П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/1408/18
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Шляхтицького О.І.,
за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, прийняте у складі суду судді Левчук О.А. по справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
У березні 2018 року Головне управління ДФС в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 50000,00 грн. на бюджетний рахунок - 31417715700030, отримувач - УДКСУ у Ананьївському р-ні /18011000, код 37880348, банк отримувача ГУ ДФКСУ в Одеській області, МФО - 828011.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 є власником транспортних засобів, що є об'єктами оподаткування транспортним податком, 21.07.2016 року та 30.06.2017 року було прийнято податкові повідомлення-рішення та надіслано на адресою реєстрації платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Апелянт вказує, що вказані податкові-повідомлення рішення були вручені відповідачу, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. В зв'язку з несплатою відповідачем грошового зобов'язання з транспортного податку податковим органом було також винесено податкову вимогу, яку 30.12.2016 року направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Апелянт, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, що позивачем до суду не надано належних доказів на підтвердження направлення та вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги зазначає, що податковим законодавством не встановлено обов'язку контролюючого органу надсилати платнику податкове повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу за допомогою такого виду надсилання, як рекомендований лист з описом поштового вкладення, як помилково вважає суд першої інстанції. Крім того, апелянт вказує, що в матеріалах справи містяться надані позивачем належні докази вручення плати податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу відповідачем не надано.
Судом апеляційної інстанції здійснювались спроби повідомити відповідача про дату, час та місце судового засідання, проте до суду апеляційної інстанції повернулось поштове повідомлення із зазначенням причини невручення «адресат відмовився від отримання». Згідно положень ч.11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 липня 2016 року Котовською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 66857-15, яким ОСОБА_2 визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 25000,00 грн. (а.с. 8).
Податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 66857-15 направлено на ім'я ОСОБА_2 за адресою: вул. Шкільна, 9, с. Коханівка, Одеська область, 66440 (а.с. 8).
26 грудня 2016 року на ім'я ОСОБА_2 за адресою: вул. Шкільна, 9, с. Коханівка, Одеська область, 66440 направлено податкову вимогу форми «Ф» № 7109-17 (а.с. 13а-14).
30 червня 2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 239202-13 на суму 22916,66 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 141018-13 на суму 2083,33 грн., які направлено на ім'я ОСОБА_2 за адресою: вул. Шкільна, 9, с. Коханівка, Одеська область, 66440 (а.с. 12).
Вважаючи заборгованість ОСОБА_2 узгодженою та такою, що підлягає стягненню в судовому порядку,, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволені позовних вимог ГУ ДФС в Одеській області, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що належних доказів на підтвердження направлення та вручення ОСОБА_2 податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 66857-15 від 21.07.2016 року, податкової вимоги форми «Ф» № 7109-17 від 26.12.2016 року та податкових повідомлень-рішень від 30.06.2017 року форми «Ф» № 239202-13 та форми «Ф» № 141018-13, позивачем суду не надано. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., яка заявлена до стягнення не може вважатися узгодженою та не набула статусу податкового боргу, оскільки податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, направлялись ОСОБА_2 не за місцем її реєстрації, а тому вважаються такими, що не вручені платнику податків.
Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України, введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Як встановлено колегією суддів, легковий автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover Sport, 2013 року випуску, об'єм двигуна 2993, реєстраційний номер НОМЕР_1 входить до переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова його вартість становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2016 та 2017 року відповідно.
Згідно положень пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з п.267.4 ст.267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України).
Відповідно до положень п. 267.6.1 - п. 267.6.6 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Відповідно до п. 42.1, 42.2 ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Щодо обставин вручення ОСОБА_2 податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 66857-15 від 21.07.2016 року, податкової вимоги форми «Ф» № 7109-17 від 26.12.2016 року та податкових повідомлень-рішень від 30.06.2017 року форми «Ф» № 239202-13 та форми «Ф» № 141018-13 колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу Ананьївського РС ГУ ДМС України в Одеській області, наданих позивачем до позовної заяви, ОСОБА_2 (10.12.1981 р.н.) зареєстрована з 13.07.2005 року за адресою - Одеська область, Ананьївський район, с. Коханівка (а.с. 15).
Згідно наданої до суду Відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області довідки від 06.09.2018 року, ОСОБА_2 (10.12.1981 р.н.) зареєстрована з 13.07.2005 року за адресою - Одеська область, Ананьївський район, с. Коханівка (а.с. 38).
Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції робить висновок, що рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні у матеріалах справи не є належним доказом підтвердження вручення ОСОБА_2 податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, оскільки докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою - вул. Шкільна, 9, с. Коханівка, Одеська область, 66440 відсутні.
Згідно п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Таким чином, приписами ПК України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.
Вказані приписи ПК України кореспондуються з положеннями п. п. 2, 3 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (далі - Порядок № 1204). При цьому відповідно до п. 5 Розділу ІІІ Порядку № 1204, навіть якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
Колегія суддів зазначає, що відсутність у органів реєстрації місця проживання відомостей щодо вулиці та номеру будинка, в яких проживає ОСОБА_2 у с. Коханівка, не можуть виступати в якості беззаперечного доказу, що відповідач за вказаною адресою не проживає. При цьому, як вбачається з пояснень представника ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб - платників податків в Одеській області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до положень п. 3.1.6.14 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 р. №211, якщо адресат не проживає за вказаною адресою, листоношею складається довідка ф. 20, яка акуратно прикріплюється до недоставленого поштового відправлення. Разом з тим, відповідно до положень п. 7.1.2 зазначеного Порядку, при поверненні (досиланні) поштового відправлення причина повернення (досилання) зазначається на довідці ф. 20 (аналогічному відбитку штампа), яка акуратно прикріплюється на лицьовому боці відправлення. При поверненні (досиланні) посилки причина повернення (досилання) робиться й на зворотному боці бланка супровідної адреси, яка затверджується підписом працівника зв'язку та відбитком календарного штемпеля.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, судова кореспонденція, яка надсилалась судом першої інстанції ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, поверталась із відмітками: адресат від отримання відмовився (а.с. 49-50), за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 59-60). Колегія суддів наголошує, що працівниками поштового зв'язку під час виходу за адресою: АДРЕСА_1, не було встановлено відсутності факту проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою.
Колегія суддів також критично сприймає посилання суду першої інстанції на положення п. 106 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, оскільки рекомендоване повідомлення містить тільки прізвище, проте не містить підпису особи, яка його отримала. Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 106 вказаних Правил, на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище. Разом з тим, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Таким чином, підпис особи на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення обов'язковий виключно у випадках надіслання рекомендованих листів з позначками "Вручити особисто" або "Судова повістка".
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що податкова заборгованість ОСОБА_2 у розмірі 50000,00 грн. є узгодженою, відповідачем вказану заборгованість сплачено не було, відповідно адміністративний позов Головного управління ДФС в Одеській області до ОСОБА_2 про стягнення боргу є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з прийняття нового судового рішення про задоволення заявленого позову.
Керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до ОСОБА_2 про стягнення боргу - скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким адміністративний позов Головного управління ДФС в Одеській області до ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) суму заборгованості з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень) на бюджетний рахунок - 31417715700030, отримувач - УДКСУ у Ананьївському р-ні /18011000, код 37880348, банк отримувача ГУ ДФКСУ в Одеській області, МФО - 828011.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: О.І. Шляхтицький