16 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 205/5475/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2019 року (суддя Остапенко Н.Г.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Максименка Іллі Юрійовича
третя особа Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову Інспектора роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Максименка Іллі Юрійовича серії ЕАА № 498044 від 24 липня 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2019 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Інспектором роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Максименком І. Ю. 24 липня 2018 року було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 498044, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. у зв'язку з вчиненням останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, під час руху транспортного засобу користувався засобом зв'язку, тримаючи його у руці, чим порушив п. 2.9 ПДР.
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ПДР України не порушував, засобом зв'язку під час керування ТЗ не користувався, доказів вини відповідачем не надано.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до підпункту «д» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2018 близько 16:00 год. на вул. Набережна Заводська, 99 у м. Дніпро інспектором патрульної поліції був зупинений автомобіль Рекстон ДН НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, із оголошенням причини зупинки - порушення водієм ПДР в частині керування ТЗ із використанням засобу зв'язку, який останній тримав у руці.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, зазначив, що відповідачем суду не доведено правомірність прийняття постанови серії ЕАА № 498044 від 24 липня 2018 року, тому суд приходить до висновку про недоведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому відсутні і підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що також підтверджується відео доказом, який міститься в матеріалах справи, що після зупинки автомобіля інспектором патрульної поліції Максименко І.Ю., останній представився водієві ОСОБА_1, роз'яснив причину зупинки, оголосив порушення ПДР, які допущені водієм, роз'яснив водієві його права, постанова, яка виноситься, порядок її оскарження та сплати штрафу. При цьому відеозаписом доводиться, що ОСОБА_1 проти порушення, яке було виявлено та оголошено інспектором, не заперечував, погоджуючись на місці зупинки транспортного засобу з його вчиненням.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд першої інстанції при вирішенні спору допустив порушення норм процесуального права, не забезпечивши повне з'ясування обставин справи, не дослідивши докази, які надані відповідачем.
Щодо доводів представника позивача про порушення інспектором патрульної поліції процедури прийняття оскаржуваної постанови, а саме, не складання протоколу про адміністративне правопорушення, як того вимагає ст. 258 КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 2 статті 258 КУпАП в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 317, 322, Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2019 року в адміністративній справі № 205/5475/18 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з 16 квітня 2018 року та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова