ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 квітня 2019 року № 826/17653/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джапартс»
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
представники позивача - не з'явилися;
сторін: відповідача - Шпінь В.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Джапартс» (далі - позивач або ТОВ «Джапартс» або товариство) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві або контролюючий орган) про визнання протиправними дій відповідача по проведенню камеральної перевірки даних Єдиного реєстру податкових накладних позивача за квітень 2016 року та складанню за її результатами акта перевірки від 23.06.2016 № 2009/26-55-12-01; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 23.06.2016 № 0020091201.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не мав права проводити камеральну перевірку своєчасності реєстрації позивачем податкових накладних по податку на додану вартість. Наголошував, що перевірка була проведена з порушенням строків, встановлених Податковим кодексом України. Зауважував, що результати перевірки були реалізовані відповідачем з порушенням норм законодавства та прав позивача.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2016 суддею Літвіновою А.В. відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до судового розгляду.
Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 11.10.2017 № 7280 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2017 (суддя Пащенко К.С.) справу № 826/17653/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.12.2017.
11.12.2017, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), у редакції, чинній станом на 11.12.2017, ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.
Водночас, 30.01.2018 представником позивача подано клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2018 призначено справу до судового розгляду на 15.03.2018.
15.03.2018 в судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач вказує, що оскаржуваним рішенням правомірно застосував до позивача штрафні санкції, оскільки останнім було порушено граничні строки реєстрації податкових накладних.
Згідно з частиною першою статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини третьої статті 205 КАС України).
Таким чином, з урахуванням неповідомлення позивачем про причини неявки представника в судове засідання 15.03.2018, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вказаного учасника справи, що, відповідно, не перешкоджає розгляду справи по суті згідно із частинами першою-третьою статті 205 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідачем проведено камеральну перевірку даних Єдиного реєстру податкових накладних позивача за квітень 2016 року, за результатами якої складено акт від 23.06.2016 № 2009/26-55-12-01.
Згідно вказаного акта перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення з боку відповідного платника податків граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підставі висновків означеного акта перевірки та згідно зі статтею 1201 Податкового кодексу України, за порушення товариством термінів реєстрації податкових накладних за період квітень 2016 року відносно останнього застосовано штраф у розмірі 10% на загальну суму 254664,98 грн. податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2016 № 0020091201.
Незгода з приміченим податковим повідомленням-рішенням суб'єкта владних повноважень, а також діями останнього щодо проведення перевірочного заходу та оформлення його результатів обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.
Як визначено приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (скорочено - ПК України), останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган наділений правом проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
У відповідності до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Зокрема, камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 ПК України, згідно з пунктом 76.1 якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як встановлено судом, камеральна перевірка даних Єдиного реєстру податкових накладних позивача за квітень 2016 року проведена відповідачем на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України.
За результатами перевірочного заходу відповідачем складений акт від 23.06.2016 № 2009/26-55-12-01.
Крім того, під час розгляду справи встановлено, що на підставі вказаного вище акта контролюючим органом 23.06.2016 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0020091201.
У той же час, при вирішенні даної адміністративної справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
При цьому, задоволеними можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача.
Суд зазначає, що у вказаних правовідносинах, самі по собі дії відповідача по проведенню перевірки та складанню акта не породжують для позивача жодних прав та обов'язків, це є його обов'язком, який визначений вищевказаними нормами законодавства.
Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.
Отже, виключно результат реалізації повноваження контролюючого органу (рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень може бути об'єктом судового оскарження.
Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, а оскаржувані дії в даному випадку не породжують для останнього настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо не впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.
Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 23.06.2016 № 0020091201, прийнятого відповідачем, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Несвоєчасність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не є спірним у справі, сторонами не заперечується, у зв'язку із чим не підлягає доказуванню.
При цьому, суд критично ставиться до поданої звітної податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, яка на думку позивача свідчить про правомірність формування ним податкового кредиту за квітень 2016 року, оскільки виписування позивачем спірних податкових накладних має наслідком для останнього виникнення податкових зобов'язань, а не податкового кредиту.
Більше того, додаток 5 до зазначеної декларації (Розділ І. Податкові зобов'язання) не містить жодної зі спірних накладних, чим підтверджується факт відсутності реєстрації таких накладних у квітні 2016 року.
Відповідно до пункту 1201.1 статті 1201 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
Відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування (пункт 1201.2 статті 1201 ПК України).
Законом України від 16.07.2015 № 643-VIII статтю 1201 ПК України доповнено пунктом 1201.3, згідно із яким порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
В подальшому, пункт 1201.3 статті 1201 виключено на підставі Закону України від 24.12.2015 № 909-VIII.
Тобто, станом на дату прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення пункт 1201.3 статті 1201 ПК України було виключено.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У своєму рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення у позивача відповідного обов'язку щодо реєстрації спірних податкових накладних, норми пункту 1201.2 статті 1201 ПК України, якими встановлена відповідальність за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, набрали чинності та були діючими.
Норми пункту 1201.2 статті 1201 ПК України не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених до 1 жовтня 2015 року (абзац перший пункту 35 підрозділу 2 розділу XX ПК України в редакції Закону України від 16.07.2015 № 643-VIII).
Оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням до позивача застосовані штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, складених у квітні 2016 року.
Враховуючи наявність факту порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних, складених після 1 жовтня 2015 року, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції у відповідності до пункту 1201.2 статті 1201 ПК України.
Пунктом 113.3 статті 113 ПК України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Суд підкреслює, що відсутність у період дії 1201.2 статті 1201 ПК України затвердженого Міністерством фінансів України порядку застосування штрафних санкцій не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення термінів реєстрації податкових накладних, з огляду на визначеність порядку застосування штрафних санкцій самим Податковим кодексом України.
Також, судом не приймаються посилання позивача на те, що спірну камеральну перевірку відповідач мав провести протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої податкової декларації, як того вимагає пункт 200.10 статті 200 ПК України, оскільки вказана стаття стосується камеральних перевірок даних, заявлених в податковій декларації, а у даному випадку перевірка проводилась з приводу дотримання граничних строків реєстрації податкових накладних.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 805/4868/16-а.
Наостанок, слід відзначити, що посилання позивача на недоліки при оформленні податкового повідомлення-рішення (акт перевірки та податкове повідомлення-рішення оформлені в один день) не спростовують факту порушення позивачем вимог податкового законодавства та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Водночас, подані первинні документи (договори, видаткові накладні) підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій, а також факт наявності дати виникнення саме першої події (відвантаження товарів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна, однак наявність таких документів жодним чином не звільняє позивача від обов'язку зареєструвати виписані податкові накладні до закінчення граничного строку, визначеного ПК України.
При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14, відповідно до якої з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, оскільки правова позиція, зазначена у вказаному судовому рішенні, стосується дій контролюючого органу щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки, в той час як у даній справі оскаржуються дії щодо проведення та результати оформлення камеральної перевірки.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Джапартс» - відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко