Справа № 2 - 1402
2010 рік
03 лютого 2010 року Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Бузовського В. В.
при секретарі - Петровської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просив визнати договір купівлі-продажу автомобіля «Фольксваген» 1996 року випуску, р/н НОМЕР_1, кладений між ОСОБА_3, та ОСОБА_4, недійсним. В обґрунтування вимог посилався на те, що в провадженні суду є цивільна справа за його позовом до ОСОБА_3, про стягнення шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою. Під час розгляду справи, відповідач ОСОБА_3, продав належний йому автомобіль ОСОБА_1 Зазначену угоду вважає недійсною та фіктивною, оскільки її було укладено без створення правових наслідків з метою уникнення ОСОБА_3, від цивільно-правової відповідальності.
Представник відповідача позов не визнала та пояснила. Що на момент відчуженя транспортного засобу ОСОБА_3, був його власником, будь яких обмежень у здійснені права власності встановлено не було, крім того зазначила, що сторони повністю виконали умови договору, автомобіль пройшов державну реєстрацію в МРЕВ та повністю вибув із володіння ОСОБА_3 Також пояснила, що автомобіль «Фольксваген» 1996 року випуску, р/н НОМЕР_1 не є предметом спору в іншій цивільній справі, і не є заходом його забезпечення.
Відповідачка ОСОБА_4, позовні вимоги не визнала та пояснила, що придбала автомобіль у ОСОБА_3, з дотриманням всіх вимог законодавства і транспортний засіб перебуває в її повному володінні.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Так встановлено, автомобіль «Фольксваген» 1996 року випуску, р/н НОМЕР_1 належав на праві власності ОСОБА_3. 30.03.2010 року ОСОБА_3, продав а ОСОБА_4 придбала зазначений автомобіль та зареєструвала його в РЕВ № 11 УДАІ ГУ МВС України в Одеській області, отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Фольксваген» 1996 року випуску, р/н НОМЕР_2 (а.с. 21). На даний час автомобіль знаходиться в її повному управлінні. Також встановлено, що автомобіль «Фольксваген» 1996 року випуску, р/н НОМЕР_2 не є об'єктом спору в іншій цивільній справі, не є видом забезпечення позову.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Як визначено в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфіковано як фіктивний.
За таких підстав, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що автомобіль новому власнику не передано, оскільки така обставина позивачем не доведена та спростовується матеріалами справи, а саме передачею транспортного засобу та його державною реєстрацією новим власником. Також, суд не приймає до уваги посилання на те, що після відчуження транспортного засобу, рішення суду про стягнення на його користь матеріальної шкоди з ОСОБА_3, може бути невиконаним, оскільки суд такого рішення не ухвалював, будь які кошти на користь ОСОБА_2, не стягував, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях сторін.
Керуючись ст. 202, 204, 234 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58, 61, 212-215 ЦПК України суд,
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: