16 квітня 2019 року справа №805/4085/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 р. у справі № 805/4085/18-а (головуючий І інстанції Толстолуцька М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Донецької області (далі - відповідач, Прокуратура), в якому просив: відкрити провадження в адміністративній справі; зобов'язати відповідача зробити перерахунок його посадового окладу за період з 02.07.2015 по 03.12.2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру"; зобов'язати відповідача зробити перерахунок всіх доплат та надбавок до посадового окладу, які розраховано в період з 02.07.2015 по 03.12.2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру"; зобов'язати відповідача зробити перерахунок його заробітної плати за період з 01.07.2014 по 03.12.2015 року включно, включивши до них виплати на відрядження; стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період з 02.07.2015 по 03.12.2015 року включно, яка виникла у зв'язку із невірним розрахунком заробітної плати за перерахунком відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням індексації; стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період з 01.07.2014 по 03.12.2015 року включно, включивши до них виплати на відрядження до інших структурних підрозділів прокуратури Донецької області; судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії в частині зобов'язання відповідача зробити перерахунок його заробітної плати за період з 01.07.2014 по 03.12.2015 року включно, включивши до них виплати на відрядження та стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати за період з 01.07.2014 по 03.12.2015 року включно, включивши до них виплати на відрядження до інших структурних підрозділів прокуратури Донецької області.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині: зобов'язання відповідача зробити перерахунок його посадового окладу за період з 02.07.2015 по 03.12.2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру"; зобов'язання відповідача зробити перерахунок всіх доплат та надбавок до посадового окладу, які розраховано в період з 02.07.2015 по 03.12.2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру"; стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати за період з 02.07.2015 по 03.12.2015 року включно, яка виникла у зв'язку із невірним розрахунком заробітної плати за перерахунком відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням індексації.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначено, що суд жодним чином та із посиланням на відповідні норми закону не мотивував, чому він вважає, що відшкодування витрат на відрядження не є заробітною платою. У період з набрання чинності 26.10.2014 Закону України «Про прокуратуру» до набрання чинності 09.12.2015 змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури (далі - Постанова № 505), розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», у відповідній редакції, у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Апелянта зазначає, що Закони України- «Про державний бюджет України на 2015 рік» та «Про прокуратуру» є спеціальними нормативно - правовими актами якими визначено механізм фінансування оплати праці працівників - прокуратури та розміри заробітної плати відповідно, а тому правильним з часу набрання законної сили Закону України «Про прокуратуру» слід застосовувати саме його норми, оскільки при рівнозначних нормативно-правових актах він є актом, який набрав законної сили по даті пізніше ніж Закон України «Про державний бюджет України на 2015 рік». Будь-яких посилань в Законі України «Про прокуратуру» щодо; застосування його норм з урахуванням обмежень, які містить Закон України «Про державний бюджет України на 2015 рік», не міститься. Відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом у зв'язку з невнесенням відповідних змін до Постанови № 505, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог» оскільки закони України мають вишу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, а також; у зв'язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідач не мав права у спірний період не нараховувати та не виплачувати заробітну плату у розмірі, визначеному Законом. Відсутність відповідного фінансування, так само як невиконання окремими суб'єктами владних уповноважень покладених на них завдань і функцій, не може бути підставою для відмови у перерахунку посадового докладу для забезпечення достатнього життєвого рівня, відповідно до Законів України «Про прокуратуру». Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшенім посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим законом гарантій, пільг та надбавок. Апелянт вважає, що він, як прокурор, що здійснював повноваження керівника місцевої прокуратури згідно з п. 33 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень за № 578-УІІІ від 02.07.2015 у зазначений вище певний період часу має право на перерахунок посадового окладу за період з 02.07.2015 по 09.12.2015 включно відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Від сторін надійшли клопотання про розгляд справи без участі.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач працював в органах прокуратури Донецької області з 26 липня 1999 по 07 квітня 2017 року.
У період з 22 жовтня 2010 року до 18 жовтня 2015 року позивач займав посаду прокурора (керівника прокуратури) Амвросіївського району Донецької області. Посадовий оклад позивача, як прокурора районної прокуратури відповідно до Постанови № 505 складав 2080 грн.
З 19 жовтня 2015 року позивач призначений на посаду прокурора Амросіївського району Донецької області. Посадовий оклад позивача, як прокурора прокуратури у міжрайонних прокуратурах відповідно до Постанови № 505 складав 1444 грн. (а.с.81-82 т.1).
З 15 грудня 2015 року наказом Прокуратури Донецької області № 2258-к від 15.12.2015 позивач призначений на посаду прокурора Волноваської місцевої прокуратури (а.с.13, 83 т.1).
Наказом Прокурора Донецької області від 03.02.2017 позивача звільнено з посади прокурора Волноваської місцевої прокуратури та призначено на посаду прокурора Марїнського відділу Волноваської місцевої прокуратури (а.с.164).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України "Про прокуратуру".
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Закон №1697-VII прийнято 14 жовтня 2014 року який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Згідно до п. 1-1 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VII в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» від 2 липня 2015 року № 578-VIII, до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 81 Закону № 1697-VII (редакція, яка діяла з 15.07.2015 до ), заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Відповідно до частини 3 статті 81 Закону № 1697-VII (редакція, яка діяла на момент спірних правовідносин з 15.07.2015 до 01.01.2017), посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
За положенням частини 3 статті 81 Закону № 1697-VII (редакція, яка діє з 01.01.2017), посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, з липня 2015 року відбулися зміни в оплаті праці працівників прокуратури.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Статтею 13 вказаного Закону обумовлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Вказане положення кореспондується з положеннями частини 9 статті 81 Закону № 1697-VII, в якій передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За нормами частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Згідно зі статтею 89 Закону № 1697-VII, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
Статтею 90 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та пункту 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
Тобто, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», як спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону № 1697-VII та надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.
Постановою № 505 затверджено схему посадових окладів працівників органів прокуратури. Зміни до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились.
Пунктами 2, 6 Постанови № 505, надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури.
Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону № 1697-VII доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Кабінетом Міністрів України вказаного не здійснено. Отже, реалізація положень Закону України «Про прокуратуру» є неможливою без внесення відповідних змін до Постанови № 505 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» щодо заробітної плати працівників органів прокуратури.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» якого доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи викладене, суд погоджується із судом першої інстанції, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою КМУ № 505.
Аналогічні висновки відображені в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 817/548/16, від 14.03.2018 у справі №825/575/16, від 31 січня 2018 року у справах №№ 810/1304/16, 820/1119/16, від 16 січня 2019 року у справі №804/217/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 802/748/16-а.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 р. у справі № 805/4085/18-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 р. у справі № 805/4085/18-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 16 квітня 2019 року
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова