09 квітня 2019 р.Справа № 520/9917/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 18.12.18 року по справі № 520/9917/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Харків-Прилад"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 09.08.2018 року № 00001021412, № 00001031412 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними у нього первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Харків-Прилад" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 09.08.2018 року № 00001021412, № 00001031412, які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Харків-Прилад".
Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції Головним управлінням ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що під час прийняття рішення по суті судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме, неповно з'ясовано обставини в адміністративній справі у зв'язку з неподанням оцінки всім аргументам учасників справи, як того вимагає ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилається на те, що по взаємовідносинам позивача з контрагентами : ТОВ «Іріслаб», ТОВ «БЦ Інвест», ТОВ «Голд Імперія», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Борисфен-Груп-ЛТД», ТОВ «Абсолют СМК» , ТОВ «Протек Агро Груп», ТОВ «Пінта ТТГІ», ТОВ «Юнівест-Інвест», ТОВ «Золгарс», ТОВ «Баланс УТФ» відсутні Товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення товарів. Також посилається на те, що від фахівців різних підрозділів ДФС України надійшла узагальнена податкова інформація стосовно контрагентів позивача. Зазначає, що у контрагентів позивача відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі иійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; відсутні штатних працюючих осіб при тому, що сгаїутна діяльність потреби участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо: відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей. Також посилається на те, що у контрагентів відсутнє придбання товару за номенклатурою, заначеною підприємствами в податкових накладних, виписаних на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Харків-Прилад". Зазначає, що стосовно Підприємства ТОВ «Золгарс» наявний вирок Шевченківського районного суду м.Киева від 08.11.2017 року за справою №761/22395/17. Вказує, що сертифікати про походження товару ТОВ НВФ «Харків-Прилад» до перевірки не надано. Таким чином, задекларовані господарські операції із придбання товарів не відбувалися у дійсності. Рух активів від контрагентів-постачальників до ТОВ ІІВФ «Харків-Прилад» в дійсності не відбувся. Надані ТОВ НВФ «Харків-Прилад» первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між ТОВ НВФ «Харків-Прилад» та контрагентам постачальниками. Враховуючи викладене, вважає, що фактично мало місце використання в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлене. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного су,ту від 13.12.2018 по справі № 520/9917/18, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ науково-виробнича фірма «Харків-Прилад»» відмовити у повному обсязі.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВФ "Харків-Прилад" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками: ТОВ «Баланс УТФ» (податковий номер 40521109) за жовтень 2016 року, ТОВ «Техноконтинент» (податковий номер 40532312) за серпень 2016 року, ТОВ "БЦ Інвест" (податковий номер 40372701) за липень, вересень 2016 року, ТОВ "Абсолют СМК" (податковий номер 40002919) за березень, квітень 2016 року, ТОВ "Іріслаб" (податковий номер 39843470) за грудень 2016 року, ТОВ "Борисфен-Груп-ЛТД" (податковий номер 40369938) за вересень 2016 року, ТОВ "Пінта ТТП" (податковий номер 40549468) за жовтень 2016 року, ТОВ "Юнівест-Інвест" (податковий номер 40821979) за листопад 2016 року, ТОВ "Золгарс" (податковий номер 40706854) за листопад 2016 року, ТОВ "Протек Агро Груп" (податковий номер 41324751) за грудень 2017 року, ТОВ "Самміт-Агро-Трейд" (податковий номер 41147764) за червень 2017 року, ТОВ "Голд Імперія" (податковий номер 41520284) за листопад 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарської діяльності придбаних товарів.
Результати перевірки відображені в акті від 16.07.2018 року № 2866/20-40-14-12-11/31557302 ( т.1 а.с.37-84).
За висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення ТОВ НВФ "Харків-Прилад":
- пп. "а" п.198.1, абзаців першого і другого пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього в сумі 788 928 грн. в тому числі на 60 386 грн. за березень 2016 року, на 70 644 грн. за квітень 2016 року, на 16 979 грн. за липень 2016 року, на 29 508 грн. за серпень 2016 року, на 47 208 грн. за вересень 2016 року, на 70 486 грн. за жовтень 2016 року, на 41 131 грн. листопад 2016 року, на 158 764 грн. за грудень 2016 року, на 42 486 грн. за червень 2017 року, на 62 225 грн. за листопад 2017 року, на 176 885 грн. за грудень 2017 року, в результаті чого: занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 776 702 грн., в тому числі на 131 030 грн. за квітень 2016 року, на 93 695 грн. за вересень 2016 року, на 70 486 грн. за жовтень 2016 року, на 41 131 грн. за листопад 2016 року, на 158 764 грн. за грудень 2016 року, на 42 486 грн. за червень 2017 року, на 62 225 грн. за листопад 2017 року, на 176 885 грн. за грудень 2017 року; завищено від'ємне значення податку на додану вартість у грудні 2016 року на суму 12 226 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки відносно позивача складено наступні податкові повідомлення - рішення: від 09 серпня 2018 року № 00001021412 за платежем податок на додану вартість (за збільшення податкового зобов'язання) на суму 776702.00 грн., за штрафними санкціями з цього податку на суму 194175, 5 грн. ; № 00001031412 від 09 серпня 2018 року за платежем (податок на додану вартість на суму завищення від'ємного значення за грудень 2016 року) на суму 12 226, 00 грн.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ТОВ «НВФ «ХАРКІВ - ПРИЛАД» 31 жовтня 2018 року за результатами адміністративного оскарження суми податкових зобов'язань отримало з ДФСУ рішення про відмовлення в задоволенні скарги платника ТОВ «НВФ «ХАРКІВ - ПРИЛАД».
