16 квітня 2019 року справа №0540/7492/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Міронової Г.М., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 р. у справі № 0540/7492/18-а (головуючий І інстанції Грищенко Є.І.), яке складене в повному обсязі 09 січня 2019 року у м.Слов'янську Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії,-
ОСОБА_1А (далі-позивач, апелянт) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (далі-відповідач, апелянт), (з урахування уточнень) в якому просив суд визнати неправомірною бездіяльність щодо припинення виплати пенсії з серпня 2017 року, зобов'язати відновити нарахування та виплату пенсії з серпня 2017 року.
В обґрунтуванні позову посилається на те, що знаходиться на обліку в управлінні як отримувач пенсії за віком, однак з серпня 2017 року відповідач припинив виплату пенсії без пояснення своїх дій. Відповідач грубо порушив її охоронювані Конституцією та законами України права, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, зобов'язав управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату пенсії від 13.09.2017 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 про виплату пенсії не була розглянута управлінням, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.09.2017 року про виплату пенсії.
З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач. Звернувся з апеляційною скаргою в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції помилково зазначено про ефективність захисту прав, свобод, інтересів позивача шляхом зобов'язання управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.09.2017 року про виплату пенсії, оскільки ефективність захисту прав, свобод, інтересів позивача є поновлення виплат пенсії.
Усі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України,суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорту серії ВВ 276662, внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 12 вересня 2017 року № НОМЕР_2 та пенсіонером, що підтверджується тимчасовим пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 .
Позивач перебував на обліку у Управлінні з 05.02.2015 року та отримував пенсію за віком. З 01 серпня 2018 року виплату пенсії було припинено на підставі довідки про результати перевірки пенсійних справ Управління, якою встановлено, що заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії не зареєстровано в підсистемі «Зврення» ІКІС ФПУ. Зазначений факт знайшов своє відображення у відзиві на позовну заяву.
Розпорядженнями управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 24.07.2017 року № 867889 та від 04.08.2017 року № 867889 вирішено припинити виплату пенсії до з'ясування та нараховано переплату з пенсії з 05.02.2015 року по 31.07.2017 року.
13 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про виплату пенсії з 01 вересня 2017 року.
Відповідно до протоколу засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, вирішено відновити пенсію ОСОБА_1.
Розпорядженням управління Пенсійного фонду України у м. Карматорську Донецької області від 22.03.2018 року вирішено зняти ОСОБА_1 з обліку з 01.04.2018 року згідно довідки № 923/01/09-37 від 02.08.2017 року.
Вищевказані обставини сторонами не оспорюються.
Колегія суддів вважає, що спірним питанням у даній справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з серпня 2017 року на підставі не підтвердження його місця перебування.
Колегія суддів зазначає, що здійснення соціальних виплат, зокрема пенсій, внутрішньо переміщеним особам здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Пунктом вищевказаної Постанови встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
У той же час Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав та свобод внутрішньо переміщеним особам» виключені норми стосовно того, що територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері міграції, імміграції та еміграції проставляє у довідках про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб відмітку про реєстрацію місця проживання, а також з Закону України виключено норму, якою до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вносились відомості про місце проживання, тому такий штамп у вказаних довідках не проставляється.
13.01.2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015р «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщеним особам», яким внесені відповіді зміни до законодавства.
Пунктом 1 ст.1 Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» було виключено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України від 11.12.2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Відповідно до п.п.2 п.12 зазначеного Порядку, соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які акти обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування.
Крім того, згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.
Згідно з ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема в інших випадках, передбачених ч.1 ст.49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
На теперішній час будь-які зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року щодо обмеження права осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, на отримання пенсійних виплат не вносилися.
05.11.2014 року, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», згідно якої (з урахуванням змін і доповнень) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509.
Відповідно постанови КМУ від 01.10.2014 р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У відповідності до ч.3 ст.4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 вказаного закону: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідачем рішення про припинення виплати пенсії відносно позивачці не виносилось.
При таких обставинах колегія суддів виходячи з пріоритетності норм застосовує вимоги ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів.
Відповідно статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Колегія суддів також звертає увагу на дотримання принципу верховенства права, який передбачає дотримання, у тому числі вимог, «законності», яким передбачається можливість втручання у основоположні свободи. Так, у рішенні від 26 червня 2016 по справі «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10 в § 53 Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі «ОСОБА_2 Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) заява № 25701/94, п.п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).
У даному випадку втручання у право власності відбулося не на підставі Закону та при наявності колізії норм Закону а саме ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та норм постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 тому як було зазначено вище суд апеляційної інстанції не приймає до уваги положення норм постанови Кабінет Міністрів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що відповідач припиняючи виплату пенсії (не поновлюючи виплати) діяв не у спосіб передбачений законодавством.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області було порушено вимоги ст.19 Конституції України, ч.1 ст.49 Закону № 1058-VI, оскільки позивачу зупинена виплата пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.
До такого висновку також дійшла ОСОБА_3 Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 805/402/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки відповідач безпідставно припинив виплату пенсій, тому звернення пенсіонера до Управління із заявою про виплату та відновлення нарахування та виплату пенсії не потрібно.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд апеляційної інстанції присуджує позивачу відшкодування судових витрат зі сплати судового збору, які підтверджені квитанцією про сплату судового збору на суму 704,80 грн. (а.с4) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 р. у справі № 0540/7492/18-а - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 р. у справі № 0540/7492/18-а - скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з серпня 2017 року.
Скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України у м. Карматорську Донецької області від 22.03.2018 року про зняття ОСОБА_1 з обліку з 01.04.2018 року згідно довідки № 923/01/09-37 від 02.08.2017 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з серпня 2017 року.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787, вул. Поштова, буд. 5, м. Краматорськ,Донецька область,84302) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.
Повне судове рішення складено та підписано 16 квітня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді І.В. Сіваченко
ОСОБА_4