10 квітня 2019 р.Справа № 820/4594/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українсько-Російська страхова компанія "ВАРТА" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 р. (ухвалене суддею Кухар М.Д., повний текст якого складено 10.12.2018 р.) по справі № 820/4594/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українсько-Російська страхова компанія "ВАРТА"
до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області третя особа Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство "Українсько-Російська страхова компанія "ВАРТА" (в подальшому - ПАТ "Українсько-Російська страхова компанія "ВАРТА") звернулося до суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (в подальшому - Київська ОДПІ м. Харкова), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001801503, № 0001811503 від 27.08.2015 р.; визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та стягнення 12.05.2015 р. з позивача (шляхом зменшення сум наявної переплати) пені за несвоєчасну оплату самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на прибуток в загальному розмірі 20247,23 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийняті безпідставно та підлягають скасуванню, оскільки станом на граничну дату оплати грошових зобов'язань позивач мав переплату з податку на прибуток, про що було відомо відповідачу, у зв'язку з чим податковий орган повинен врахувати наявну переплату і повинен зарахувати її в якості оплати податкового зобов'язання, що виникло з того самого податку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 р. та прийняти рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності ПАТ "Українсько-Російська страхова компанія "ВАРТА" з податку на прибуток за 2014 рік, контролюючим органом складено акт № 16/20-31-15-03-09/14080209 від 14.08.2015 р., яким встановлено порушення позивачем: терміну подання податкової звітності з податку на прибуток за 2014 рік, граничний строк подання 02.03.2015 р., дата фактичного подання 09.04.2015 р; термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України: в частині сплати суми грошового зобов'язання (в розмірі 72384 грн.), самостійно визначеного платником податків на підставі податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2013 рік від 03.03.2014 р. № 9091095422 (1/12 - авансовий внесок з податку на прибуток за січень 2015 року), кількість днів затримки сплати - 102 дні; в частині сплати суми грошового зобов'язання (в розмірі 72384 грн.), самостійно визначеного платником податків на підставі податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за період 2013 рік від 03.03.2014 р. № 9091095422 (1/12 - авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2015 року), кількість днів затримки сплати - 72 дні; в частині сплати суми грошового зобов'язання (в розмірі 252449,74 грн.), самостійно визначеного платником податків на підставі податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік від 09.04.2015 р. № 1500019694, кількість днів затримки сплати - 33 дні.
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом 27.08.2015 р. винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення: № 0001801503 та №0001811503, якими позивачу визначені суму грошового зобов'язання по сплаті штрафу в розмірі 20% у сумі 50489,95 грн. та 28953,60 грн. відповідно.
Крім того, позивачу нарахована пеня в загальному розмірі 20247,23 грн., а саме: 7210,64 грн. - пеня за прострочення оплати авансового внеску з податку на прибуток за січень 2015 року в сумі в період з 31.01.2015 р. по 11.05.2015 р.; 5 068,68 грн. - пеня за прострочення оплати авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі в період з 02.03.2015 р. по 11.05.2015 р.; 7967,73 грн. - пеня за прострочення оплати самостійно визначеного грошового зобов'язання на підставі податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік від 09.04.2015 р. № 1500019694 за період з 10.04.2015 р. по 11.05.2015 р.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями та діями контролюючого органу щодо нарахування та стягнення з позивача пені за несвоєчасну оплату самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на прибуток в загальному розмірі 20247,23 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не порушено норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та нарахування пені.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (норми Податкового кодексу України застосовуються судом в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий борг це сума самостійно узгодженого зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму грошового зобов'язання.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. (п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України).
Згідно із п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Підпунктом 14.1.162. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені
Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.265. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України)
Аналіз вищевказаних норм вказує, що штрафні санкції можуть застосовуватися контролюючим органом, як окремо так і разом із пенею.
Згідно із пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається зокрема при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Відповідно до п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України).
Судовим розглядом встановлено, що ПАТ "Українсько-Російська страхова компанія "ВАРТА" погоджується із тим, що ним допущено порушення терміну подання податкової звітності з податку на прибуток за податковий період 2014 рік.
В 2013 році позивачем подана до ДПІ у Київському районі м. Харкова області податкова декларація від 03.03.2014 р. з податку на доходи (прибуток) страховика N 29091095422 (код декларації 30100412), в рядку 17 якої величина податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду становила 868613 грн.
У Декларації № 9091095422 поданий розрахунок щомісячних авансових внесків, які мали сплачуватися в наступні дванадцять місяців у розмірі 868613 грн. /12 = 72384 грн., яка відображена в рядку 37 Декларації від 03.03.2014 р. Обов'язок сплачувати зазначену суму (72384 грн.) в якості авансового внеску з податку на прибуток розпочався в березні 2014 року і закінчувався в лютому 2015 року.
Для відстеження стану розрахунків платника податку з бюджетом в 2015 році ДПІ у Київському районі м. Харкова створені окремі коди обліку податку: 851102070000, який мав назву "Податок на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України"; 851102370000, який мав назву "авансові внески з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій".
Таким чином, позивач зобов'язаний сплачувати в період з 01.03.2014 р. по 28.02.2015 р. авансовий внесок з податку на прибуток в розмірі 72384 грн., у зв'язку з чим контролюючим органом нараховано 144768 грн. за кодом обліку податку 851102370000: 30.01.2015 р. нараховано 72384 грн. (прострочення з дня її нарахування та до 12.05.2015 р. - 102 дні); 28.02.2015 р. нараховано 72384 грн. (прострочення з дня її нарахування та до 12.05.2015 р. - 72 дні).
Довідковою таблицею за 2015 рік про стан розрахунків ПАТ "Українсько-Російська страхова компанія "ВАРТА" зі сплати податку на прибуток підприємств (код обліку податку 851102070000), яка сформована відповідачем і розміщена в електронному кабінеті платника податків, встановлено, що станом на 31.12.2014 р. позивач мав загальну переплату із податку на прибуток в розмірі 258690,26 грн. Переплата в зазначеному розмірі зберігалася також і в період з по 09.04.2015 р., тобто в той період часу, коли податковий орган проводив нарахування авансового внеску з податку на прибуток в розмірі по 72384 грн. за кодом обліку податку 851102370000.
Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Згідно із п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (п. 43.4 Податкового кодексу України).
Відповідно до Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. № 11, сплата податку на прибуток приватних підприємств та авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств відбувається за різними кодами бюджетної класифікації.
Тобто, сплата податку на прибуток приватних підприємств та авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств відбувається різними платежами, а погашення податкового боргу платника податків за рахунок надмірно сплачених платежів у даному випадку не може бути здійснена без відповідної заяви платника податків (автоматично).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на Наказ Міністерства фінансів України від 20.07.2015 року № 651, яким виключено з Класифікації доходів бюджету деякі позиції, зокрема й код бюджетної класифікації 11023700 "Авансові внески з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України" необґрунтовані, оскільки вказаний наказ прийнятий після закінчення строку на сплату грошових зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток та виникнення прострочення такої сплати. На момент закінчення строку на сплату зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток вказані коди класифікації доходів виключені не були, тобто, платежі з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств та платежі зі сплати податку на прибуток приватних підприємств були різними платежами з різними кодами бюджетної класифікації.
Частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.
Відповідно до п. 2.3 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Судовим розглядом встановлено, що позивачем самостійно нараховано грошове зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, яке своєчасно не сплачено.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до діючого на момент виникнення в позивача обов'язку зі сплати авансових внесків законодавства вказані платежі мали різні коди класифікації доходів бюджету, та не могли вважатися ідентичними платежами, контролюючий орган міг самостійно зарахувати переплату лише на підставі заяви платника податку про погашення податкового боргу платника податків з авансових внесків з податку на прибуток підприємств за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів до відповідних бюджетів.
Судовим розглядом встановлено, що після подання позивачем 12.05.2015 р. декларації, відповідачем здійснено коригування грошових зобов'язань підприємства з податку на прибуток в сторону їх зменшення на суму 723840 грн., а саме: 511140 грн. за кодом обліку податку 851102070000; на 212700 грн. за кодом обліку податку 851102370000.
Таким чином, оскільки строк виконання самостійно нарахованого позивачем зобов'язання закінчився 09.04.2015 р., проте позивачем не сплачений, уточнюючу декларацію позивачем подано лише 12.05.2015 р., то станом на 09.04.2015 р. позивач зобов'язаний сплатити самостійно нараховане узгоджене зобов'язання з податку на прибуток. Факт прострочення виконання самостійно узгодженого податкового зобов'язання, яке станом на 09.04.2015 р. числилось за підприємством позивача настав 10.04.2015 р. Факт подання уточненої декларації, якою зменшено податкове зобов'язання не спростовує факту порушення строків сплати наявного на день прострочення самостійно нарахованого позивачем податкового зобов'язання.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при винесенні оскаржуваних повідомлень-рішень та нарахування пені діяв на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українсько-Російська страхова компанія "ВАРТА" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 року по справі № 820/4594/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 15.04.2019 року