Вказані обставини та незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, слугувала підставою його звернення до суду.
По суті виявлених порушень суд зазначає, що підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, стали висновки про завищення податкового кредиту в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету та завищено від'ємне значення податку на додану вартість у грудні 2016 року про взаємовідносинам з ТОВ «Баланс УТФ», ТОВ «Техноконтинент», ТОВ "БЦ Інвест", ТОВ "Абсолют СМК", ТОВ "Іріслаб", ТОВ "Борисфен-Груп-ЛТД", ТОВ "Пінта ТТП", ТОВ "Юнівест-Інвест", ТОВ "Золгарс", ТОВ "Протек Агро Груп", ТОВ "Самміт-Агро-Трейд", ТОВ "Голд Імперія" за відсутності факту реального здійснення відповідних господарських операцій при наявності матеріалів податкової інформації інших контролюючих органів щодо зазначених контрагентів позивача.
Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом N 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом N 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).
З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом N 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом N 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні вного товару та надання
Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг .
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Баланс УТФ», ТОВ «Техноконтинент», ТОВ "БЦ Інвест", ТОВ "Абсолют СМК", ТОВ "Іріслаб", ТОВ "Борисфен-Груп-ЛТД", ТОВ "Пінта ТТП", ТОВ "Юнівест-Інвест", ТОВ "Золгарс", ТОВ "Протек Агро Груп", ТОВ "Самміт-Агро-Трейд", ТОВ "Голд Імперія"
Щодо проведених господарських взаємовідносин з ТОВ «БАЛАНС УТФ».
Між ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» ( покупець) та ТОВ «БАЛАНС УТФ» (продавець) було укладено договір № 130 від 04 жовтня 2016 року на поставку товару - контрольно - вимірювальних приладів, виробничих меблів, пірометрів, паяльного обладнання, тепловізійного обладнання , термін дії договору до 02 жовтня 2017 року.
У відповідності до умов вказаного договору, підприємство ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» у листопаді 2016 року здійснило оплату по платіжному дорученню № 4849 від 10 листопада 2016 року на суму 170000.00 грн., у т.ч. ПДВ 28333,33 грн.; та платіжному дорученню № 4851 від 11 листопада 2016 року на суму 108513,40 грн., у т.ч. ПДВ 18085,57 грн. та отримало товарно-матеріальні цінності по видатковій накладній №17/10/1 від 17 жовтня 2016 року, на суму 278513,40 грн. у т.ч. ПДВ 46418,90 грн.; (корпус - 99 шт., термопара еталонна 5649-25C-W - 2 шт., термопара NR-31B - 8 шт., кабель з'єднувальний для віброперетворювачів - 4 шт., кварцевий генератор ГК21-ТК-ГЖ-10М - 3 шт., аналізатор потужності UMG 507 - 1 шт. ) від ТОВ «БАЛАНС УТФ».
Поставка товарно-матеріальних цінностей у відповідності до умов договору № 130 від 04 жовтня 2016 року здійснювалась за рахунок ТОВ «БАЛАНС УТФ», спосіб доставки - кур'єром, доставка за рахунок ТОВ «БАЛАНС УТФ».
Зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.1 а.с. 162-168).
Щодо подальшої реалізації, отримані від ТОВ «БАЛАНС УТФ» ТМЦ були реалізовані на адресу ТОВ «ДАФМІ»,ТОВ «СТЕК ГРУП», ТОВ Українсько-Канадське підприємство з іноземною інвестицією «Дніплакс», ОСОБА_5, ДП «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ, СЕРТИФІКАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ», ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ТИТАНО-МАГНІЄВИЙ КОМБІНАТ», ТОВ «Тестметрстандарт», ТОВ «МЕГАТЕКС ІНДАСТРІАЛ»( т.1 а.с.169-191)
Щодо проведених господарських взаємовідносин з ТОВ «ТЕХНОКОНТИНЕНТ».
Між ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» ( покупець) та ТОВ «ТЕХНОКОНТИНЕНТ» (продавець), було укладено договір №25 від 01 серпня 2016 року на поставку товару - контрольно - вимірювальних приладів, різноманітних матеріалів, пірометрів, паяльного обладнання, тепловізійного обладнання, датчиків, термін дії договору до 31 грудня 2016 року.
У відповідності до умов вказаного договору, підприємство ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» у серпні 2016 року здійснило оплату по платіжному дорученню №4642 від 10 серпня 2016 року на суму 177045,00 грн., у т.ч. ПДВ 29507,50 грн.; та отримало товарно-матеріальні цінності по видатковій накладній № 37 від 8 серпня 2016 року, на суму 177045,00 грн. у т.ч. ПДВ 29507,50 грн.; (Мультиметр DE-2003 - 2 шт., Мультиметр DE-2002 - 1 шт., Осцилограф TDS2012C - 2 шт., Струмовимірювальні кліщі DE 3100 - 5 шт., Мультиметр CD 771 - 8 шт., Мультиметр Fluke -289FVF - 1 шт.) від ТОВ «ТЕХНОКОНТИНЕНТ».
Поставка товарно-матеріальних цінностей у відповідності до умов договору № 25 від 01 серпня 2016 року здійснювалась за рахунок ТОВ «ТЕХНОКОНТИНЕНТ».
Зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.1 а.с. 192-197).
Щодо подальшої реалізації, отримані від ТОВ «ТЕХНОКОНТИНЕНТ» ТМЦ були реалізовані на адресу ДНВП «ОБЄДНАННЯ КОМУНАР»,ТОВ «ФХ сервіс», ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ»-«МАРШПРОЕКТ», ТОВ «ФХ сервіс», ПАТ «Запорізький електровозомоторний завод», КПСП «Арсенал», ПАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», ТОВ «СТЕРЛІНГ КАПІТАЛ СИСТЕМС», ТОВ «ПРОМТЕХОБОРУДОВАНИЕ», ПАТ «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» ( т.1 а.с.198-229).
Щодо проведених господарських взаємовідносин з ТОВ «АБСОЛЮТ СМК».
Між ТОВ «ХАРКІВ ПРИЛАД» ( покупець) та ТОВ «АБСОЛЮТ СМК» (продавець) було укладено договір № 13 від 08 лютого 2016 року на поставку товару - контрольно - вимірювальних приладів, різноманітних матеріалів, пірометрів, паяльного обладнання, тепловізійного обладнання, датчиків, термін дії договору до 31 грудня 2016 року, сума договору 540000,00 грн. у т.ч. ПДВ 90000,00 грн.
Крім того, зазначеним контрагентом позивача було укладено з ТОВ "Нокс ТТФ" договір відступлення права вимоги №1 від 03 червня 2015 року ТОВ «НОКС ТТФ».
У відповідності до умов вказаного договору, підприємство ТОВ «ХАРКІВ ПРИЛАД» у березні, квітні, травні і червні 2016 року здійснило оплату ТОВ «АБСОЛЮТ СМК» по платіжному дорученню № 4375 від 31 березня 2016 року на суму 130000.00 грн у т.ч. ПДВ 21666,67 грн; по платіжному дорученню № 4393 від 11 квітня 2016 року на суму 150000,00 грн. у т.ч. ПДВ 25000,00 грн.; по платіжному дорученню № 4396 від 14 квітня 2016 року на суму 82318,40 грн у т.ч. ПДВ 13719,73 грн.; по платіжному дорученню № 4449 від 17 травня 2016 року на суму 160000,00 грн у т.ч. ПДВ 26666,67 грн.; по платіжному дорученню № 350 від 21 квітня 2016 року на суму 120000,00 грн у т.ч. ПДВ 20000,00 грн.; по платіжному дорученню № 4449 від 17 травня 2016 року на суму 160000,00 грн у т.ч. ПДВ 26666,67 грн.; по платіжному дорученню № 4396 від 14 квітня 2016 року на суму 82318,40 грн у т.ч. ПДВ 13719,73 грн.; та ТОВ «НОКС ТТФ» по платіжному дорученню № 4492 від 06 червня 2016 року на суму 143864,00 грн у т.ч. ПДВ 23977,33 грн., та отримало товарно-матеріальні цінності згідно видаткової накладної №18 від 18 березня 2016 року (Стенд для випробування трансформаторів - 1шт.) та видаткової накладної № 72 від 12 квітня 2016 року (Калібратор Fluke 9150-В-256 - 1шт) від ТОВ «АБСОЛЮТ СМК».
Поставка товарно-матеріальних цінностей у відповідності до умов договору № 13 від 08 лютого 2016 року здійснювалась за рахунок ТОВ «АБСОЛЮТ СМК», спосіб доставки - службовим автомобілем згідно товаро-транспортної накладної № 00345 від 12 квітня 2016 року, доставка за рахунок ТОВ «АБСОЛЮТ СМК».
Зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.1 а.с.230-240).
Щодо подальшої реалізації, отримані від ТОВ «АБСОЛЮТ СМК» ТМЦ були реалізовані на адресу ПАТ «Мотор Січ» ( т.1 а.с.241-250, т.2 а.с.1-2).
Щодо проведених господарських взаємовідносин з ТОВ «ІРІСЛАБ».
Між ТОВ «ХАРКІВ ПРИЛАД» ( покупець) та ТОВ «ІРІСЛАБ» ( продавець) було укладено договір № 050-16 від 26 грудня 2016 року на поставку товару - масляного термостату та печі для реалізації реперних точок, термін дії договору до 31 грудня 2017 року.
У відповідності до умов вказаного договору, підприємство ТОВ «ХАРКІВ ПРИЛАД» у грудні 2016 року та у січні 2017 року здійснило оплату по платіжному дорученню № 4998 від 29 грудня 2016 року на суму 51297.00 грн у т.ч. ПДВ 8549,50 грн; по платіжному дорученню № 5003 від 06 січня 2017 року на суму 600000,00 грн. у т.ч. ПДВ 100000,00 грн.; по платіжному дорученню № 5033 від 16 січня 2017 року на суму 390894,00 грн у т.ч. ПДВ 65149,00 грн та отримало товарно-матеріальні цінності згідно накладної № РН-141 від 27 грудня 2016 року (Масляний термостат Fluke 7108 - 1шт, Піч для реалізації реперних точок 9116 (9116-FN-256) від ТОВ «ІРІСЛАБ».
Поставка товарно-матеріальних цінностей у відповідності до умов договору № 050-16 від 26 грудня 2016 року здійснювалась за рахунок ТОВ «ІРІСЛАБ», спосіб доставки - службовим автомобілем згідно товарно-транспортної накладної № РН141 від 27 грудня 2016 року, доставка за рахунок ТОВ «ІРІСЛАБ».
Зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.2 а.с.3-9).
Щодо подальшої реалізації, отримані від ТОВ «ІРІСЛАБ» ТМЦ були реалізовані на адресу ННЦ «ІНСТИТУТ МЕТРОЛОГІЇ» ( т.2 а.с.10-15).
Щодо проведених господарських взаємовідносин з ТОВ «Борисфен-Груп-ЛТД».
Між ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» ( покупець) та ТОВ «БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД» (продавець) було укладено договір № 42 від 20 вересня 2016 року на поставку товару- робочі місця А - мера - 4252 в комплекті з тумбочкою А-МЕРА -5452, термін дії договору до 31 грудня 2016 року.
У відповідності до умов вказаного договору, підприємство ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» у жовтні 2016 року здійснило оплату по платіжному дорученню № 4739 від 04 жовтня 2016 року на суму 142284,00 грн., у т.ч. 23714,00 ПДВ грн.; та отримало товарно-матеріальні цінності по видатковій накладній № 267 від 29 вересня 2016 року, на суму 142284,00 грн. у т.ч. ПДВ 23714,00 грн.; (Рабоче місце А-мера-4252 в комплекті з тумбою А-МЕРА-5254 - 5 шт.) від ТОВ «БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД».
Поставка товарно-матеріальних цінностей у відповідності до умов договору № 42 від 20 вересня 2016 року здійснювалась за рахунок ТОВ «БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД».
Зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.2 а.с.16-20).
Щодо подальшої реалізації, отримані від ТОВ «Борисфен-Груп-ЛТД» ТМЦ були реалізовані на адресу ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» ( т.2 а.с.21-24).
Щодо проведених господарських взаємовідносин з ТОВ «Пінта ТТП».
Між ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» ( покупець) та ТОВ «ПІНТА ТТП»( продавець) було укладено договір № 128 від 03 жовтня 2016 року на поставку товару- контрольно - вимірювальні прилади, виробничі меблі, пірометри, паяльне обладнання, тепловізійне обладнання, термін дії договору до 02 жовтня 2017 року.
У відповідності до умов вказаного договору, підприємство ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» у жовтні 2016 року здійснило оплату по платіжному дорученню № 4787 від 19 жовтня 2016 року на суму 144404,40 грн., у т.ч. 24067,40 ПДВ грн.; та отримало товарно-матеріальні цінності по видатковій накладній № 1 від 05 жовтня 2016 року, на суму 144404,40 грн. у т.ч. ПДВ 24067,40 грн.; (Рабоче місце А-мера-4252 в комплекті з тумбою А-МЕРА-5254 - 5 шт., Корпус - 1 шт., Тестер Fluke Т120 - 1 шт.) від ТОВ «ПІНТА ТТП».
Поставка товарно-матеріальних цінностей у відповідності до умов договору
№ 128 від 03 жовтня 2016 року здійснювалась за рахунок ТОВ «ПІНТА ТТП».
Зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.2 а.с.29-33).
Щодо подальшої реалізації, отримані від ТОВ «ПІНТА ТТП» ТМЦ були реалізовані на адресу ПАТ "Запорізький металургійний комбінат ", ОСОБА_7 ( т.2 а.с.25-28).
Щодо проведених господарських взаємовідносин з ТОВ «Юнівест-Інвест».
Між ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» ( покупець) та ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ» (подавець) було укладено договір № 124 від 07 листопада 2016 року на поставку товару - корпусних деталей, генераторів, струмовимірювальних кліщів, джерела живлення, термін дії договору до 31 грудня 2016 року.
У відповідності до умов вказаного договору, підприємство ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» у грудні 2016 року здійснило оплату по платіжному дорученню № 4922 від 14 грудня 2016 року на суму 123337,20 грн., у т.ч. ПДВ 20556,20 грн.; та отримало товарно-матеріальні цінності по видатковій накладній №7 від 29 листопада 2016 року, на суму 123337,20 грн. у т.ч. ПДВ 20556,20 грн.; (корпусна деталь (09) 40532 - 15 шт., генератор Fluke 271 - 1 шт., струмовимірювальні кліщі DE 3103R - 4 шт., Джерело живлення Hameg HMP 2020 - 1 шт.) від ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ».
Поставка товарно-матеріальних цінностей у відповідності до умов договору № 124 від 07 листопада 2016 року здійснювалась за рахунок ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ».
Зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.2 а.с.34-38).
Щодо подальшої реалізації, отримані від ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ» ТМЦ були реалізовані на адресу ПАТ «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад» ім.В. Лаха», ТОВ «ТД ЕЕТ XXI», ДП «Державне Київське конструкторське бюро «Луч», ТОВ «АЕРОК» (т.2 а.с.39-50).
Щодо проведених господарських взаємовідносин з ТОВ «Золгарс».
Між ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» ( покупець) та ТОВ «ЗОЛГАРС» ( продавець) було укладено договір № 97 від 21 листопада 2016 року на поставку товару- контрольно - вимірювальні прилади, різні матеріали, пірометри, паяльне обладнання, тепловізійне обладнання, датчики, термін дії договору до 30 червня 2017 року.
У відповідності до умов вказаного договору, підприємство ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» у листопаді 2016 року здійснило оплату по платіжному дорученню № 4885 від 24 листопада 2016 року на суму 123448,80 грн., у т.ч. ПДВ 20574,80 грн.; та отримало товарно-матеріальні цінності по видатковій накладній № 113 від 24 листопада 2016 року, на суму 123448,80 грн. у т.ч. ПДВ 20574,80 грн.; (Вставка 9144 INSB - 1 шт., Генератор HMF2550 - 1 шт.) від ТОВ «ЗОЛГАРС».
Поставка товарно-матеріальних цінностей у відповідності до умов договору № 97 від 21 листопада 2016 року здійснювалась за рахунок ТОВ «ЗОЛГАРС».
Зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.2 а.с.51-54).
Щодо подальшої реалізації, отримані від ТОВ «ЗОЛГАРС» ТМЦ були реалізовані на адресу ДП «Вінницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», ДП «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» ( т.2 а.с.55-58).
Щодо проведених господарських взаємовідносин з ТОВ «Протек Агро Груп».
Між ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» ( покупець) та ТОВ «ПРОТЕК АГРО ГРУП» (продавець) було укладено договір № 79 від 15 листопада 2017 року на поставку товару - піч для реалізації реперних точок, термін дії договору до 14 листопада 2018 року, по цьому договору був укладений договір про відступлення права вимоги з ТОВ «ПРОФІТ РОЯЛ».
У відповідності до умов вказаного договору та про відступлення права вимоги, підприємство ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» у січні, лютому та травні 2018 року здійснило оплату по платіжному дорученню № 6113 від 26 січня 2018 року на суму 170000 у т.ч. ПДВ 28333,33; по платіжному дорученню № 6128 від 1 лютого 2018 року на суму 150000,00 грн. у т.ч. ПДВ 25000,00 грн.; по платіжному дорученню № 257 від 14 травня 2018 року на суму 741310,00 у т.ч. ПДВ 123551,67 на корить ТОВ «ПРОФІТ РОЯЛ» та отримало товарно-матеріальні цінності (Піч для реалізації реперних точок Fluke 9114-256 індію, олова, цинку, алюмінію) від ТОВ «Протек Агро Груп».
Поставка товарно-матеріальних цінностей у відповідності до умов договору № 79 від 15 листопада 2017 року здійснювалась за рахунок ТОВ «ПРОТЕК АГРО ГРУП».
Зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.2 а.с.59-66).
Щодо подальшої реалізації, отримані від ТОВ «ПРОТЕК АГРО ГРУП» ТМЦ були реалізовані на адресу ТОВ «МЕТРАНОМ» ( т.2 а.с. 67-72).
Щодо проведених господарських взаємовідносин з ТОВ «Самміт-Агро-Трейд».
Між ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» ( покупець) та ТОВ «САМІТ АГРО-ТРЕЙД» (продавець) було укладено договір №28 від 05 червня 2017 року на поставку товару, термін дії договору до 31 грудня 2017 року; після цього ТОВ «САМІТ АГРО-ТРЕЙД» укладає договір з ТОВ «КАНТРІ ІНЖИНІРІНГ» про відступлення права вимоги від 18.07.2017 р.
У відповідності до умов вказаного договору та про відступлення права вимоги, підприємство ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» у липні та листопаді 2017 року здійснило оплату по платіжному дорученню №5546 від 28 липня 2017 року на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20000,00 грн. та по платіжному дорученню №5861 від 10 листопада 2017 року на суму 134913,00 грн., у т.ч. ПДВ 22485,50 грн. ТОВ «КАНТРІ ІНЖИНІРІНГ» ; та отримало товарно-матеріальні цінності по видатковій накладній № 71 від 21червня 2017 року, на суму грн. 254913,00 у т.ч. ПДВ 42485,50 грн.; (Тестер-пробник ВТ-69 - 5шт, Пирометр НИМБУС-760-2шт, мультиметр ВМ859CF- 1шт, мультиметр Fluke-289FVF - 2шт, осцилограф-мультиметр Fluke-123/S - 1шт, осцилограф-мультиметр HDS1021M - 2шт, осцилограф CQ620 - 1шт, осцилограф CQ640R - 1шт, осцилограф CQ5010D - 1шт, аналізатор якості електроенергії Prova Aflex - 1шт, пирометр Maraton MM3MLVF1L - 1шт) від ТОВ «САМІТ АГРО-ТРЕЙД».
Поставка товарно-матеріальних цінностей у відповідності до умов договору №28 від 05 червня 2017 року здійснювалась за рахунок ТОВ «САМІТ АГРО-ТРЕЙД».
Зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.2 а.с.73-79).
Щодо подальшої реалізації, отримані від ТОВ «Самміт-Агро-Трейд» ТМЦ були реалізовані на адресу ХНУ імені В.Н. Каразіна, ПАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», ТОВ «АЛЬЯНС-ЗБУТ», ТОВ «СТЕРЛІНГ КАПІТАЛ СИСТЕМС», ТОВ «Українські лісопильні»,ТОВ «Український графіт», ФОП ОСОБА_9 , ПАТ «КАРПАТСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ГЕОФІЗИЧНИХ РОБІТ», ТОВ «АЛЬФА КЛАСС», ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» , ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» (т. 2 а.с.80-122).
Щодо проведених господарських взаємовідносин з ТОВ «Голд Імперія».
Між ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» ( покупець) та ТОВ «ГОЛД ІМПЕРІЯ» (продавець) було укладено договір № 10/38 від 09 жовтня 2017 року на поставку товару - еталонний термоперетворювач, термін дії договору до 31 грудня 2017 року.
У відповідності до умов вказаного договору, підприємство ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» у грудні 2017 року здійснило оплату по платіжному дорученню № 5921 від 04 грудня 2017 року на суму 48540,00 грн., у т.ч. ПДВ 8090,00 грн., та по платіжному дорученню № 6004 від 22 грудня 2017 року на суму 324810,00 грн., у т.ч. ПДВ 54135 грн., та отримало товарно-матеріальні цінності по видатковій накладній № 39 від 01 листопада 2017 року, на суму 373350,00 грн. у т.ч. ПДВ 62225,00 грн.; (Еталонний термоперетворювач Hart Scientific - 2 шт.) від ТОВ «ГОЛД ІМПЕРІЯ».
Поставка товарно-матеріальних цінностей у відповідності до умов договору № 10/38 від 09 жовтня 2017 року здійснювалась за рахунок ГОЛД ІМПЕРІЯ «ТОВ».
Зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.2 а.с.123-127).
Щодо подальшої реалізації, отримані від ТОВ «Голд Імперія» ТМЦ були реалізовані на адресу ПАТ «МОТОР СІЧ» (т.2 а.с.128-130).
Щодо проведених господарських взаємовідносин з ТОВ «БЦ ІНВЕСТ».
Між ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» ( покупець) та ТОВ «БЦ ІНВЕСТ» ( продавець) було укладено договір № 44 від 04 липня 2016 року на поставку товару - контрольно - вимірювальні прилади, різні матеріали, пірометри, паяльне обладнання, тепловізійне обладнання, датчики, лабораторне обладнання та принади, термін дії договору до 31 грудня 2016 року.
У відповідності до умов вказаного договору, підприємство ТОВ НВФ «ХАРКІВ ПРИЛАД» у серпні 2016 року здійснило оплату по платіжному дорученню № 4646 від 15 серпня 2016 року на суму 101875,62 грн., у т.ч. ПДВ 16979,27 грн.; та жовтні № 4758 від 11 жовтня 2016 року на суму 140961,00 грн., у т.ч. ПДВ 23493,50 грн., та отримало товарно-матеріальні цінності по видатковій накладній № РН-26/07-09 від 26 липня 2016 року, на суму 101875,62 грн. у т.ч. ПДВ 16979,27 грн.; (Секатор - 10 шт., Штангенциркуль - 5 шт., Шпателі для розбирання насіння - 5 шт., Щипці для розколювання насіння - 5 шт., Ваги лабораторні Radwag WLC 2/C/1 - 2 шт., Рулетка скловолокно (20 метров) - 3 шт., Апарат для пророщування насіння (типу Якобсона) V-GH201 - 1 шт., Ніж для щеплення Palisad 170 (складний, зігнуто лезо, дерев'яна рукоятка - 5 шт., Садовий ніж Palisad 173 (складний, копуліровочний, дерев'яна рукоятка) - 1 шт., Садові ножиці Greenmill professional для живоплоту (UP 0085) - 1 шт., Колба Ерлемейера - 1л. - 3 шт., Колба Ерлемейера - 250мл. - 3 шт., Комплект лабораторних решіт - 1 шт., Мікроскоп бінокулярний - 1 шт., Мірний циліндр - 250мл. - 5 шт., Пінцети - 10 шт., Покривне скельце - 1 шт., Предметне скельце - 50 шт., Препарувальна голка - 50 шт., Пробірка Видаля П-1 10х80 - 30 шт., pH-метр РH-061 - 1 шт., Скальпель - 10 шт., Совочки лабораторні - 10 шт., Термометри скляні ртутні - 1 шт., Чашка Петрі - 30 шт., Шафа сушильна лабораторна СНОЛ 58/350 - 1 шт.) та видатковій накладній №РН-29/09-21 від 29 вересня 2016 року, на суму 140961.00 грн., в т.ч. ПДВ 23493,50 грн. (Аналізатор чрезшкірного кардіостимулятора Impulse 7000DP-01 - 1 шт.) від ТОВ «БЦ ІНВЕСТ».
