ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 170/762/18
Позовне провадження Провадження № 2/170/13/19
Шацький районний суд Волинської області
09 квітня 2019 року смт. Шацьк
Шацький районний суд Волинської області у складі головуючого судді Жевнєрової Н.В., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Шацьк в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради Шацького району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 як законний представник неповнолітнього ОСОБА_5,
11 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 селищної ради Шацького району Волинської області про визнання права власності на частку 7/12 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Волі, буд. 12, в смт. Шацьк Шацького району Волинської області, згідно з технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна від 31 жовтня 2013 року, інвентаризаційна справа №034. Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 17 жовтня 1974 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-КГ №279216 від 17.10.1974 року. В період шлюбу з 1977 року по 1980 рік подружжя побудувало вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який є їх спільною сумісною власністю. За життя спадкодавець ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений 16.09.2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №257, згідно з яким заповів належне йому майно ОСОБА_5. 25 серпня 2011 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕГ №115881 від 25.08.2011 року. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, в тому числі на частку 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Волі, буд. 12, в смт. Шацьк Шацького району Волинської області. Позивач ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняла спадщину, так як постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом встановленого законом строку не заявила про відмову від неї. Але в оформленні права власності на її частку у спільному сумісному майні подружжя та в порядку спадкування після смерті чоловіка їй відмовлено, у зв'язку з відсутністю первинної реєстрації права власності на вказане майно та визначення часток співвласників. Тому позивач просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаного нерухомого майна, її частку у спільному сумісному майні подружжя, та на обов'язкову 1/12 частку цього майна в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, подала заяву в якій просить розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у заяві, просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 селищна рада Шацького району Волинської області свого представника в судове засідання не направила. Суду подано письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. У заяві вказано, що ОСОБА_3 селищна рада Шацького району Волинської області заперечень щодо позову не має. Законний представник неповнолітнього спадкоємця ОСОБА_5 ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, надав суду письмові пояснення, з яких убачається, що прізвище ОСОБА_8 змінено з Данилюк на ОСОБА_4, у яких зазначає про те, що ОСОБА_3 селищна рада Шацького району Волинської області є неналежним відповідачем у справі, позов подано без постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тому вважає, що позов ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Проаналізувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, тому позов слід задовольнити.
Відповідно до ст. 328 ЦК України особа вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження серії І-КГ №279216, виданого 17.10.1974 року Гладковським органом ЗАГС (РАЦС) Голопристанського району Херсонської області, між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на Данилюк (а.с. 21).
У 1980 році подружжя побудували житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по вул. Волі (Комсомольська), буд. 12, у смт. Шацьк Волинської області, що підтверджується проектом забудови земельної ділянки індивідуальним житловим будинком із господарськими будівлями та спорудами від 10.05.1977 року, замовлення №230; технічною документацією від 08.12.1981 року, виданою Волинським обласним бюро технічної інвентаризації; довідкою ОСОБА_3 селищної ради Шацького району Волинської області №2213 від 01.11.2018 року про переіменування вул. Комсомольська на вул. Волі (а.с. 10-21).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Згідно з ч. 1 ст. 28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Згідно з п. 4 заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, до правовідносин, які виникли до вступу в силу цього кодексу, застосовуються норми законодавства, які діяли раніше, а саме Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов'язковою. Право власності при цьому виникає з моменту реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 вказаного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом №1952 нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нерухоме майно в порядку, передбаченому цим законом.
Будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами було завершено в 1980 році. Набуття права власності регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", що був визнаний таким, який втратив чинність згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1988 року №8502-ІІ, і прийнятою, відповідно до Указу від 26.08.1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які, зокрема, визначили умови та правові наслідки будівництва.
Згідно зі ст. 1 Указу від 26.08.1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом. Пунктом 2 постанови від 26.08.1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Таким чином, згідно з Указом від 26.08.1948 року та постановою від 26.08.1948 року підставою виникнення у громадян права власності на жилий будинок був сам факт збудування будинку з додержанням вимог зазначеного законодавства. Вказані правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Виходячи з наведеного, кожному з подружжя, ОСОБА_6 належала та ОСОБА_2 належить 1/2 частка житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, розташованого в смт. Шацьк по вул. Волі, 12, Шацького району Волинської області.
25 серпня 2011 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕГ №115881 від 25.08.2011 року, виданим відділом ДРАЦС Шацького районного управління юстиції Волинської області (а.с. 21).
Відповідно до змісту ст. 1220 ЦК України після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Волі, буд. 12, в смт. Шацьк Шацького району Волинської області.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За життя спадкодавець ОСОБА_6 склав заповіт, яким заповів належне йому майно ОСОБА_5, що підтверджується заповітом в матеріалах спадкової справи №9/12, посвідченим 16.09.2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за №257 (а.с. 43).
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Стаття 1261 ЦК України визначає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями першої черги за законом є його дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_10 та син ОСОБА_11.
Позивач ОСОБА_2 є непрацездатною вдовою спадкодавця, оскільки на час відкриття спадщини вона була пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням позивача серії ААЕ №625124, виданим Пенсійним фондом України 05.01.2010 року (а.с. 21).
Згідно з ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
З урахуванням наведеного, кожен із спадкоємців за законом успадкував би по 1/3 частці спадкового майна. В такому разі обов'язкова частка позивача у спадщині становить 1/6 (1/3:2=1/6).
Оскільки спадкодавцю належала частка 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Волі, буд. 12, в смт. Шацьк Шацького району Волинської області, то обов'язкова частка позивача становить 1/12 (1/2х1/6=1/12) цього майна, а загальна частка позивача становить 7/12 (1/2+1/12=7/12).
Отже, спадкоємцю за заповітом ОСОБА_5 належить частка 5/12 (1/2-1/12=5/12) у спірному нерухомому майні.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї.
З довідки ОСОБА_3 селищної ради від 17.10.2011 року №2329 вбачається, що ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_6 була зареєстрована і проживала разом зі спадкодавцем по вул. Волі, 12 у смт. Шацьк Шацького району Волинської області (а.с. 44), тому вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6
Спадкоємець за заповітом ОСОБА_10 також вважається таким, що прийняв спадщину відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини був неповнолітнім (а.с. 47).
Інших спадкоємців за заповітом чи спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, які прийняли спадщину, судом не встановлено, що підтверджується матеріалами спадкової справи №9/12 від 25.08.2011 року на ім'я ОСОБА_6 (а.с. 40-52).
Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однак позивачу ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно у зв'язку з відсутністю первинної реєстрації права власності на майно та визначення часток співвласників, що підтверджується письмовою відмовою державного нотаріуса ОСОБА_3 державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_12 №159/02-14 від 02.04.2013 року (а.с. 22).
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що слід визнати право власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на частку 7/12 (сім дванадцятих) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Волі, буд. 12, в смт. Шацьк Шацького району Волинської області, згідно з технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна від 31 жовтня 2013 року, інвентаризаційна справа №034, з яких 1/2 частка належить позивачу на праві спільної сумісної власності подружжя, а частка 1/12 належить їй як обов'язкова частка, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_6
За встановлених судом обставин, посилання законного представника третьої особи на те, що позов слід залишити без задоволення, суд вважає безпідставними.
На підставі статей 328, 1217, 1220, 1241, 1267, 1268, 1296, 1297 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 82, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд в и р і ш и в:
Позов задовольнити повністю. Визнати право власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на частку 7/12 (сім дванадцятих) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Волі, буд. 12, в смт. Шацьк Шацького району Волинської області, згідно з технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна від 31 жовтня 2013 року, інвентаризаційна справа №034.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15.04.2019 року.
Суддя /підпис/ ОСОБА_13
Згідно з оригіналом
Суддя Шацького районного суду Волинської області Н.В.Жевнєрова