційної інстанції розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 20.11.2018 року на «Урядову гарячу лінію-1545» надійшло звернення фізичної особи з питань праці: «Заявниця повідомляє, що приватний підприємець ОСОБА_1, який є власником магазину «М'ясний формат» (м.Запоріжжя, вул.Професора Галана, 24), приймає на роботу працівників без офіційного працевлаштування та, відповідно, без сплати податків до місцевого бюджету. Скаржиться, що у зв'язку з несплатою єдиного соціального внеску, працівники, що працюють у ОСОБА_1, не можуть оформити субсидію та отримати пенсію у належному розмірі. Прохання перевірити діяльність ОСОБА_1 на предмет неофіційного працевлаштування працівників та зобов'язати його офіційно оформлювати працевлаштування його робітників» (а.с.45).
04.12.2018 ГУ Держпраці у Запорізькій області видано Наказ №2063 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю у термін до 17.12.2018 (а.с.47).
На підставі вказаного Наказу №2063 від 04.12.2018 оформлено Направлення на проведення інспекційного відвідування №1102 від 04.12.2018 (а.с.6).
За результатами інспекційного відвідування 05.12.2018 складено ОСОБА_2 інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗП2330/563/АВ (надалі ОСОБА_2 №ЗП2330/563/АВ від 05.12.2018), згідно з Розділом ІІІ якого виявлені наступні порушення: «…04.12.2018 під час проведення інспекційного відвідування, за адресою здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (м.Запоріжжя, вул.Маршала Чуйкова, 24 магазин «Свіже м'ясо «М'ясний формат») встановлено, що у торговому залі магазину знаходилось 2 особи (що зафіксовано відеотехнікою), які виконували функції продавця та різальника м'ясопродуктів. Згідно пояснень ФОП ОСОБА_1, він не має найманих працівників. Проте, за адресою магазину знаходилось дві особи. Згідно пояснень, одна особа представилась ОСОБА_3 (виконувала функції продавця, обслуговувавши покупців у магазині) та повідомила, що тимчасово працює у ФОП ОСОБА_1 з листопада 2018, підміняє продавця. Заробітну плату отримує за відпрацьований час у сумі 150,00 грн. на день. Друга особа знаходилась в підсобному приміщені, яка виконувала роботу з оброблення м'яса. Особа відрекомендувалась, як ОСОБА_4 та повідомив, що працює на ФОП ОСОБА_1, офіційно ще не працевлаштований, так як проходить стажування. Прийняття працівника на стажування без офіційного оформлення Кодексом законів про працю України не передбачено. Пояснення вищезазначених осіб зафіксовано засобами відеотехніки. ФОП ОСОБА_1 будь-яких договорів щодо роботи вищезазначених осіб на час проведення інспекційного відвідування (04.12.2018) не надав. Проте, (під час підписання ОСОБА_2 інспекційного відвідування) ФОП ОСОБА_1 було надано Цивільно-правові угоди від 03.12.2018 укладених з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Враховуючи вищевикладене, в порушення ч.3 ст.24 КЗпП України трудові договори (оформлені наказом) із вищезазначеними особами не укладались і повідомлення до органів фіскальної служби не подавалось. …» (а.с.7-8).
Вказаний вище ОСОБА_2 №ЗП2330/563/АВ від 05.12.2018 позивач отримав 05.12.2018.
У зв'язку з виявленими порушеннями, які зафіксовано в ОСОБА_2 № ЗП2330/563/АВ від 05.12.2018, головним державним інспектором ГУ Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_5 05.12.2018 винесено Припис №ЗП2330/563/АВ/П про усунення виявлених порушень (а.с.9).
Не погоджуючись із зазначеним приписом, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В свою чергу, відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На виконання вимог статті 628 Цивільного кодексу України договори про надання послуг укладені між позивачем та ОСОБА_3, та ОСОБА_4О, містять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ціна, строк, тощо).
Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).
У той же час, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність будь-яких правочинів позивача з ОСОБА_3, та ОСОБА_4О, не вбачається.
Відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцем робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими, чи на власний розсуд тлумачити їх умови.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом договору про надання послуг, є виконання працівником певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов'язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цього договору є отримання певного матеріального результату. За цим договором працівник не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовував свою роботу і виконував її на власний ризик, трудові функції виконував разово.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у правовідносинах між позивачем та ОСОБА_3, та ОСОБА_4О містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини за угодами між позивачем та ОСОБА_3, та ОСОБА_4О, є цивільно-правовими і не регулюються статтею 24 Кодексу законів про працю України, а отже ФОП ОСОБА_1 не було допущено порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України при їх укладенні та виконанні.
Як наслідок, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що припис №ЗП2330/563/АВ/П від 05.12.2018 про усунення виявлених порушень прийнятий ГУ Держпраці у Запорізькій області є не обґрунтованим, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є не правомірним та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2019 року в адміністративній справі №280/5425/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили 15.04.2019 р. та відповідно до ст. 329 КАС України може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання в повному обсязі.
Повне судове рішення складено 15.04.2019 р.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва