09 квітня 2019 р.Справа № 520/10410/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 08.01.19 року по справі № 520/10410/18
за позовом ОСОБА_2
до Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_2, з адміністративним позовом до Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення виплати страхових виплат ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за період з 01.07.2014 року по 30.06.2018 року;
- зобов'язати Харківське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області Фонду соціального страхування України нарахувати та виплатити страхові виплати ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за період з 01.07.2014 року по 30.06.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність дій Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати страхових виплат з підстав, не передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим порушують конституційне право позивача на одержання страхових виплат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019р. адміністративний позов ОСОБА_2 до Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Харківське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області Фонду соціального страхування України нарахувати та виплатити страхові виплати ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за період з 01.07.2014 року по 30.06.2018 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Харківським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважаємо його незаконним і необґрунтованим, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, також має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення підлягає скасуванню повністю. За пунктом 8 Тимчасового порядку (із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ від 08 квітня 2015 року № 239, від 26 серпня 2015 року № 636), особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Дана норма була чітко виконана відповідачем. Щодо виплат минулого періоду, то відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок №365), орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Вказує, що у відповідача не обліковується заборгованість по страховим виплатам позивача за період з липня 2014 по червень 2018. Нарахування та виплати були розпочаті своєчасно та у повному обсязі за зверненням позивача та на підставі довідки ВПО. Зазначає, що суд не з'ясував розбіжності у документах, що надані як докази по справі з боку позивача. А саме: 12.06.2018 позивач фактично перебував у Луганській області та отримав паспорт громадянина України, що підтверджується копією витягу з єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання. Враховуючи норму п. 3.9 Порядку позивач перебуваючи у Луганській області за місцем обліку сум страхових виплат за минулий період - до робочих органів Фонду не звертався. І відповідно відмови від робочого органу, де обліковується заборгованість за спірний період, не отримував. У відповідача заборгованість перед позивачем відсутня. Виплати проводяться у повному обсязі та своєчасно. Враховуючи наведене просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_2 - відмовити.
Від позивача по справі, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що з апеляційною скаргою відповідача не погоджується.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .
Позивач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково доведеними, а тому підлягають частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що що ОСОБА_2 встановлена стійка втрата працездатності 100%, у зв'язку з чим позивач є інвалідом І групи безстроково, має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, який стався 30.04.1986 р. та здобув право на отримання страхових виплат по інвалідності та отримав пенсійне посвідчення № НОМЕР_3, виданого 20.08.1986 року.
У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції у м. Кіровськ Луганської області ОСОБА_2 був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Харкова, де 05.07.2018 року його поставлено на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується копією довідки від 05.07.2018 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради.
Позивач з 01.08.2007 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, про що свідчить Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 4447-1770637-2018 від 04.07.2018 року.
Як тимчасово перемішена особа ОСОБА_2 проживає за адресою: 61007, АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 перебуває на обліку в Харківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області та отримує страхові виплати.
09.07.2018 року позивач звернувся до Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області із заявою, в якій просив виплатити йому раніше призначені страхові виплати за період, в якому не проведено платежі відділенням виконавчої дирекції Фонду та продовжити раніше призначену страхову виплату безстроково у зв'язку із нещасним випадком на виробництві.
Згідно Витягу з протоколу № 87 від 19.07.2018 року засідання комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, було відновлено страхові виплати з Фонду соціального страхування. Копія вказаного Витягу була направлена супровідним листом від 19.07.2018 року № 5099/4-09 до Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.
Постановою Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 17 серпня 2018 року №2052/28439/28/33 продовжено потерпілому ОСОБА_2 фінансування раніше призначених страхових витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме: витрати на постійний сторонній догляд (вид виплати 183, КЕКВ 2740.11) в розмірі 1 861,50 грн. (щомісячно) на період з 01.09.2018 року, безстроково.
Постановою Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 17 серпня 2018 року №2052/28439/28/34 було призначено доплати потерпілому ОСОБА_2 в розмірі 3 723,00 грн. - витрати на постійний сторонній догляд, за липень - серпень 2018 року.
Також, постановою Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 01 серпня 2018 року №2052/28439/28/32 продовжено позивачу раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної страти працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 5 029,18 грн. Також зазначено, що виплата проводиться з 01.07.2018 року безстроково.
Проте, за період з 01.07.2014 року по 30.06.2018 року позивач страхові виплати не отримав.
29.10.2018 року позивач звернувся до Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області із заявою про надання роз'яснень щодо невиплати йому страхових виплат за вказаний вище період.
Листом Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 02.11.2018 року № 11.06-19/7282 роз'яснено позивачу, що Страхові виплати переміщеним особам проводяться на підставі Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну ще смогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним г: псуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і галонів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою паління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України II січня 2015 року за № 6/26451, та Порядку призначення (відновлення) ; діяльних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365. Згідно пункту 2 розділу 1 Порядку № 20 особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території, передбачається продовження страхових виплат за фактичним місцем проживання (перебування).
На обліку у відділенні позивач перебуває на підставі довідки від 05.07.2018 року №6332572261 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що підтверджує фактичне місце проживання у м. Харкові. Щомісячні страхові виплати у відділенні позивачу були продовжені з 01 липня 2018 року на підставі отриманого рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Індустріального району м. Харкова. Згідно постанови КМУ від 25.04.2018 року № 335 "Про внесенні змін до постанови КМУ від 08.06.2016 року № 365", суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Таким чином, щомісячні страхові виплати за період з липня 2014 року по червень 2018 року позивачу буде виплачено за умови визначення Кабінетом Міністрів України окремого порядку.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача та невиплатою йому страхових виплат за період з 01.07.2014 року по 30.06.2018 року, позивач звернувся з даним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.
Приймаючи рішення по суті, суд апеляційної інстанції виходив з того, що гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон N 1706-VII).
Статтею першою Закону N 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 цієї статті).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону N 1706-VII).
Як зазналося судом раніше, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки від 05.07.2018 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради.
Водночас, ст. 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Як свідчать матеріали адміністративної справи та зазначалося судом раніше, позивач у 1986 році здобув право на отримання страхових виплат по інвалідності та наразі перебуває на обліку в Харківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області та отримує страхові виплати.
Статтею третьою Закону № 1105-XIV також визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).
Нарахування та проведення страхових виплат урегульовано у декількох нормативних актах:
1) статті 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення;
2) статті 173 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до якої шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку;
3) Законі України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який визначав відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Згідно зі статтею 28 Закону № 1105-ХІV, грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Статтею 40 Закону № 1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК.
З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п'ятою та шостою статті 47 Закону № 1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 47 вказаного Закону, страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Страхові виплати за поточний місяць провадяться протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, провадяться за рахунок Фонду. За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку (частини 5, 6 та 8 статті 47 вказаного Закону).
У статті 27 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 16/98-ВР) передбачено підстави припинення страхових виплат: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.
Крім того, у статті 38 Закону № 1105-XIV передбачено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
За положеннями пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-ХІV КМУ визначає особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації).
До вказаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до пункту 1.5 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду від 27 квітня 2007 року № 24, рішення про призначення (відмову у призначенні) страхових виплат оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах. Копію постанови про призначення (відмову у призначенні), перерахування, компенсацію, припинення та продовження страхових виплат і соціальних послуг потерпілим (членам їх сімей), відшкодування витрат на поховання у разі смерті потерпілого або про повернення зайво виплачених коштів тощо робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому або особам, які мають на це право (пункт 1.18 зазначеного Порядку).
01 жовтня 2014 року КМУ прийняв постанову № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою (у редакції постанови КМУ від 08 липня 2015 року № 471) установлено: особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення АТО або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов'язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду відповідно до пункту 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки.
Відповідно до частини четвертої статті 46 Закону № 1105-ХІV, до коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
Так, за постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 23 липня 2014 року № 436, на території Донецької та Луганської областей, починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, а постановою від 06 серпня 2014 року № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» НБУ зобов'язав банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв'язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою, до переходу району/міста обласного значення Донецької та/або Луганської областей під контроль української влади.
07 листопада 2014 року КМУ прийняв постанову № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства (далі - Тимчасовий порядок).
Також за пунктом 8 Тимчасового порядку (із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ від 08 квітня 2015 року № 239, від 26 серпня 2015 року № 636), особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
11 грудня 2014 року правління Фонду на виконання постанови КМУ від 01 жовтня 2014 року № 531 прийняло постанову № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції». Як зазначено в преамбулі цієї постанови, вона прийнята з метою забезпечення безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат та медико-соціальних послуг потерпілими на виробництві (членами їх сімей), які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.
Як зазначено в пункті 1 цього Порядку, він поширюється на фізичних осіб, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання внаслідок (або з метою уникнення) негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру і які мають право на страхові виплати та страхові витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV за фактичним місцем проживання (перебування) (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення).
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу встановлена стійка втрата працездатності 100%, у зв'язку з чим позивач є інвалідом І групи безстроково, має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, який стався 30.04.1986 року та здобув право на отримання страхових виплат по інвалідності. Тобто, страховий випадок настав до моменту переміщення позивача до м. Харкова з Луганської області.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач зазначив, що до 01.07.2014 року ним отримувались страхові виплати по інвалідності, проти чого представник відповідача не заперечує.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року №509, відповідно до Закону № 1706-VII.
Матеріали справи не містять доказів того, до довідка позивача як внутрішньо переміщеної особи є скасованою.
Виходячи з вищевикладеного, постановами КМУ № 531, 637 та 595, а також постановою Правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.
Таким чином, в силу положень вказаних вище законодавчих актів, на Харківське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, на обліку в якому перебуває позивач з липня 2018 року, покладено обов'язок нарахувати та виплатити позивачу раніше призначені страхові виплати за період з 01.07.2014 року по 30.06.2018 року, враховуючи те, що згідно Витягу з протоколу № 87 від 19.07.2018 року засідання комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам адміністрації Індустріального району Харківської міської ради позивачу було відновлено страхові виплати з Фонду соціального страхування та постановами Фонду соціального страхування поновлено виплату позивачу раніше призначених страхових виплат.
Щодо виплати заборгованості зі страхових виплат за період з липня 2014 року по червень 2018 року колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 №20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 за №6/26451 (далі Порядок №20).
Пунктом 1 Розділу 3 Порядку №20 передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред'явленні оригіналів.
Суд зазначає, що окремо підстав для припинення виплат Порядком №20 не передбачено.
Стосовно тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, що сума щомісячних страхових виплат за період з липня 2014 року по червень 2018 року (включно) не може вважатися заборгованістю, оскільки за відсутності правових підстав відділенням не здійснювалось їх нарахування, а тому, в розумінні п.15 Постанови № 365, не є сумою щомісячних страхових виплат, яка може обліковуватись в органі Фонду, а відтак підлягати виплаті, - колегія судів зазначає наступне.
Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 20, на який посилається відповідач, зазначено, що щомісячні страхові виплати ВПО нараховуються з місяця подання заяви або з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігалася справа про страхові виплати на той час, та фінансується впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.
В розумінні норм викладених в пункті 5 розділу III Порядку № 20, щомісячні страхові виплати ВПО нараховуються з місяця подання заяви для осіб, які вперше звернулись за страховою виплатою, а для ВПО, які вже отримували страхові виплати з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду.
Пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО, затвердженим Постановою КМУ № 365 визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного КМУ.
Дана норма п.15 Порядку не надає підстав для нарахування або не нарахування соціальних виплат. Вона визначила лише одну підставу обліку соціальних виплат - «як/ не виплачені за минулий період».
Факт не виплати страхових виплат за період з липень 2014 року по червень 2018 року відповідачем фактично підтверджується, а отже суд приходить до висновку і про існування заборгованості виплат перед позивачем.
Крім того, факт відсутності нарахування страхових виплат є фактом неправомірних дій відповідача.
Доказів того, що Фондом соціального страхування було нараховано та виплачено ОСОБА_2 суму страхових виплат з 01.07.2014 року по 30.06.2018 року, матеріали справи не містять.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач, Харківське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області Фонду соціального страхування України, в спірних відносинах уособлює державу, яка взяла на себе обов'язок здійснювати соціальні страхові виплати.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності щодо ненарахування та невиплати позивачу суми страхових виплат за період з 01.07.2014 року по 30.06.2018 року.
Суд також зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону №1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що бездіяльність Фонду соціального страхування щодо виплати позивачу страхових виплат за період з 01.07.2014 року по 30.06.2018 року є протиправною, суперечить чинному національному законодавству, а тому адміністративний позов є частково обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині зобов'язання Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області Фонду соціального страхування України нарахувати та виплатити страхові виплати ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за період з 01.07.2014 року по 30.06.2018 року.
Щодо посилань відповідача на те, на законодавчому рівні визначено, що фінансування видатків з бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на тимчасово неконтрольованих українською владою територіях здійснюватиметься тільки після повернення цих територій під контроль органів державної влади України. Такий самий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року № 6-51 цс 17. Зазначено, що Верховним Судом не встановлено підстав відступити від зазначеного висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, колегія суддів зазначає наступне.
Але, у відповідності до Постанови Великої Палати Верховного суду (справа 243/3505/16-ц, провадження № 14-271цс18) від 20 вересня 2018 року остання зазначила, що " у зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.
Крім того, суд відхиляє посилання позивача на постанови Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17 оскільки правовідносини у даних справах не є аналогічними тим, що розглядаються у даній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року по справі № 520/10410/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Л.В. Тацій
Повний текст постанови складено 15.04.2019 року