Справа № 161/12174/18
Провадження № 2/161/165/19
10 квітня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Кирилюк В.Ф., за участю секретаря судового засідання Самолюк І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок ДТП,
01 серпня 2018 року на адресу суду надійшов вказаний позов.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 червня 2018 року сталося ДТП за участю позивача та відповідача, винним у якій визнаний відповідач.
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, а тому позивачу ОСОБА_3 «Українська транспортна страхова компанія» була виплачена страхова виплата, яка повністю покрила матеріальні збитки за вирахуванням франшизи у розмірі 500,00 грн.
Крім того позивач стверджує, що понесла додаткові витрати внаслідок ДТП, а саме на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 400,00 грн., правової допомоги у розмірі 7 000,00 грн., а також понесла моральну шкоду яку вона оцінює у 2 500,00 грн.
З наведених підстав позивач просить суд стягнути вказані суми з відповідача, а також витрати по сплаті судового збору при поданні цього позову.
Позивач у судове засідання не прибула, однак вона та її представник подали суду заяви, в яких просять слухати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Відповідач у судове засідання не з'явився, однак у письмовому відзиві позовні вимоги визнав частково, а саме не заперечує щодо стягнення з нього 500,00 грн. франшизи та 400,00 грн. витрат на проведення експертизи.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, 06 червня 2018 року близько 15 год. 00 хв. на території парковки Луцького національного технічного університету по вул. Львівській,75 у м. Луцьку, рухаючись заднім ходом на автомобілі НОМЕР_1 не впевнився в безпечності руху та скоїв зіткнення (наїзд) на припаркований позаду автомобіль НОМЕР_2, чим порушив пункт 10.9 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Вказані обставини встановлені постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 червня 2018 року №161/9109/18, яка набрала законної сили, і додатковому доказуванню не підлягають.
Сторонами не заперечується, що матеріальна шкода внаслідок ДТП була повністю відшкодована позивачу страховою компанією, за вирахуванням суми франшизи у розмірі 500,00 грн.
Частиною першою та другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У розглядуваному випадку відповідач визнав позов в частині стягнення з нього як додаткових збитків, які завдані ДТП суми франшизи у розмірі 500,00 грн., а також витрат на проведення експертизи у розмірі 400,00 грн.
Щодо стягнення в якості збитків витрат на правничу допомогу адвоката відповідач заявив клопотання про зменшення цих витрат, оскільки їх розмір не є обґрунтованим.
Суд, оцінюючи розмір завданої шкоди позивачу, а також її добровільне погашення страховою компанією, вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу адвоката, яка надавалася їй як потерпілій у справі про адміністративне правопорушення, а також під час супроводження вирішення питання про виплату страхової компенсації, є неспівмірним і його слід зменшити до 1 000,00 грн., які суд і стягує з відповідача.
Стосовно відшкодування моральної шкоди суд зауважує, що заявлена позивачем сума моральної шкоди у розмірі 2 500,00 грн. є явно завищена, оскільки позивач не надала беззаперечних доказів того, що внаслідок ДТП звичний ритм її життя докорінно змінився, у зв'язку з чим вона пережила душевні страждання. На думку суду, незручності, які завдала ДТП, а також необхідність ремонту автомобіля, могли спричинити певні відхилення від звичного ритму життя позивача і спричинити їй моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн., яку суд і стягує з відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зауважує, що вимоги про стягнення моральної шкоди є майновими в розумінні Закону України «Про судовий збір», що підтверджується правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018р. у справі № 761/11472/15-ц.
Отже, додатково сплачений позивачем квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 22 грудня 2018 року №0.0.1221225762.1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. є надмірно сплаченим та його слід повернути позивачу на підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Належною ставкою судового збору у даному випадку була сума у розмірі 704,80 грн., яку позивач повністю сплатила квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 30 липня 2017 року №0.0.1096931748.1.
Проводячи розподіл цієї суми судових витрат суд виходить з приписів ст.141 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 196,53 грн. (704,80 х ((500 + 400 + 1000 + 1000) / 10400))).
Керуючись ст. ст.141, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок ДТП у розмірі 1 900,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду заподіяну внаслідок ДТП у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 196,53 грн. (сто дев'яносто шість грн.. 53 коп.).
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704,80 грн., який сплачений згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 22 грудня 2018 року №0.0.1221225762.1. Оригінал вказаної квитанції залишити в матеріалах справи.
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачем у справі є ОСОБА_1, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП 14360570.
Відповідачем у справі є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.
Повний текст рішення складений та підписаний 16 квітня 2019 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області ОСОБА_4