ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 квітня 2019 року № 807/588/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомLIDER TRANSPORT d.o.o.
доДержавної служби України з безпеки на транспорті
третя особа проУправління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті визнання протиправними та скасування постанов від 22.04.2018р.,
До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося LIDER TRANSPORT d.o.o. (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області про:
- визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів №№051027, 051028, 051029, 051030, 051031, 051032, 051033, 051034, 051035, 051036, 051037, 051038, 051039, 051040, 051041, 051042, 051043, 051044, 051045, 051046, 051047, 051048, 051049, 051050, 051051, 051052, 051053, 051054, 051055 від 22 квітня 2018 року;
- стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь LIDER TRANSPORT d.o.o. суму 20 590, 00 гривень.
В підготовчому засіданні протокольною ухвалою суду було замінено неналежного відповідача Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.12.2018р. адміністративну справу №807/588/18 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновок відповідача про здійснення позивачем міжнародних перевезень без щоденних реєстраційних листів режиму правці та відпочинку другого водія не відповідають дійсності, оскільки міжнародні перевезення здійснювалися одним водієм - ОСОБА_2, у розпорядженні якого були такі документи.
Такі постанови, як зазначав позивач, було винесено без повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та без його присутності, а тому, за вказаних обставин, позивач вважає їх протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.
Одночасно, позивач вказує, що його було притягнуто до відповідальності, шляхом застосування штрафних санкцій на суму 19 720, 00 грн. (680х29), що суперечить приписам абзацу ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», який передбачає, що контролюючий орган може застосувати лише одну санкцію в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості днів здійснення такого рейсу.
Позивач, також звертав увагу, що 12.05.2018 року, при перетині державного кордону, у зв'язку із оскаржуваними постановами №№051027-051055, позивач у відповідності до ч. 2 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» був вимушений оплатити адміністративно- господарські штрафи на користь державного бюджету України у загальному розмірі 19 720, 00 гривень та комісію банку за прийняття платежу у загальному розмірі 870,00 гривень, тобто у загальному розмірі 20 590,00 гривень, які він просить стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2019 року дану справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі.
Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті та запропоновано подати до суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
Вказаною ухвалою суду також відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
11.02.2019 року представником Державної служби України з безпеки на транспорті надано до суду відзив, в якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
Відзив обґрунтовано тим, що 22.04.2018р. контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, відповідно до направлення на перевірку №014385 від 17.04.2018р., на 756 км + 800 м а/д М-06 «Київ - Чоп», проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів, під час перевірки якої були виявлені порушення, відповідальність за які передбачена абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема: управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів з 22.04.2018р. по 25.03.2018р. Виявлені порушення були зафіксовані в акті проведення перевірки №007997 від 22.04.2018р. Водії підписати Акт перевірки та надати пояснення про причини порушення - відмовилися, про що, як того вимагає п. 22 Порядку №1567, інспектори зробили відповідний запис.
Оскільки перевізником не було виконано вимоги ЄУТР та Закону України «Про автомобільний транспорт» до останнього, у відповідності до абз.11 ч. 1 ст. 60 цього ж Закону було застосовано штрафні санкції за кожен день здійснення міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків режимів праці і відпочинку водіїв транспортних засобів у розмірі 40 сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також відповідачем було зазначено, що оскільки представником позивача не надано жодних доказів, що TRANSPORT d.o.o. повернула Kaztez Tihomir (Кайтез Тіхомір) сплачені ним за постановами Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області від 22.04.2018 року за №№051027-051055 грошові кошти і що ці кошти були внесені ним не від свого власного імені, а за дорученням і від імені LIDER TRANSPORT d.o.o., правових підстав для стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь LIDER TRANSPORT d.o.o. відповідної суми коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої безпідставним стягненням штрафу, немає.
Ухвалу суду від 21.01.2019 року Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті отримано 29.01.2019 року, втім письмових пояснень, суду надано не було.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
22.04.2018 року на а/д Київ-Чоп 756 км о 15 год. 40 хв. працівниками управління Укртрансінспекції у Закарпатській області проведено перевірку автомобіля марки MAN, номерний знак ВР022НВ, що належить LIDER TRANSPORT d.o.o.
За результатами перевірки складено акт № 007997 від 22.04.2018 року, у якому зафіксовані порушення, відповідальність за які передбачена абзацом 11 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень вантажу без щоденних реєстраційних листів режимів праці та відпочинку другого водія за період з 25.03.2018 року по 22.04.2018 року.
Згідно відмітки на вказаному акті перевірки, водії транспортного засобу з актом ознайомлені, від його підписання та надання письмових пояснень відмовилися.
На підставі зазначеного акту, 22.04.2018 року посадовою особою управління Укртрансінспекції у Закарпатській області було прийнято 29 (двадцять дев'ять) постанов №№051027, 051028, 051029, 051030, 051031, 051032, 051033, 051034, 051035, 051036, 051037, 051038, 051039, 051040, 051041, 051042, 051043, 051044, 051045, 051046, 051047, 051048, 051049, 051050, 051051, 051052, 051053, 051054, 051055 про застосування адміністративно-господарського штрафу за управління транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку другого водія, а саме по 680 грн. штрафу за кожен день починаючи з 25.03.2018 року та закінчуючи 22.04.2018 року.
12.05.2018 року, при перетині державного кордону, у зв'язку із оскаржуваними постановами №№051027-051055, позивачем сплачено адміністративно- господарські штрафи на користь державного бюджету України у загальному розмірі 19 720,00 гривень, що підтверджується квитанціями банку №№31998681, 31998695, 31998712, 31998727, 31998738, 31998747, 31998756, 31998790, 31998800, 31998811, 31998815, 31998844, 31998853, 31998859, 31998867, 31998873, 31998889, 31998893, 31998901, 31998906, 31998912, 31998916, 31998924, 31998935, 31998939 від 12.05.2018 року.
Додатково, позивачем сплачено комісію банку за прийняття платежу у загальному розмірі 870,00 гривень, що підтверджується квитанціями банку №№31998682, 31998696, 31998713, 31998728, 31998739, 31998748, 31998757, 31998791, 31998801, 31998812, 31998816, 31998845, 31998854, 31998860, 31998868, 31998874, 31998890, 31998894, 31998902, 31998907, 31998913, 31998917, 31998925, 31998936, 31998940 від 12.05.2018 року.
Незгода LIDER TRANSPORT d.o.o. з вказаними постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу, обумовило позивача на звернення з позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, а також стягнення на його користь суму сплачених штрафних фінансових санкцій.
Згідно з частино другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001.
Відповідно до частини першої статті 5 цього Закону, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Згідно з частиною третьою цієї статті, державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено "Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", згідно з пунктом 3 якого, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Указом Президента України №387/2011 від 06.04.2011 затверджено "Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті", згідно з яким Укртрансінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.
Нормами пп.7 п.4.2 цього Положення визначено, що Укртрансінспекція України у сфері автомобільного транспорту, здійснює державний контроль і нагляд за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки на автомобільному транспорті.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001, автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з приписами статті 34 зазначеного Закону, автомобільний перевізник, у тому числі, повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до вимог статті 53 цього Закону у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.
Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Відповідно до пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з ч.2 пункту 25 зазначеного Порядку, здійснення державного контролю, у разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Відповідно до п.6.1 "Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений "Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті", затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010.
Пункт 1.3 вказаної Інструкції декларує, що дія цього нормативного документу поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортними засобами без будь-якого розмежування на види (міжнародні/внутрішні) перевезень.
Пунктом 1.1 Інструкції визначено, що її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт" та «Про дорожній рух».
Відповідно до п.3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зобов'язаний мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), які виконують міжнародні автомобільні перевезення, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
З 20 грудня 2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів.
Матеріалами справи встановлено та не заперечувалося сторонами, що LIDER TRANSPORT d.o.o., як перевізник здійснював міжнародне перевезення вантажу по маршруту «Росія - Сербія» згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №02093667.
22.04.2018р. контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, відповідно до направлення на перевірку №014385 від 17.04.2018р., на 756 км + 800 м а/д М-06 «Київ - Чоп», проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів, в рамках якої був зупинений транспортний засіб марки MAN, номерний знак ВР022НВ, що належить LIDER TRANSPORT d.o.o.
Під час проведення такої перевірки водієм Kaztez Tihomir було надано інспектору для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, дозвіл ЄКМТ разом з бортовим журналом №00490 та міжнародну товарно- транспортну накладну №02093667 від 20.04.2018р. Належність транспортного засобу до перевізника LIDER TRANSPORT d.o.o. було встановлено на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №4190685.
Одночасно, перевіряючим для контролю було надано заповнені щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку (далі - тахокарти) у кількості, що передбачена ЄУТР.
Втім, уповноваженими особами третьої особи рейдової перевірки транспортних засобів перевізників, встановлено та зафіксовано актом перевірки від 22.04.2018 року, що другим водієм (невідомий - як вказано в акті) позивача здійснюються міжнародні перевезення без щоденних реєстраційних листів режиму праці та відпочинку з 25.03.2018 року по 22.04.2018 року.
При цьому, згідно поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, судом встановлено, що такого висновку посадові особи третьої особи дійшли, у зв'язку з тим, що під час огляду документів наданих водієм LIDER TRANSPORT d.o.o. (Kaztez Tihomir) (посвідчення водія відповідної категорії, дозволу ЄКМТ разом з бортовим журналом №00490, міжнародно товарно- транспортної накладної №02093667 від 20.04.2018р.) встановлено, що на місці водія для роботи іншого члена екіпажу знаходиться невідома особа, щодо якої Kaztez Tihomir повідомлено, що дана особа є другим водієм.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд звертає вагу, що відповідачем, окрім відзиву на позовну заяву, не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вказані в акті перевірки обставини, зокрема доказів того що особа, відсутність тахокарт щодо якої встановлена відповідачем, є водієм транспортного засобу належного позивачеві та, що така особа перебуває у трудових відносинах з останнім.
Отже, доводи позивача, який заперечував існування у вказаному транспортному засобі інших водіїв, ніж Kaztez Tihomir, контролюючим органом спростовані не були.
Натомість, позивачем до позовної заяви надано належним чином засвідчені копії тахограм водія Kaztez Tihomir за 22.04.2018 року, 20.04.2018 року, 21.04.2018 року, 18.04.2018 року, 19.04.218 року, 18.04.2018 року, 14.04.2018 року, 15.04.2018 року, 06.04.2018 року, 07.04.2018 року, 05.04.2018 року, 04.04.2018 року, 01.04.2018 року, 31.03.2018 року, 30.03.2018 року 23.03.2018 року та бланків про простій транспортного засобу у період з 07.04.2018 року по 14.04.2018 року, а також за період з 24.04.2018 року по 30.04.2018 року.
Відповідно до абзацу 11 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт» за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною третьою цієї статті, при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.
Вказане вище підтверджує наявність у водія LIDER TRANSPORT d.o.o. (Kaztez Tihomir) під час здійснення міжнародного перевезення вантажів належним чином оформлених документів про роботу та відпочинок водіїв, що виключає застосування до нього штрафних санкцій, передбачених абзацом 11 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт».
Щодо порушення відповідачем вимог Порядком № 1567 при розгляді справи про порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт», суд зазначає таке.
Як зазначав позивач, відповідачем здійснено розгляд справи не в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, а фактично на дорозі за місцем виявлення порушення.
Суд з даного приводу зазначає, що згідно з п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Таким чином, вказане вище свідчить, що Порядком № 1567 встановлена спеціальна процедура розгляду справи про притягнення до адміністративно-господарської відповідальності іноземного перевізника, що надає повноваження посадовим особам відповідачів складати акт та приймати постанову на місці виявлення правопорушення, а відтак розгляд справи про порушення нерезидентом вимог законодавства, з урахуванням вимог п. 25 даного Порядку, не може вважатися порушенням процедури розгляду такої справи.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані постанови, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За вказаних обставин, постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів №№051027, 051028, 051029, 051030, 051031, 051032, 051033, 051034, 051035, 051036, 051037, 051038, 051039, 051040, 051041, 051042, 051043, 051044, 051045, 051046, 051047, 051048, 051049, 051050, 051051, 051052, 051053, 051054, 051055 від 22 квітня 2018 року, є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо вимоги про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь LIDER TRANSPORT d.o.o. суму 20 590, 00 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" випуск (впуск) з (на) території України транспортного засобу, що виконує міжнародне перевезення, на якому здійснено порушення транспортного законодавства, здійснюється тільки після надання водієм документа щодо сплати штрафу чи виконання припису органу державного контролю, якщо скарга на постанову щодо накладання адміністративного стягнення залишилися без задоволення
Оскільки спірна постанови на момент перетину державного кордону України автомобілем, на якому здійснене порушення, не були скасовані то визначений цими постановами штраф сплачений до державного бюджету правомірно, а підстави для його стягнення з відповідача відсутні.
У той же час, суд звертає вагу, що повернення з Державного бюджету України сплачених коштів за постановами територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративного-господарського штрафу, які за наслідками судового оскарження скасовуються, здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, який визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).
Згідно п. 8 вказаного Порядку заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником в довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону одержувача, реквізити рахунку одержувача коштів, сума платежу, що підлягає поверненню.
Під час судового розгляду справи позивачем не доведено суду дотримання визначеного вказаними вище нормативними актами порядку повернення надмірно сплачених платежів, зокрема, не надано доказів подання заяви до відповідача про повернення коштів та відмови останнього підготувати відповідний висновок.
А тому, за вказаних обставин, відповідна вимога про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь LIDER TRANSPORT d.o.o. суму 20 590, 00 гривень до задоволення не підлягає.
Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності до приписів ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань сплачену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 700, 00 грн. сплачених та фактично понесених станом на 31.01.2019 року.
З цією метою ним надано суду копію договору про надання правової допомоги № 24/18 від 25.04.2018 року, довідку опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Богдан Ігнатьо станом на 31.01.2019 року у справі № 807/588/18, квитанцію до прибуткового ордера № 99 від 03.11.2018 року на 5 700, 00 грн.
Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги № 24/18 від 25.04.2018 року за наданні Адвокатом послуги згідно з Договором, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар в розмірах та у порядку, передбачених Договором. Гонорар Адвокату сплачується за послуги, визначені у акті про надані послуги.
Обґрунтовуючи розмір заявленої суми позивач посилався на те, що відповідно до умов договору ним, станом на 31.01.2019 року понесені наступні витрати на професійну правничу допомогу:
- усна консультація щодо обставин справи - 600, 00 грн.;
- вивчення положень законодавства - 1 200, 00 грн. (2год.х600, 00 грн.);
- адвокатський запит № 24/18-1 від 07.06.2018 року - 300, 00 грн. (0,5 год./600);
- підготовка та подача позову № 24/18-1 від 26.06.2018 року - 3 000, 00 грн. (600,00 грн.х5 год.);
- участь у судовому засіданні - 600, 00 грн.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частинами 3, 7-9 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Витрати на виконання Договору про надання правової допомоги № 24/18 від 25.04.2018 року, що підтверджуються квитанцією до прибуткового ордера № 99 від 03.11.2018 року на 5 700, 00 грн. відносяться до витрат на професійну правничу допомогу та в розумінні приписів ст.132 КАС України є судовими витратами позивача.
При цьому вказані судові витрати, з урахуванням наданих доказів є доведеними та повністю відповідають вимогам приписів ст. 134 КАС України та підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог у відповідності до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Одночасно, з урахуванням наведених вище правових норм, та часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати у формі судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. що підтверджуються платіжним дорученням № 38331 від 17.01.2019 року.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов LIDER TRANSPORT d.o.o. (Backa Palanka, Srbija, 21400) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 22 квітня 2018 року №№051027, 051028, 051029, 051030, 051031, 051032, 051033, 051034, 051035, 051036, 051037, 051038, 051039, 051040, 051041, 051042, 051043, 051044, 051045, 051046, 051047, 051048, 051049, 051050, 051051, 051052, 051053, 051054, 051055.
3. В задоволення решти позовних вимог LIDER TRANSPORT d.o.o. (Backa Palanka, Srbija, 21400) відмовити.
4. Присудити з бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) на користь LIDER TRANSPORT d.o.o. (Backa Palanka, Srbija, 21400) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят гривень) 50 коп.
5. Присудити з бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) на користь LIDER TRANSPORT d.o.o. (Backa Palanka, Srbija, 21400) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят) 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко