09 квітня 2019 р.Справа № 440/3924/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Тацій Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 13.12.18 року по справі № 440/3924/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати п.14 Протоколу №102 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12 жовтня 2018 року щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року “Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" протиправним та скасувати;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду 2 групи з 24 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до п. "б" ст. 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжити заходів до її виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що доводи відповідача про неподання документів, що свідчать про обставини поранення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ, 03168), оформлене пунктом 14 протоколу №102 від 12.10.2018, яким відмовлено у призначенні та виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Зобов'язано Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ, 03168) повторно розглянути питання щодо призначення та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовлено.
Міністерство оборони України, не погодившись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року по адміністративній справі №440/3924/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа : ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог посилається на те, що право отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності. Медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено інвалідність, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії таким чином, дія Закону №2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не може поширюватись на позивача, оскільки інвалідність останнього настала в наслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, а не внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби. Оскільки, Порядком №975 передбачено виплату одноразової грошової допомоги, лише у випадку, коли особі, у якої інвалідність настала, внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після н звільнення з військової служби внаслідок зазначеної причини, то враховуючи, що інвалідність позивача настала внаслідок поранення, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а не під час виконання обов'язків військової служби) відсутні належні причини та підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Вказує, що в облікових документах позивача взагалі відсутні будь-які записи щодо отриманих ним поранень та контузій, а також щодо їх лікування у військово-медичних установах Збройних Сил колишнього СРСР., матеріали справи, жодних відомостей про поранення (контузію) та захворювання чи інше ушкодження здоров'я, яке мало місце під час виконання обов'язків військової служби або в період проходження позивачем військової служби не містять. Посилається, що позивачем було надано неповний пакет документів, чим було порушено вимоги п. 11 Порядку №975, у зв'язку з чим неможливо вирішити питання про право позивача (загалом) на отримання одноразової грошової допомоги та прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Вказує, що зі змісту висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи не вбачається жодної причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, у зв'язку з чим вказаний документ також не може слугувати підтвердженням вищевказаних обставин.
Сторони по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, що підтверджується відповідними доказами.
02.04.2019 р. позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою, в якій просив апеляційний розгляд справи за скаргою відповідача на рішення суду першої інстанції проводити без його участі. В задоволенні апеляційної скарги просив відмовити у зв'язку з її безпідставністю.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно довідки Новосанжарського районного військового комісаріату № 3291 від 16.11.2015 року ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах з 31.03.1982 по 03.08.1984 та являється учасником бойових дій, так як під час проходження військової служби брав участь в бойових діях в республіці Афганістан з 27.07.1982 по 03.08.1984.
Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №4559 від 02.12.2015 р. встановлено вогнепальні осколкові поранення голови та лівої нижньої кінцівки (контузія 1984 р.), наслідком яких стали рубці в надбрівній ділянці справа в ділянці перенісся, на передньо-внутрішній поверхні лівого колінного суглобу, на зовнішній поверхні лівої гомілки розмірами 0,2х1,3 см до 6,5х0,5 см, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2314/ж від 25.11.2015, які у подальшому призвели до розвитку: "Стійких наслідків важкої ЗЧМТ (1984 р., контузія головного мозку). Посттравматичного церебрального арахноїдиту з лікворо-динамічними кризами. Посттравматичної дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст. Двобічної пірамідної недостатності з вираженими вестибуло-атактичними порушеннями. Кризів симпато-адреналового характеру 1-2 рази на тиждень, Гіпомнесстичного синдрому. Стійкого цефалгічного синдрому. Вираженого астено-тривожно-невротичного синдрому. Центральної вестибулярної дисфункції ІІІ ст.", що підтверджено медичними документами. Поранення (контузія) і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
З 24.11.2016 р. ОСОБА_1 визнано інвалідом II групи у зв'язку із пораненням (контузією), захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК від 29.12.2016 серії АВ 0554962.
ОСОБА_1 звернувся до військового комісаріату із заявою, в якій просив направити розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю другої групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в порядку статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Листом від 14.03.2018 № 12/479 ІНФОРМАЦІЯ_1 надав відповідь, в якій відмовлено в нарахуванні та виплаті вищезазначеної грошової допомоги, оскільки не надано копію документа про причини та обставини травми, у зв'язку із чим матеріали не можуть бути поданими на розгляд розпорядникові бюджетних коштів - Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Не погодившись з вказаним рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 № 816/917/18 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, а саме: визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у складенні висновку про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи з 24.11.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, викладену у листі від 14.03.2018 № 12/479; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 скласти висновок про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 та статей 16 - 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, як інваліду війни 2-ї групи з 24.11.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та направити на розгляд комісії Міністерства оборони України.
Рішення суду набрало законної сили 13.07.2018.
12 жовтня 2018 р. комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом №102, яким рядовому в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якого 03.08.1984 звільнено зі строкової служби та 24.11.2016 р. під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом II групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (довідка МСЕК серія АВ №0554962 від 29.12.2016), оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 25.11.2015 р. № 2314/Ж та висновок Центральної ВЛК Міністерства оборони України від 02.12.2015 р. № 4559, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.
Позивач не погоджуючись із фактичною відмовою Міністерства оборони України прийняти рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІІ від 25 березня 1992 року (далі по тексту - Закон України №2232-ХІІІ).
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20 грудня 1991 року на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі ст. ст.1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п. "б" ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за №975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Згідно з п.11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до п. 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано повного переліку документів, а саме документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, є необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи мають виклад обставин та причин поранення.
Так, відповідно до пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій , травм, каліцтв приймаються в таких формах:
а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань.
б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.
Відповідно до пункту 21.21 вищезазначеного Положення за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2314/ж від 25.11.2015, зі змісту якого вбачається наступне: "Спеціаліст у галузі судово-медичної експертизи, лікар судово-медичний експерт Косован М.І. зі стажем роботи за фахом 15 років склав висновок відносно ОСОБА_1 . При огляді виявлено: в надбрівній ділянці справа доверху від хвоста брови 1,2х0,2 см, в ділянці перенісся 0,2х1,3 см, на переднє-внутрішній поверхні лівого колінного суглоба 2,3х1-0,5 см розташовуються м'які, білесуваті, звивистої форми, западаючи по відношенню до оточуючої шкіри рубці, вказаних розмірів. Описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1984 році (а.с. 16).
Крім того, згідно Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №4559 від 02.12.2015 встановлено вогнепальні осколкові поранення голови та лівої нижньої кінцівки (контузія 1984 р.), наслідком яких стали рубці в надбрівній ділянці справа в ділянці перенісся, на передньо-внутрішній поверхні лівого колінного суглобу, на зовнішній поверхні лівої гомілки розмірами 0,2х1,3 см до 6,5х0,5 см, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2314/ж від 25.11.2015, які у подальшому призвели до розвитку: "Стійких наслідків важкої ЗЧМТ (1984 р., контузія головного мозку). Посттравматичного церебрального арахноїдиту з лікворо-динамічними кризами. Посттравматичної дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст. Двобічної пірамідної недостатності з вираженими вестибуло-атактичними порушеннями. Кризів симпато-адреналового характеру 1-2 рази на тиждень, Гіпомнесстичного синдрому. Стійкого цефалгічного синдрому. Вираженого астено-тривожно-невротичного синдрому. Центральної вестибулярної дисфункції ІІІ ст.", що підтверджено медичними документами. Поранення (контузія) і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 15).
Отже, з урахуванням вищенаведеного, підтверджено причинно-наслідковий зв'язок травм, контузії, поранень, захворювань ОСОБА_1 із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, що по своїй суті свідчить, що поранення та захворювання позивача не пов'язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Також, додатковим підтвердженням отримання позивачем поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби є довідка 29.12.2016 серії АВ 0554962, згідно якої позивачу надано ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузія, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 14).
Крім того, у військовому квитку № НОМЕР_3 відсутні записи про вчинення ОСОБА_1 кримінального чи адміністративного правопорушення; навмисного чи в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння спричинення собі тілесного ушкодження (а.с. 19).
Щодо доводів відповідача про відсутність у поданих матеріалах документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки єдиним нормативним актом, який визначає перелік документів, що додаються до заяви про причини та обставини поранення є Порядок № 975. Абзацом 6 п. 11 Порядку № 975, серед іншого, визначено, що до заяви про призначення одноразової грошової допомоги додається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові Верховного Суду від 25 травня 2018 року по справі № 729/426/17.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що подані Полтавським обласним військовим комісаріатом до Міністерства оборони України документи разом із висновком щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у своїй сукупності дають підстави вважати, що травма, контузія, поранення, захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що не спростовано належними доказаними відповідача
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем по справі не було доведено правомірності відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а тому вимоги позову в частині визнання протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №102 від 12.10.2018, яким відмовлено у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про зобов'язання Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду 2 групи з 24 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до п. "б" ст. 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжити заходів до її виплати, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до аналізу норм КАС України вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Отже, позовні вимоги щодо зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної в виконанням обов'язків військової служби, у 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат і виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Разом з тим, оскільки рішення Міністерства оборони України, оформлене пунктом 14 протоколу №102 від 12.10.2018 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з метою повного та належного захисту прав позивача, необхідно зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності ухвалення рішення Міністерством оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ, 03168), оформлене пунктом 14 протоколу №102 від 12.10.2018, яким відмовлено у призначенні та виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року по справі № 440/3924/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.М. Григоров
Судді Н.С. Бартош Л.В. Тацій
Повний текст постанови складено 15.04.2019 року