16 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/5632/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року (суддя Жукова Є.О.) в адміністративній справі
за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України
про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,-
До суду надійшов позов Арбітражного керуючого ОСОБА_1, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України, викладену в листі № 2911/Д/99-99-13-02-03-14/1114 від 27.06.2018, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 2911/Д/99-99-13-02-03-14/ІПК.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 18.04.2013 Міністерством юстиції України видано свідоцтво № 693 про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
З 29.01.2014 позивач перебуває на обліку в Криворізькій південній ОДПІ ГУ ДФС України у Дніпропетровській області як платник єдиного внеску.
Також з 01.09.2016 по 30.11. 2017 ОСОБА_1. працювала на посаді начальника відділу претензійно-позовної роботи управління юридичного департаменту в місті Кривий Ріг Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія», з 01.12. 2017 - головним юрисконсультом управління в місті Кривий Ріг Адвокатського об'єднання «Правовий Альянс».
За 2017-2018 роки роботодавці сплачували за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивачем 31.05.2018 було повторно направлено на адресу начальника Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області звернення про отримання індивідуальної податкової консультації щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме, щодо застосування законодавства в частині необхідності сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік, 1-2 квартали 2018 року, за умови перебування нею в трудових відносинах та сплати єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 роботодавцем.
Державною фіскальною службою України було направлено на адресу ОСОБА_1. податкову консультацію від 27.06.2018 №2911/Д/99-99-13-02-03-14/1114, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 2911/Д/99-99-13-02-03-14/ІПК, в якій зазначено, що з 01.01.2017 базу нарахування єдиного внеску зобов'язані визначати платники, вказані у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, як ті, що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності; отже платник єдиного внеску, визначений у п. 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до визначеної ст. 7 Закону № 2464 рази нарахування єдиного внеску незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем; при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць (у 2017 році у розмірі - 704 грн., у 2018 році - 819 грн. 06 коп.).
Позивач оскаржує вказану індивідуальну податкову консультацію з підстав неправильного застосування норм чинного законодавства.
Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваної податкової консультації, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп.14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.2 ч.1 ст.7 вказаного Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження останньою, зокрема, незалежної професійної діяльності.
Відповідно до ст. 113 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.
Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про припинення його повноважень.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що правовим наслідком припинення діяльності арбітражного керуючого є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим спеціально уповноваженим органом приймається рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_1. не вносився, а тому у позивача залишився обов'язок по сплаті ЄСВ, як само зайнятою особою.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність оскаржуваної індивідуальної податкової вимоги.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 0440/5632/18 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 16 квітня 2019 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 16 квітня 2019 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова