16 квітня 2019 р. Справа № 532/1913/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11.03.2019, суддя Тесленко Т.В., повний текст рішення складено 11.03.2019, вул. Шевченка 16/25, м. Кобеляки Полтавської обл., 39200, по справі № 532/1913/18
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 (далі - відповідач, інспектор патрульної поліції ОСОБА_2І.), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-2, Департамент поліції), в якому просив скасувати постанову суб'єкта владних повноважень інспектора патрульної поліції ОСОБА_2 серії ВР № 194369 від 03.09.2018 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), зафіксованого не в автоматичному режимі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11.03.2019 задоволено позовні вимоги.
Скасовано постанову суб'єкта владних повноважень інспектора патрульної поліції ОСОБА_2 серії ВР № 194369 від 03.09.2018 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 121 КУпАП, зафіксованого не в автоматичному режимі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення
Провадження в адміністративній справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП - закрито.
Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. Справу просив розглянути за відсутності його представника.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови було прийнято до уваги факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, письмові пояснення позивача, які є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, та прийнято правомірне рішення про накладення на останнього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту дотримання Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) під час керування транспортним засобом.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019 відкрито провадження по справі № 532/1913/18, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні.
Сторони в судове засідання не з'явилися про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до положень ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута без участі сторін.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
Постановою серії ВР № 194369 від 03.09.2018 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді 340,00 грн. штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Як слідує із фабули оскаржуваної постанови, фактичною підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що ОСОБА_1 03.09.2018 о 14 год. 00 хв. на 52 км а/ш М-22 Полтава-Олександрія керував автомобілем НОМЕР_1 з відсутнім заднім лівим бризковиком, який передбачений конструкцією цього транспортного засобу, чим порушив п.п. 31.4.7 «е» ПДР України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне.
Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема за ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.п. 31.4.7 «е» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.
Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме керування автомобілем з відсутнім заднім лівим бризковиком, який передбачений конструкцією цього транспортного засобу.
Перевіряючи обгрунтованість посилання апелянта на встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення колегія суддів зазначає.
Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можно кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Він містить об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху та встановлений порядок використання транспортних засобів
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у керуванні водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів (формальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, характеризується наявністю як умислу, так і необережності.
Суб'єкт адміністративного правопорушення - спеціальний (водій транспортного засобу).
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ознака винності діяння є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач заперечує проти вчинення ним адміністративного правопорушення, свою вину не визнає.
Відповідно до вимог абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Будь-яких належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил дорожнього руху України відповідачем не надано.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 № 524/9104/16-а.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Посилання апелянта на постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП як на належний доказ вчинення останнім правопорушення за вказаною статтею, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вказана постанова є предметом оскарження у даній справі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що факт вчинення правопорушення позивачем, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, підтверджується поясненнями позивача, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на наступне.
У наданих позивачем письмових поясненнях зазначено, що вказані в постанові технічні несправності автомобіля, були виявлені під час руху в с. Михнівка, а саме через незадовільний стан дорожнього покриття було втрачено задній гумовий бризковик (ліва сторона), не маючи можливість замінити втрачений лівий бризковик, водій продовжував рух до місця ремонту. (а.с. 21)
З огляду на те, що згідно ПДР України відсутність лівого гумового бризковика не відноситься до таких технічних несправностей автомобіля, які забороняють подальший рух транспортних засобів, колегія суддів вважає посилання на письмові пояснення позивача такими, що не доводять вину останнього у порушенні ПДР України та, з урахуванням ст. 62 Конституції, не є безумовним доказом вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Під час судового розгляду факт вчинення правопорушення позивачем не знайшов свого підтвердження.
Посилання апелянта на ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження факту дотримання ПДР України колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, з урахуванням приписів ст. 77 КАС України, у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.
З гідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Статтею 268 КУпАП встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в тому числі і право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи те, що під час судового розгляду не було надано відповідачем належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1, колегія суддів вважає недоведеною вину позивача у вчиненні правопорушення і, як наслідок, наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2019 року по справі № 532/1913/18 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6