Поставка товарно-матеріальних цінностей у відповідності до умов договору № 44 від 04 липня 2016 року здійснювалась за рахунок ТОВ ««БЦ ІНВЕСТ».
Зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.2 а.с.131-137).
Щодо подальшої реалізації, отримані від ТОВ ««БЦ ІНВЕСТ» ТМЦ були реалізовані на адресу Харківського національного університету міського господарства імені О.М.Бекетова, Державного підприємства «Вінницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» ( т.2 а.с.138-149).
Суми податку на додану вартість за отриманими від контрагентів - постачальників податковими накладеними було включено до складу податкового кредиту. Податкова звітність (податкові декларації) за березень, квітень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року; червень, листопад, грудень 2017 року надана підприємством ТОВ НВФ «Харків-Прилад» до Податкового органу в особі Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області своєчасно, що підтверджується відповідними квитанціями № 1, 2 ( т.1 а.с.85-161).
Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.
Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.
Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.
За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнається судом належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентом.
В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами , укладеним з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку, шляхом його подальшої реалізації.
Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами ґрунтуються, зокрема, на результатах опрацьованої зібраної податкової інформації від інших податкових органів, копія якої долучена відповідачем до справи.
Щодо посилань податкового органу на відсутність підтверджуючих документів щодо транспортування, колегія суддів зазначає наступне.
ТТН не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому.
Колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.
Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.
У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на це певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена колегією Касаційного адміністративного суду в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17 .
Щодо посилань ГУ ДФС у Харківській області на те, що проведеним аналізом ЄРПН у частині співставлення номенклатури придбаних та реалізованих товарів контрагентами позивача, встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується реальність господарської операції позивача з контрагентами, а доводи щодо відсутності у цього контрагента відповідної номенклатури товарів є лише припущенням податкового органу.
Крім того, наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
Щодо посилань податкового органу, як на підставу відсутності реальності операцій позивача та контрагентів на відсутність у контрагентів : матеріально-технічної та технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення, тимчасового зберігання відповідних обсягів, відсутність руху активів в процесі проведення господарських операцій, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для транспортування чи виробництва, приміщень для зберігання товару (продукції), відсутність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, які необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності), відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності господарських операцій, операцій по придбанню у яких являються підставою для включення до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ, наявність дефектів у правовому статусі контрагентів - постачальників, відсутність ділової мети в діях контрагентів-постачальників (подальша реалізація придбаних товарів (робіт, послуг) нижче ціни придбання; придбання товарів (робіт, послуг) у посередників при можливості прямих контрактів з їх виробниками, колегія суддів зазначає наступне.
Наведені відповідачем обставини, з урахуванням наданим позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та контрагентами .
Доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях податкового органу.
Дані посилання є підставами у сумніві реальності операцій та не свідчать про відсутність операцій, документи щодо яких об'єктивно не спростовані.
Щодо посилання відповідача на наявну податкову інформацію від Головного управління ДФС Харківській області, Білоцерківська ОДПI ГУ ДФС у Київській області, ГУ ДФС у Кіровоградській області, Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, ГУ ДФС у м.Києві, Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області щодо контрагенів позивача з питань здійснення фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами - постачальниками, колегія суддів зазначає наступне.
Така податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.
Щодо доводів відповідача про не надання позивачем сетрифікатів походження товару то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 43 Митного Кодексу України, сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Частиною 1 тієї ж статті визначено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Як вбачається із наведеного вище, сертифікат про походження товару, є одним із документів, який підтверджує країну його походження і виданий компетентним органом та підтверджує такі факти при переміщенні товарів через митний кордон України.
Водночас, згідно з приписами Митного Кодексу України, такі документи можуть вимагатися та визнаватися як обов'язкові виключно у випадках, коли товари ввозяться або вивозяться за межі митної території України.
В даному ж випадку мало місце виключно внутрішнє переміщення товарів по території України, на підставі належним чином укладених господарських договорів між суб'єктами господарювання, які є резидентами.
Щодо посилань ГУ ДФС у Харківській області на те, що проведеним аналізом ЄРПН у частині співставлення номенклатури придбаних та реалізованих товарів контрагентами позивача, встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується реальність господарської операції позивача з контрагентами, а доводи щодо відсутності у цього контрагента відповідної номенклатури товарів є лише припущенням податкового органу.
