09 квітня 2019 р.Справа № 520/8746/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Тацій Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 28.12.18 року по справі № 520/8746/18
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про скасування постанови,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК1511/291/2НД/СПТД-ФС від 13.09.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення винесено всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018р. у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови відмовлено .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також всупереч фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було зазначено на підставі яких саме доказів ним був встановлений факт відсутності уповноважених осіб (представників) ФОП ОСОБА_1, під час проведення інспекційного відвідування. Посилається на те, що будь-які документи щодо проведення інспекційного відвідування, не надавалися ані ФОП ОСОБА_1, ані його уповноваженим особам (представникам), та не вручались йому в якості поштового відправлення, то представником ФОП ОСОБА_1 Фактичне неотримання цих рішень адресатом в час, котрий необхідний для виконання об'єктом відвідування вимоги не залежать від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення, такої позиції дійшов Верховний Суд в рішенні від 20 червня 2018 року по справі № 809/1198/17. Судом не було враховано, що стверджувати про невиконання вимоги про надання документів, можливо лише тоді коли відповідна вимога, про необхідність надання документів, вручена своєчасно і особо, має реальну можливість виконати цю вимогу. Також посилається на те, що в матеріалах справи не міститься жодних доказів належного виконання відповідачем вимог “Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року (далі за текстом - Порядок накладення штрафів), щодо повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу. Враховуючи все вищевикладене просить рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/8746/18 від 20.12.2018 року - скасувати. Ухвалити нове, яким адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області - задовольнити, визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК1511/291/2НД/СПТД- ФС від 13.09.2018 року та стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ФО-П ОСОБА_1, за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати по справі.
Також від позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення.
Від Головного управління Держпраці у Харківській області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що з прийнятим рішенням суду першої інстанції погоджується, вважає що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення було повно, всебічно та неупереджено виконано процесуальний обов'язок зі збору доказів, вивчено усі доводи позивача та заперечення проти позову, заслухано усі пояснення представників по справі. Зазначає, що Порядком № 295 не передбачено обов'язку державних інспекторів пересвідчуватись у отриманні об'єктом відвідування поштових відправлень.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що до приміщення магазину “Арбуз-маркет”, що знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, будинок 48, де здійснює свою господарську діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_1, 20.08.2018 для проведення інспекційного відвідування прибув головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_2 (службове посвідчення №291), на підставі наказу Головного управління Держпраці у Харківській області №01.01-07/1143 від 15.08.2018 та направлення №01.01.94/02.03/2202 від 20.08.2018 на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування/невиїзного інспектування об'єкту відвідування.
Відповідно до наказу №01.01-07/1143 від 15.08.2018 інспектору раці ОСОБА_2 доручено провести захід державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ об'єктом відвідування.
Інспекційне відвідування було проведено на підставі підпункту 3 пункту 5 за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятими за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел не заборонених законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту та наказу 01.01-07/1143 від 15.08.2018.
На підставі листа Головного управління ДФС у Харківській області було складено Інформаційну довідку від 15.08.2018 на ім'я заступника Начальника Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_3 для прийняття рішення щодо проведення інспекційного відвідування.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу №0298 від 03.09.2018 було відправлено засобами поштового зв'язку 04.09.2018 рекомендованим листом за №6102225722195. Станом на 27.08.2018 позивачем вимогу виконано не було. Таким чином, відповідачем правомірно було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК1511/291/2НД/СПТД-ФС від 13.09.2018, якою на позивача накладено штраф у розмірі 372300,00 грн.
Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.
Згідно з частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.
Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Згідно з пунктом 11 цього Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Пунктами 19, 20 зазначеного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
В свою чергу, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено Постановою КМУ від 26.04.2017 №295 “Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-ІV “Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-ІV “Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі” та Законом України від 08.09.2004 №1986 “Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві”.
Згідно з частиною п'ятою статті 2 Закону №877 такий державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 1, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Так, Закон №877 містить вичерпний перелік норм дотримання яких зобов'язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Правова позиція, щодо розмежування дії норм Закону №877 та Порядку №295, знайшла своє відображення в рішенні Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 22.03.2018 по справі № 697/2073/17.
Колегія суддів зазначає, що загальні правила застосування відповідальності до суб'єкта господарювання встановлені частиною 1 ст. 265 КЗпП України, згідно якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством у випадку, якщо вони винні у порушенні законодавства про працю. Вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння.
Як передбачено положеннями абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Вирішуючи спір, суд зазначає, що, відповідальність згідно з абз. 7 ч. 2 ст.265 КЗпП України настає у випадку встановлення складу наступних правопорушень:
- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю та/або
- створення перешкод у її проведенні.
Також, згідно з положеннями п. 6-8 “Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013р., про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Як зазначив представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, підставою застосування до позивача санкцій, було не тільки не виконання ним вимоги про надання документів, а й перешкоди створені позивачем в ході первинного інспекційного відвідування 20.08.2018р.
Однак колегія суддів зазначає, що як вказує сам представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, про інспекційне відвідування 20.08.2018р. позивач не повідомлявся.
Також представником відповідача зазначено, що компетентних осіб (уповноважених посадових осіб позивача) на місці інспектування 20.08.2018р. не було.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням того, що про проведення інспекційного відвідування 20.08.2018р. позивач не повідомлявся, позивач жодним чином не міг здійснювати будь які перешкоди в проведенні відповідачем інспекційного відвідування 20.08.2018р. оскільки жодним чином не усвідомлював факт проведення даного інспектування.
Посилання представника відповідача на те, що працівники позивача відмовилися надавати будь які пояснення, пославшись на вказівки керівництва, не свідчить про перешкоди, які створював позивач, оскільки як зазначено вище, відповідач не визнає їх повноваження.
Крім того, наявність будь яких вказівок керівництва, доказами (документами) не підтверджено.
При цьому, колегія суддів враховує відсутність будь яких належних доказів обізнаності позивача про проведення інспектування.
Посилання відповідача, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, на те, що позивач надав своїм працівникам вказівку не надавати пояснення перевіряючим, жодним чином не доведено.
Крім того, відмова від надання пояснень відповідає ст. 63 Конституції України.
Відповідно до пункту 16 Порядку про здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, у зв'язку з відсутності за місцем здійснення діяльності посадової особи (уповноваженої особи); ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених об'єктом відвідування копії або витягів, ненадання працівниками об'єкта відвідування усних таабо письмових пояснень з питань, що стосуються законодавства про працю було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК1511/291/НД від 20 серпня 2018 року та вимогу про надання документів №ХК1511/291/ПД від 20 серпня 2018 року. Встановлено обов'язок роботодавця у строк до 27.08.2018 до 10 год. 00 хв. надати документи перелік яких закріплений у вимозі.
У пункті 16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 закріплено, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимога про надання документів лише за наявної можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Пунктом 18 Порядку 295 передбачено, що у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.
Отже, у зв'язку з чим, вище вказаний акт та вимога були направлені засобами поштового зв'язку за №6105240191472.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що вимога про надання документів № ХК1511/291/ПД від 20.08.2018 року, направлення № 01.01.94/02.03/2202 від 20.08.2018 року на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування та акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК1511 /291 /НД від 20.08.2018 року, були надіслані на юридичну адресу позивача: 04060, АДРЕСА_1, засобами поштового зв'язку одним листом (штрихкодовий ідентифікатор № 6105240191472) - 20.08.2018 року
Відповідно до витягу з офіційного веб-сайту “Укрпошта” щодо поштового відправлення № 6105240191472, який міститься в матеріалах справи, на момент складання акта про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК1511/291/2НД від 27.08.2018 року, а саме о 10 годині 00 хвилин, вимога про надання документів № ХК1511/291/ПД від 20.08.2018 року, якою було зобов'язано позивача у строк до 10 год. 00 хв., 27.08.2018 року, надати до Головного управління Держпраці у Харківській області, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 7 під'їзд, 6 поверх, кімната 811, документи згідно переліку для проведення інспекційного відвідування, не була вручена позивачу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що перша спроба вручення вказаного поштового відправлення була здійснена лише 27.08.2018 року о 13 год. 36 хв., тобто після спливу строку надання запитуваних документів.
Необхідно зазначити, що зміст вимоги про надання документів став відомим позивачу виключно після ознайомлення з матеріалами інспекційного відвідування, тобто після спливу строків надання запитуваних документів та притягнення позивача до відповідальності.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно виписки з реєстру бази даних ПАТ "Укрпошта" (а.с.77) на момент прийняття Головним управління Держпраці у Харківській області постанови про накладення штрафу №ХК1511/291/2НД/СПТД-ФС від 13.09.2018, у відповідача була також відсутня інформація про отримання позивачем вимоги про надання документів, оскільки конверт повернений у зв'язку з "не вручення з інших причин" отриманий відповідачем, згідно наданої до суду виписки з реєстру бази даних ПАТ "Укрпошта" лише 22.09.2018р.
Колегія суддів зауважує, що стверджувати про невиконання вимоги про надання документів, можливо лише тоді, коли відповідна вимога, вручена своєчасно і особа має реальну можливість її виконати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 05.15.2018 р. у справі №810/3188/17
Загальний зміст терміну “повідомлення” включає в себе не тільки направлення відомостей у письмовому вигляді, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) у рішенні від 27.06.2017р., по справі “Лазаренко та інші проти України” постановив, що національними судами було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція в усіх відмінках), де визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ЄСПЛ у своєму рішенні, вказуючи на порушення Україною п. 1 ст. 6 Конвенції, виходив з того, що національне законодавство України містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін процесу про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін та зберігання відповідної інформації, оскільки загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу.
У п. 37 цього рішення ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції. Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи. Разом з тим, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні.
Аналогічний висновок викладений в постанові ОСОБА_4 Верховного Суду по справі № 2а-4552/11 від 07.02.2018 року.
Також, ЄСПЛ в п. 88 рішення по справі “ОСОБА_5 проти України” від 09.01.2013р., заява № 21722/11 констатував, що адміністративний або парламентський орган може вважатися “судом” у матеріально-правовому значені цього терміну, а тому розгляд справ таким органом має відбуватись з дотриманням процесуальних гарантій закріплених Конвенцією.
У справі “Рисовський проти України” від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04, (пункт 71) Європейським судом з прав людини викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень та розкрито елементи змісту “доброго врядування”. Зокрема, зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З огляду на викладене, суд вважає, що при складанні вищевказаного акта про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК1511/291/2НД від 27.08.2018р., відповідач був зобов'язаний за допомогою об'єктивних відомостей пересвідчитись в тому, що станом на 10 год. 00 хв., 27.08.2018р., позивач отримав вимогу і мав час для її виконання.
В даному випадку, оскільки позивач не отримав вимогу про надання, невиконання даної вимоги в зазначений в ній строк не може бути підставою для притягнення його до відповідальності.
Суд відхиляє посилання представника відповідача, на те, що фактичне не отримання рішень адресатом не залежить від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки сам лише факт надходження відправлення до відділення не свідчить про обізнаність позивача щодо його надходження та можливість отримати відповідне поштове відправлення у вказану дату.
Більше того, перша спроба вручення відповідного поштового відправлення, відповідно до витягу з офіційного веб-сайту “Укрпошта”, була здійснена о 13 год. 36 хв. 27.08.2018р., тобто в межах спливу строків надання документів.
У зв'язку з цим, доводи про те, що позивач, навмисно не отримував лист з вимогою про надання документів № ХК1511/291/НД від 20.08.2018р., вчасно, є необґрунтованими припущеннями, оскільки докази відмови позивача від отримання листа в матеріалах справи відсутні.
Також колегія суддів, що в матеріалах справи відсутні докази повернення поштового відправлення на адресу відповідача з відповідними примітками : не отримання листа «з інших причин» (копія листа про направлення).
При цьому колегія суддів звертає увагу, що не отримання листа «з інших причин» не тотожні поняттю відмови від отримання листа (кореспонденції).
27.08.2018р., інспектор праці склав акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК1511/291/2НД, в якому зазначив, що інспектором праці о 10 год. 00 хв. 27.08.2018 року, здійснено спробу проведення інспекційного відвідування і вказано юридичну адресу та адресу фактичного місця здійснення позивачем підприємницької діяльності.
В той же час, як було встановлено в судовому засіданні, інспектор праці 27.08.2018 року, маючи об'єктивну можливість перевірити факт отримання/неотримання вимоги, цього не зробив.
З урахуванням зазначеного, суд не вбачає винних дій з боку позивача щодо ненадання відповідачу документів, перелік яких наведений у вимозі про надання документів № ХК1511/291/НД від 20.08.2018р., оскільки позивач не мав можливості виконати вимогу відповідача, адже строки надання запитуваних документів закінчилися до того моменту, як така вимога була отримана.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав стверджувати, що позивач створював будь-які перешкоди у проведенні інспекційного відвідування.
З пояснень представника відповідача в судовому засіданні судом встановлено, що фактичною підставою притягнення позивача до відповідальності є висновок ГУ Держпраці у Харківській області про те, що позивач створював перешкоди у проведенні інспекційного відвідування та не виконав вимогу про надання документів № ХК1511/291/НД від 20.08.2018р., у визначені у ній строк до 10 год. 00 хв. 27.08.2018р., не була виконана.
Як вже було встановлено судом вище, вимога про надання документів № ХК1511/291/НД від 20.08.2018р. на момент закінчення наданого нею строку, а саме о 10 годині 00 хвилин 27.08.2018р., не була отримана позивачем або її уповноваженим представником.
В свою чергу, відповідачем не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено належних та допустимих, достовірних та достатніх, в розумінні приписів ст. 73-76 КАС України, доказів створення позивачем будь-яких перешкод у проведенні інспекційного відвідування.
Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність складу правопорушення, передбаченого абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, в діях позивача.
Колегія суддів зазначає, що перешкоди у проведенні перевірки чи інспекційного відвідування повинні полягати в певних діях чи бездіяльності. Ці дії повинні бути винними, а відповідно особа повинна усвідомлювати скоєне ним правопорушення чи допускати їх створення, внаслідок навмисного не отримання певних документів (кореспонденції).
Притягуючи особу до відповідальності орган повинен встановити склад порушення, в тому числі винність дій.
В даному випадку, колегія суддів, на підставі матеріалів справи, прийшла до висновку, що позивач не був обізнаним не з тим що 20.08.2018р. буде проведено інспектування, не з тим що йому потрібно виконати вимогу про надання документів № ХК1511/291/НД від 20.08.2018р., як до терміну закінчення виконання вимоги так і до розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки відповідні докази в матеріалах справи відсутні.
Притягуючи позивача до відповідальності, суб'єкт владних повноважень не пересвідчився щодо обізнаності позивача та наявності в нього реальної можливості вчинити дії щодо забезпечення проведення інспектування та виконання вимоги про надання документів.
Фактично на 10:00 27.08.2018р. у позивача був відсутній обов'язок виконувати вимогу відповідача.
Враховуючи вищенаведене, те що про інспекційне відвідування 20.08.2018р. позивач не повідомлявся, вимога про надання документів № ХК1511/291/НД від 20.08.2018р. на момент закінчення наданого нею строку, а саме о 10 годині 00 хвилин 27.08.2018р., не була отримана позивачем або її уповноваженим представником, інші доводи сторін по справі що стосуються процедури проведення інспекційного відвідування не впливають на вирішення справи по суті.
З огляду на зазначене, доводи відповідача і суду першої інстанції щодо правомірності прийняття ГУ Держпраці у Харківській області постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК1511/291/2НД/СПТД-ФС від 13.09.2018р., є помилковими.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач не повідомив позивача про розгляд справи про накладення штрафу належним чином, оскільки матеріали справи не містять доказів вручення повідомлення ані ФОП ОСОБА_1, ані її уповноваженій особі.
В відзиві на позовну заяву та апеляційну скаргу відповідач посилається на рішення Верховного Суду від 20.06.2018р. у справі № 809/1198/17, відповідно до якого повідомлення про виклик ПП «Прикарпатський експрес» на розгляд справи про накладення фінансових санкцій на 20.07.2017 було надіслано 13.07.2017 за двома адресами: за місцем знаходження позивача і за місцем проживання директора ОСОБА_6 Судом також встановлено, що конверт на адресу ПП «Прикарпатський експрес» було надіслано не на ту адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Водночас, ПП «Прикарпатський експрес» отримало це повідомлення 21.07.2017. Цю обставину позивач визнав. Це доводить, що адреса, на яку було надіслано повідомлення, забезпечує зв'язок з адресатом. Тому направлення такого повідомлення не за зареєстрованим місцем знаходження, хоч і не відповідає вимогам п. 6 Порядку № 590, не може свідчити про порушення прав позивача. Фактичне неотримання цих рішень адресатом до 20.07.2017 не залежать від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення.
Колегія суддів зазначає, що вищенаведений висновок Верховного Суду стосується виключно направлення та отримання повідомлення про виклик на розгляд справи про накладення фінансових санкцій, а не суті правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, посилання відповідача на Верховного Суду від 20.06.2018р. у справі № 809/1198/17 є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 року було задоволено заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову. Забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК1511/291/2НД/СПТД-ФС від 13.09.2018 на суму 372 300 грн. до набрання законної сили рішенням суду у даній справі
Відповідно до ч.6 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно оригіналам квитанцій № 0.0.1153028262.1 від 08.10.2018р. та № 0.0.1161950866.1 від 18.10.2018р. (а.с.4), сплатив судовий збір в сумі 3723 грн. 00 коп. При подачі апеляційної скарги, згідно оригіналу квитанції № 0.0.1237075452.1 від 14.01.2019р., яка міститься в матеріалах справи (а.с. 99), судовий збір в сумі 5584,50 грн. Всього, з урахуванням того, що позов задоволено за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 9307,50 грн.
Таким чином, враховуючи задоволення позову, положення ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 9307,50 грн.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року по справі № 520/8746/18 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК1511/291/2НД/СПТД-ФС від 13.09.2018.
Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 9307 грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору. .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9
Повний текст постанови складено 15.04.2019 року