16 квітня 2019 року справа №360/3264/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Міронової Г.М., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (повне судове рішення складено 27 грудня 2018 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/3264/18 (суддя в І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,
В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУНП в Луганській області), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року у загальному розмірі 17010,00 грн., з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтуванні позову зазначено, що з 2000 року по теперішній час позивач проходить службу в органах внутрішніх справ. Наказом АТЦ при СБУ від 12.12.2014 № 97 позивача включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області. Відповідно до довідки від 29.08.2018 № А-14062, наданої ГУНП в Луганській області, позивач в період часу з 01.09.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області. Відповідно до довідки від 24.07.2018 № 734/111/222018 за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась одноразова винагорода за участь в АТО, що порушує законні інтереси та права позивача, отже, просив стягнути з відповідача грошове забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року у загальному розмірі 17 010,00 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року позовні вимоги задоволені частково, внаслідок чого стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року у загальній сумі 15280,16 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошує, що місцевим судом не прийнято до уваги ті обставини, що у відповідності до вимог п.5 розділу ІІ Наказу Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 «Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції» (далі - Порядок № 49) військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі - Постанова № 24) встановлено виплату грошової винагороди.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що у період з 07.11.2015 по 31.01.2016 позивач перебував на посаді старшого інспектора Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області, що підтверджено довідкою ГУНП в Луганській області про проходження ним служби (арк.спр.44) та довідкою Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області від 06.11.2018 № 54566/111/35-2018 (арк.спр.67).
Згідно з копіями витягів із наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97; від 17.11.2015 № 321; від 07.12.2015 № 341; від 30.04.2018 № 120 дск; капітан міліції ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 по 30.04.2018 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (арк.спр.45-47, 48-50, 51-53, 54-56).
На підставі вищевказаних наказів ГУНП в Луганській області видано позивачу довідку від 29.08.2018 № А-14062 про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України про те, що він дійсно в період з 01.09.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (арк.спр.23).
Відповідно до довідки ГУНП в Луганській області від 13.11.2018 № 970/111/22-2018 про доходи позивача з 07.11.2015 по 31.01.2016 (арк.спр.59), позивачу нараховане грошове забезпечення:
- за листопад в сумі 4860,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 2000,00 грн., оклад за спеціальним званням - 1600,00 грн., вислуга років - 1260,00 грн.;
- за грудень 2015 року в сумі 6075,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 2500,00 грн., оклад за спеціальним званням - 2000,00 грн., вислуга років - 1575,00 грн.;
- за січень 2016 року в сумі 6075,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 2500,00 грн., оклад за спеціальним званням - 2000,00 грн., вислуга років - 1575,00 грн.
Також за даними вказаної довідки встановлено, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період позивачу не нараховувалась.
Спірним питанням у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Статтею 13 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» (далі - Закон № 638-IV, в редакції чинній у спірному періоді) визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.
За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.
Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.
З 03.02.2015 набрала чинності Постанова № 24, пунктом 1 якої встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень (абзац 2 пункту 1 Постанови № 24).
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови № 24 винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).
Згідно з пунктом 1 додатку № 1 до Постанови № 24 в період мобілізації (в тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, період проведення антитерористичної операції винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за безпосередню участь військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
У п. 4 розділу І Порядку № 49 визначено, що виплата винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) наказами вищих командирів (начальників, керівників).
За приписами п.3 розділу 2 Порядку № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
З 21.01.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» п.1 якої встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.
Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, які зазначені у п.1 додатку 1 Постанови № 24.
Відповідно до п.5 розділу ІІ Порядку №49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.
Аналогічний правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 805/4523/16-а (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 79528117).
При цьому, безпосередня участь в АТО на території Донецької та Луганської областей має бути обов'язково підтверджена наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) та довідкою, виданою безпосередньо органом, в якому особа проходила службу.
Отже, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки від 29.08.2018 № А-14062, наданої ГУНП в Луганській області, позивач в період з 01.09.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.
Як вже було зазначено судом вище, відповідно до витягів із наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97; від 17.11.2015 № 321; від 07.12.2015 № 341; від 30.04.2018 № 120 дск; капітан міліції ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 по 30.04.2018 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових).
Однак, докази на підтвердження фактичної участі позивача у проведенні антитерористичної операції, в матеріалах справи відсутні.
Суд апеляційної інстанції вважає, що виконання позивачем службових обов'язків у містах, які відносяться до зони проведення АТО, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов'язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позов.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - скасувати, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Луганській області - задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року по справі № 360/3264/18 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Луганській області про стягнення за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року у загальному розмірі 17 010,00 грн. з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів - відмовити.
Повне судове рішення - 16 квітня 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді Т. Г. Гаврищук
ОСОБА_2