Крім того, наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
Щодо посилань відповідача на те, що контрагентів позивача ТОВ «Золгарс», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Юнівест-Інвест», віднесено до бази субєктів фіктивних підприємств, колегія суддів зазначає наступне.
Дані посилання жодним чином не свідчать про нереальність господарських операцій.
Щодо посилань відповідача на наявність вироку Шевченківського районного суду м.Киева від 08.11.2017 року за справою №761/22395/17 відносно Підприємства ТОВ «Золгарс», колегія суддів зазначає наступне.
Стосовно використання вироків суду під час розгляду адміністративних справ слід врахувати правову позицію Верховного Суду (викладена у постанові від 08.08.2018р., справа №820/4428/17, адміністративне провадження №К/9901/51373/18): "Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи контролюючого органу, щодо наявного вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області по справі № 359/4590/17, яким ОСОБА_15 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), оскільки вказаний вирок не містить будь - яких відомостей про господарські операції між ТОВ "Форум Брандіг" та позивачем, окрім того він стосується гр. ОСОБА_15, натомість директором у період здійснення господарських правовідносин та підписання первинних документів від імені ТОВ "Форум Брандіг" була гр.ОСОБА_16 Також необхідно зазначити, що відносно вказаного контрагента вирок за ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) відсутній.
"Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону".
Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 22 травня 2018 року (справа №826/14638/14, адміністративне провадження №К/9901/11318/18): "Щодо вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі №761/22932/13-к, на який посилається скаржник, то такому судами уло надано оцінку, зокрема зазначено, що вказаним вироком визнано винним у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (пособництво у створенні ряду фіктивних підприємств, у тому числі і ТОВ "Старксервіс") громадянина ОСОБА_3, тоді як всі перинні документи за господарськими операціями позивача з ТОВ"Старксервіс" підписано ОСОБА_17 (директором ТОВ "Старксервіс" з 04.12.2012), вказаним вироком не було встановлено, що ТОВ "Старксервіс" не мало взаємовідносин з ТОВ "Глобал Партнер", обставини господарської діяльності ТОВ"Старксервіс" по взаємовідносинам із ТОВ "Глобал Партнер" не досліджувались.".
Постанова Верховного Суду від 04 вересня 2018 року (справа №826/18952/14) адміністративне провадження №К/9901/8100/18) містить правовий висновок про те, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Постанова Верховного Суду від 29.03.2018р. (провадження К/9901/6497/18, справа №826/3498/15) містить висновок про те, що оцінюючи доводи податкового органу щодо наявності зазначеного вироку, як такого, що беззаперечно свідчить про фіктивність контрагентів позивача, суд зазначає наступне. Факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2017р. у справі № 761/22395/17 встановлено, що ОСОБА_18 обвинуваченей у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, а саме: у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації юридичної особи ТОВ «Золгарс», завідомо неправдивих відомостей.. Проте жодних фактів, які б свідчили про здійснення цим підприємством нереальної господарської діяльності, зокрема за правовідносинами із Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Харків-Прилад", цим вироком не встановлено.
За змістом частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на час розгляду справи у суді касаційної інстанції) вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов'язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків. З урахуванням наведеного, а також того, що дана обставина не досліджувалась у судах попередніх інстанцій з огляду на дату винесення відповідного вироку, посилання на такий вирок як на обставину, що має значення при винесенні судового рішення суду касаційної інстанції у цій справі, є необгрунтованим.".
У постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року (справа №808/1507/16, адміністративне провадження №К/9901/25309/18) необхідно зазначити те, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.".
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків податкового щодо відсутності реальних правових наслідків здійснених господарських операцій позивача з ТОВ «Золгарс».
Колегія суддів зазначає, що вирок щодо посадової особи контрагента позивача ТОВ «Золгарс» не містить будь яких посилань на операції з позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Харків-Прилад".
Дійсно, даний вирок містить інформацію щодо дій особи при реєстрації підприємства, однак, наведене жодним чином не свідчить, що операції між позивачем та ТОВ «Золгарс» були не реальними (безготівковими) і що з боку позивача по даній угоді дії вчинились не добросовісно та він був обізнаний про обставини встановлені вироком.
Крім того, колегія суддів зазначає, що дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій.
Також колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.
Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.
У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.
Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.
Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.
Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.73 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.
Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Крім того, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.
Зворотне відповідачем не доведено.
Крім того, позивачем по справі надані документи в підтвердження понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.
Крім того, колегія суддів зазначає, що порушень з боку позивача з приводу використання та реалізації придбаного товару, судом не встановлено.
Доказів спростування наданих позивачем документів відповідачем не надано.
Встановлені судом фактичні обставини, надані документи, засвідчують правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача, Головного управління ДФС України у Харківській області ґрунтуються на припущеннях, належних доказів, що свідчать про безтоварність здійснених операцій відповідачем до суду не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року по справі № 520/9917/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Тацій З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 15.04.2019 року