Головуючий І інстанції: Староссєльцева О.В.
03 квітня 2019 р.Справа № 520/11424/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання - Ковальчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Ліквідаційної комісії ГУМВДУ в Харківській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
14.12.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати недійсною довідку ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області № 100/28783 від 23.03.2018 року станом на 01.01.2016 року;
- визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Харківській області з обчислення і виплаті йому на підставі постанови КМУ № 988, постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року п. 3 станом на 01.01.2016 року та на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 01.05.2016 року неправдивих і недостовірних розмірів підсумків пенсії з надбавками та їх складових частин, які встановлені 06.04.2018 року офіційними документами про перерахунок пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Харківській області провести на законних підставах станом на 01.01.2016 року перерахунок пенсії «за вислугу років», призначеної згідно висновку з 28.11.2005 року у зв'язку із збільшенням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальне звання та відсоткової надбавки за вислугу років 40%, визначених схемами для відповідних категорій, перерахувавши в підсумку пенсії з надбавками її невід'ємну головну складову - основний розмір пенсії, обчислюваний з усіх видів законного індивідуально диференційованого складу заробітку (грошового забезпечення), підтвердженого грошовим документом, що враховувалися при призначенні пенсії та розмір яких визначається у відсотках від підвищених окладів грошового утримання посадового окладу - 2700 грн., й окладу за спеціальне звання - 2000 грн. та відсоткової надбавки 40% у грошовому забезпеченні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною довідки ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області № 100/28783 від 23.03.2018 року станом на 01.01.2016. В іншій частині позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі.
Висновок суду про відмову у відкритті провадження щодо частини позовних вимог вмотивований тим, що означена вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження підлягає скасуванню з огляду на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків викладених у тексті ухвали предмету права і фактичним обставинам та неправильним застосуванням норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення відкриття провадження.
Вказує, що довідка № 100/28783 від 23.03.2018 року видана службовою особою з порушенням форми та змісту і неналежними реквізитами, яка підготовлена іншою службовою особою ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області. Ця довідка індивідуально персоніфікована та потаємно у прихований спосіб складена та виготовлена з нахабним ствердженням, що вона видана йому, а її зміст містить неправдиві відомості, що не відповідають дійсності та здатні спричинити наслідки правового характеру. При цьому, діяння вчинені суб'єктом її виготовлення обумовлені юридичними фактами безпідставного складання довідки з порушенням форми та внесенням в її зміст недостовірних відомостей, непідтверджених грошовим, розпорядчими, розрахунковими документами всупереч Конституції та законам України, передачею цієї довідки іншому суб'єкту-правонаступнику ГУ ПФУ з невстановленими судом: обставинами, мотивами, метою, бажаними наслідками тощо, змісту юридичної природи та джерел правовідносин між суб'єктом виготовлення довідки та суб'єктом правозастосування довідки правонаступником ГУ ПФУ, який її використав у публічно-правових відносинах із спричиненням правових наслідків (причинно-наслідковий зв'язок) його правам, свободам та законним інтересам шляхом злісного порушення Конституції та законів України, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Безпосередньо правонаступник ГУ ПФУ через свавілля та беззаконня, спричинив наслідки правового характеру його охоронюваним правам, свободам та законним інтересам шляхом використання спірної довідки у спосіб вчинення всіх залежних від нього юридичних дій: організував отримання цієї довідки, прийняв цю довідку, здійснив її перевірку на предмет правильності і достовірності викладених в ній відомостей та їх відповідності документам, що є в матеріалах пенсійної справи.
Вказує, що ніколи не перебував і не перебуває а ні з правонаступником ГУ ПФУ, а ні з ліквідаційною комісією ГУМВСУ в Харківській області в будь-яких приватноправових відносинах та стосунках, відтак, його позов є публічно-правовим.
На стадії відкриття провадження, суд першої інстанції з необхідною ретельністю не дослідив фактичні обставини та характер суспільних правовідносин у причинно- наслідковому зв'язку з позовними вимогами і якщо вони публічні, то такі позовні вимоги в будь-якому разі належать до юрисдикції адміністративного суду, незалежно від відповідачів у справі.
Самі лише вибіркові посилання суду без належного обґрунтування з наведенням мотивів непереконливі, загадкові та не являються ясними й чіткими, а тому не можуть сприйматися належною юридичною кваліфікацією. Зазначені в ухвалі рішення витлумачено неправильно, внаслідок чого зроблені неправильні висновки про права і обов'язки сторін. Відмовляючи в частині застосування правил підсудності та в частині відмови у відкритті провадження, суд першої інстанції зобов'язаний роз'яснити і вказати до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такого провадження (ст. 170 КАС України).
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, судів Касаційної інстанції, національних судів в інших справах, позивач просить задовольнити вимоги його апеляційної скарги.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідачів не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвала, відповідно до приписів ст. 316 КАС України, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Як убачається з позовної заяви ОСОБА_1, позивач просить встановити як юридичний факт недійсність довідки ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області № 100/28783 від 23.03.2018 року про грошове забезпечення для перерахунку його пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що така вимога не може розглядатися за правилами, встановленими КАС України, оскільки вона не відповідає приписам ч.ч. 1 та 2 ст. 5 КАС України.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Питання недійсності правочину, документу, тощо розглядаються за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що розгляд та вирішення вимоги позивача про визнання недійсною довідки ГУМВСУ в Харківській області не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися судом загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства, відтак, є вірним висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в частині вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною довідки ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області № 100/28783 від 23.03.2018 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що питання захисту, як вважає позивач, порушеного права на отримання пенсії в належному розмірі в наслідок видачі ГУМВСУ в Харківській області довідки № 100/28783 від 23.03.2018 року буде розглянуто судом при відповідному зверненні з урахуванням положень ст. 5 КАС України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, судом в оскаржуваній ухвалі не роз'яснені положення ч. 6 ст. 170 КАС України, оскільки це не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4
Постанова у повному обсязі складена і підписана 15 квітня 2019 року.