Справа № 1-53/2009
м. Луцьк 3 лютого 2009 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - Борнос А.В.,
за участю секретаря - Ющак О.А.,
прокурора - Троца В.М.,
захисника - ОСОБА_1,
потерпілого - ОСОБА_2,
представника цивільного позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, непрацюючого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно ст.89 КК України - судимості не має,
- за ст. 122 ч. 1 КК України,
Підсудний ОСОБА_4 26 жовтня 2008 року близько 15.00 год., перебуваючи в с.Гірка Полонка, по вул. Горохівській, під час суперечки із ОСОБА_2, наніс останньому удар правою ногою в область сідниць, неумисно вдаривши при цьому потерпілого ногою в ліву руку, яку останній підставив з метою самозахисту. Внаслідок цього ОСОБА_2 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді відкритого травматичного вивиху нігтевої фаланги 4-го пальця лівої китиці з пошкодженням сухожилка згинача, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2286 від 5.11.2008 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою довготривалого розладу здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину в скоєному визнав, суду показав, що 26.10.2008 року близько 15.00 год. він разом з друзями поверталися з рибалки, по дорозі заїхали у магазин, який належить ОСОБА_2 Коли вони поставили автомобіль, то виявилось, що він стояв занадто близько до автомобіля потерпілого, тому, як він /ОСОБА_4/ виходив з автомобіля, то зачепив дверцятами автомобіль ОСОБА_2 Ніяких пошкоджень на ньому не було, він вибачився перед ОСОБА_2, однак останній почав сваритись, між ними виникла суперечка, під час якої він вдарив потерпілого правою ногою у сідниці, при цьому потерпілий захищався від удару, підставивши руку. Ймовірно удар прийшовся саме по руці ОСОБА_2 Вказав, що умислу на те, щоб вдарити саме по пальцю потерпілого, або ж спричинити останньому будь-які тілесні ушкодження він не мав. У вчиненому щиро розкаявся. Щодо позовної заяви потерпілого ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, то позов визнає частково, зокрема в сумі 2000 грн.
Крім визнання своєї вини самим підсудним у необережному нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, його винність у вчиненому також підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
• - показаннями даними в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_2, про те, що 26.10.2008 року, після обіду до його магазину, що в с.Гірка Полонка, під»їхали ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ще декілька хлопців. Вони поставили свій автомобіль дуже близько біля його автомобіля, на що він /ОСОБА_2/ зробив зауваження. Коли ОСОБА_4 виходив з автомобіля, то дверцятами стукнув його автомобіль, і це його дуже розізлило. Між ним та ОСОБА_4 виникла суперечка, під час якої вони нецензурно обзивали один одного, потім ОСОБА_4 правою ногою наніс удар ногою у сідниці, він /ОСОБА_2/ прикривав сідниці лівою рукою, намагаючись уникнути удару. ОСОБА_4 наніс удар у сідницю, він ступив два-три кроки та відчув біль у пальці, відразу ж подивився на палець та побачив, що він поламаний. Тоді відразу ж побіг до місцевого фельдшера, а останній завіз його у лікарню. Лікування він проходить і на даний час. Просить задовольнити його цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі, щодо покарання, то вважає, що підсудного не потрібно позбавляти волі.
• - показами даними в судовому засіданні свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що 26.10.2008 року повертаючись з риболовлі вони заїхали у магазин, який належить ОСОБА_2 ОСОБА_2 близько під»їхав до автомобіля потерпілого, а тому коли ОСОБА_4 виходив з нього, то дверима зачепив той автомобіль. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виникла суперечка, вони нецензурно висловлювались в адресу один одного, потім ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_2 ногою у сідниці, однак куди саме прийшовся удар та чи підставляв руку під удар потерпілий ОСОБА_2 вказати не можуть. Відразу ж після цього ОСОБА_2 побіг в сторону до магазину, однак біля дверей зупинився і подивився на палець, було видно, що він зігнутий.
- показами даними в судовому засіданні свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9 про те, що 26.10.2008 року в післяобідню пору пішли у магазин до ОСОБА_2 за покупками. Коли підійшли, то почули, що біля магазину відбувався конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_8 зайшла в магазин, а ОСОБА_9 залишилась біля магазину та бачила, що ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_2, який біг до магазину та наніс удар в сідниці останнього ногою. ОСОБА_8 виходила з магазину, перед нею відчинились двері і вона побачила як ОСОБА_2 правою рукою відчиняв двері магазину, а лівою -захищав сідниці від удару ОСОБА_4, оскільки останній наносив удар ногою. Після удару потерпілий подивився на ліву руку і вона побачила, що палець був зламаний.
- висновком експерта №2286 від 05.11.2008 року, згідно якого ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритого травматичного вивиху нігтевої фаланги 4-го пальця лівої китиці з пошкодженням сухожилка згинача, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою довготривалого розладу здоров'я, оскільки для його загоєння необхідно більше 21 доби /а.с.44-45/.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_4 своїми діями, спрямованими на необережне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому, вчинив злочин, передбачений ст.128 КК України.
Досудовим слідством підсудному ОСОБА_4 інкримінувалось вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, зокрема, що він умисно спричинив потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров»я потерпілого, а саме - умисно зламав палець потерпілому ОСОБА_2 В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження вказане обвинувачення, оскільки в діях підсудного ОСОБА_4 відсутній умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 Підсудний не передбачав можливості настання таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, він легковажно розраховував на їх відвернення. Тілесні ушкодження потерпілому спричинені неумисно, в зв"язку з неприязними відносинами, що виникли на грунті конфлікту, з приводу особистих образ, висловлених один одному. Вказане підтверджується як показами самого підсудного, так і показами потерпілого ОСОБА_2 та свідків, що були допитані в ході судового слідства.
В зв"язку з викладеним, суд прийшов до висновку, що в діях підсудного ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбачений ст. 122 ч. 1 КК України, а тому його дії слід перекваліфікувати на ст.128 КК України.
При обранні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, всі обставини справи та дані про особу винного.
До обставин, що пом'якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного суд не вбачає.
ОСОБА_4 судимості не має, вину у необережному спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень визнав та щиро розкаявся, по місцю прописки характеризується позитивно (а.с.62), потерпілий на суворому покаранні не наполягає, має на утриманні одну малолітню дитину, тому суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та обирає йому покарання в межах санкції ст.128 КК України.
Підсудний ОСОБА_4 має малолітню дитину - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, що стверджується копією свідоцтва про народження серії І-ЕГ №035217 /а.с.66/, відносно якого не позбавлений батьківських прав, а тому підлягає звільненню від покарання на підставі ст.1 п.»в» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.
На підставі ст.28, 328 КПК України, ст. 1167 ЦК України, цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задовольнити частково, стягнути з підсудного ОСОБА_12 в користь потерпілого ОСОБА_2 2000 (дві тисячі) грн. спричиненої моральної шкоди.
У решті позовних вимог - відмовити.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з засад виваженості, розумності та вважає, що визначена сума моральної шкоди відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілому та характеру вимушених змін у його життєвих стосунках.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, призначивши покарання у виді 1-го (одного) року обмеження волі.
Звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання на підставі ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.
Запобіжний захід - підписку про невиїзд - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь потерпілого ОСОБА_2 2000 (дві тисячі) грн. спричиненої моральної шкоди.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.