16 квітня 2019 р.Справа № 2040/8237/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Тацій Л.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 16.11.18 року по справі № 2040/8237/18
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування пункту протоколу та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п.28 протоколу №77 від 27.07.2018р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, та в Порядку, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 - денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;
- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45- денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено повністю.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не застосував при вирішенні спору та встановлення права позивача прикінцевих положень Закону від 04.07.2012 № 5040-УІ, пп.4 п.2 ст. 16 Закону (в редакції 2016р.) та п. 6 Порядку 975 (в редакції 2016р.), що в свою чергу призвело, що правова позиція суду суперечить (не відповідає) приписам ст. 46 Конституції України та висновкам, викладеним у рішеннях Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, які мають вищу юридичну силу, помилково застосував Закон (в редакції до 01.01.2014р.) та Порядок 499 до факту прийняття оскаржуваного рішення, оскільки не застосував прикінцевих положень Закону від 04.07.2012 № 5040-УІ та не врахував, що стосовно позивача до 01.01.2014р. жодного рішення про призначення ОГД не приймалося. Суд першої інстанції помилково застосував п. 2 Постанови КМУ №975, оскільки дана норма не має жодного стосунку до спірних правовідносин, оскільки позивач не мав права на призначення ОГД до 01.01.2014р. за порядком 499 та за іншими порядками, визначеним у п. 2 Постанови КМУ №975 , що повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 26.06.2018р. по справі №750/5074/17. Вказує , що п. 2 Постанови 975 може бути застосовано лише до осіб, які мали право на призначення ОГД за Порядками, визначеними у абз. 2 п.2 Постанови 975, як вже вказано вище, то позивач не мав права на призначення ОГД за Порядком 499 та за іншими порядками, прийнятими до 01.01.2014р., а відтак суд першої інстанції застосував норму права, яка не регулює спірні правовідносини. Судом першої інстанції не наведено мотивів відхилення доводів позивача з приводу застосування прикінцевих положень Закону № 5040-VI, пп.4 п.2 ст.16 Закону (в редакції 2016р.), пп.1 п.6. Порядку 975 (в редакції 2016р.) та не враховано всупереч ч.6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновків Верховного Суду. Також, судом першої інстанції не наведено мотивів відхилення доводів позивача з приводу застосування п. З та п. 11 Порядку 975 (чинні норми права під час виникнення спірних правовідносин), які не пов'язують право особи лише з довідкою МСЕК, виданої при первинному огляді, оскільки дані норми права не містять вимог надавати лише довідку МСЕК, видану при первинному огляді, що повністю узгоджується зі ст.ст. 2, 4 та 36 ЗУ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та ст.ст. 3 та 46 Конституції України. Звертає увагу, що законодавець пов'язує право на отримання одноразової грошової допомоги саме з датою, що зазначена у довідці МСЕК, і не обмежує право особи отримати ОГД на підставі довідки МСЕК, виданої при повторному огляді. Суд першої інстанції помилився в предметі спору, оскільки предметом даного спору є призначення ОГД на підставі довідки МСЕК від 11.04.2016р., якою позивач визнаний особою з інвалідністю II групи з причин ЗЧМТ, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, а суд розглядав спір з приводу встановлення позивачу III групи інвалідності у 2012р. Але позивач не звертався з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 з приводу призначення йому ОГД у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності у 2012р. Позивач звертався з заявою про виплату ОГД до ХОВК у зв'язку із встановленням йому у 2016р. II групи інвалідності. Вищевикладене свідчить, що судом першої інстанції грубо порушено вимоги ст. 2 КАС України.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове , яким задовольнити позов.
Відповідачі своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу не скористалися.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання, призначеного на 16.04.2019, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 30.10.1982 по 04.02.1985 в Збройних Силах СРСР, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у складі військової частини НОМЕР_1 .
Із витягу з протоколу №402 від 07.03.2012 засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв - отримані позивачем під час проходження військової служби мінно-вибухова травма, множинне осколкове поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку, та наслідки поранень та інші захворювання - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності з 10.04.2012 згідно довідки МСЕК Серія 10 ААБ №161482 від 17.04.2012.
Згідно довідки МСЕК Серія 12 ААА №444102 від 11.04.2016 позивачу була встановлена ІІ група інвалідності з 11.04.2016 по 01.05.2018.
ОСОБА_1 07.11.2017 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому II групи інвалідності у 2016 році з причин поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовлено в складанні висновку та направлення його на адресу Міністерства оборони України.
Оскаржуючи дану бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернувся до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/513/18 позивачу відмовлено в задоволені позову.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2018 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 по справі № 820/513/18 скасовано. Прийнята нова постанова, якою позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не подання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України.
На виконання зазначеної постанови суду ІНФОРМАЦІЯ_4 направлено документи позивача на адресу Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги.
В свою чергу, Рішенням Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.07.2018 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 6 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2012 році, а також підпунктом 4 пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.
Не погодившись із такими діями відповідачів, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є вимога щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду ІІ групи. Моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, тобто 11.04.2016.
Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 по справі №750/5074/17, на яку посилається суд першої інстанції, як на підставі для відмови в задоволенні позовних вимог, чітко встановлено, що така категорія осіб, як позивач, не мали права на призначення ОГД згідно Порядку, затвердженого Постановою КМУ №499 від 28.05.2008 та іншими урядовими постановами.
Відтак, п. 2 Постанови 975 не може бути застосовано до позивача, оскільки даний пункт регулює відносини стосовно обмеженого кола осіб, а саме, які мали право на призначення ОГД до набрання чинності Порядком 975, тобто до 01.01.2014, до яких позивач не відноситься, що повністю узгоджується висновками Верховного Суду по справі №750/5074/17, викладеними у постанові від 26.06.2018.
П. 2 Постанови 975 регулює відносини лише стосовно осіб, які мали право на призначення ОГД згідно Порядку 499 та інших урядових порядків, вказаних у п. 2 Постанови 975.
П. 2 Постанови 975 не регулює відносини стосовно кола осіб, яким було встановлено інвалідність до 01.01.2014 і які не мали право на призначення ОГД згідно Порядку 499 та порядків, вказаних у п. 2 Постанови 975.
Ст. 16 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" в редакції з 01.01.2014 було збільшено коло суб'єктів (осіб), які мають право на призначення ОГД, та прикінцевими положеннями Закону від 04.07.2012 №5040-VI врегульовано питання стосовно поширення або не поширення нових змін до закону.
Згідно з п. 1 та п. 2 прикінцевих положень Закону від 04.07.2012 №5040-VІ: Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2014 року. Встановити, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні витати відповідно до законодавства.
Постанова ВСУ від 26.06.2018 не містить висновків про тлумачення прикінцевих положень Закону від 04.07.2012 №5040-VІ та ст. 16 Закону в редакції Закону №5040-VІ.
На вимоги п. 3 Прикінцевих положень Закону від 04.07.2012 №5040-VІ, Кабінет Міністрів України Постановою №975 від 25.12.2013 затвердив Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, який набрав чинності з 01.01.2014.
Враховуючи, що позивач не мав права на призначення ОГД до 01.01.2014 та стосовно позивача жодного рішення про призначення ОГД не приймалося, то дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» (в редакції Закону №5040-VІ) поширюється на позивача.
ОСОБА_1 у 2016 році було встановлено ІІ групу інвалідності.
На момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності з 11.04.2016 право позивача визначено пп. 1 п. 6 Порядку 975 та пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону, оскільки причинами інвалідності у позивача є поранення, контузія та захворювання, пов'язане з виконання обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК.
Так, частиною 2 ст. 16 Закону встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).
Зазначений Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Так, згідно пункту 17 Порядку № 975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Дані норми права жодним чином не обмежували позивача з часом звільнення з військової служби та з часом встановлення йому інвалідності.
Ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Колегія суддів зазначає, що позиція відповідачів та суду першої інстанції стосовно того, що право особи виникає лише з дати, що зазначена у довідці МСЕК, виданої при первинному огляді, є помилковою - суперечить п. 3 Порядку 975 та п. 11 Порядку 975, оскільки, як вбачається з вищевказаних норм права, законодавець не пов'язує право лише з довідкою МСЕК, виданою особі при первинному огляді, і не позбавляє особу реалізувати своє права на підставі довідки МСЕК, виданої при повторному огляді.
Як вбачається з довідок МСЕК, то інвалідність встановлюється на певний строк або безстроково, в довідках МСЕК чітко зазначено, що інвалідність встановлюється (вказується строк), а не підтверджується.
Вищевикладена правова позиція та обставини повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною по справах з приводу призначення ОГД, з посиланням на ст. 46 Конституції України та висновки Конституційного Суду України про додаткові гарантії соціальної захищеності такої категорії громадян, як позивач, які потребують, як під час проходження військової служби, так і після її закінчення, що зумовлено насамперед тим, що служба у Збройних Силах, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Взагалі, положення Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повністю кореспондують положенням ст. 3 Конституції України, де вказано, зокрема, що здоров'я людини визнається в Україні найвищою соціальною цінністю.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені в постанові від 28.08.2018 по справі №645/3875/16-а, адміністративне провадження №К/9901/45451/18.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів наголошує, що ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та п. 19 Порядку, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, передбачений вичерпний перелік обставин, при яких не здійснюється виплата одноразової грошової допомоги, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи те, що Міністерство оборони України, приймаючи оскаржуване рішення, діяло всупереч приписів ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування п.28 протоколу №77 від 27.07.2018р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
З огляду на висновки про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, колегія суддів, з метою належного відновлення порушених прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, Порядку затвердженим постановою Кабінету міністрів України №975 від 25.12.2013 року та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що положеннями Порядку № 975 передбачено, що питання подання висновку про виплату одноразової грошової допомоги за формою (додаток 13 Наказу № 530) розпорядникові бюджетних коштів, тобто Міністерству оборони України, в даному випадку, належить саме до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже, стосується прав та обов'язків позивача. Відповідно, рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги можливо прийняти на підставі наданих позивачем документів та висновку Харківського обласного військового комісаріату згідно приписів п. 13 Порядку №975.
Таким чином, колегія суддів вважає, що для належного захисту прав позивача необхідно зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, в Порядку, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дане рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, колегія суддів зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обов'язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.
З положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
На даний час відсутні підстави вважати, що відповідачі мають намір ухилятися від виконання судового рішення, а тому немає підстав для зобов'язання відповідачів подати звіт.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 року по справі № 2040/8237/18 скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п.28 протоколу №77 від 27.07.2018р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, в Порядку, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, в Порядку, затвердженим постановою Кабінету міністрів України №975 від 25.12.2013 року та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Тацій
Судді З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 16.04.2019 року