11 квітня 2019 р.Справа № 520/9408/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного територіального управління юстиції у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., м. Харків, повний текст складено 12.12.18 року по справі № 520/9408/18; ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., м. Харків, повний текст складено 20.12.18 року по справі № 520/9408/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
29.10.2018 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якій просив суд:
- визнати дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 18.09.2018р. (відмова у наданні копій матеріалів дисциплінарної справи за результатами дисциплінарного провадження відносно старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_2, розпочатого на підставі звернення ОСОБА_3С.) незаконними;
- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 18.09.2018, а саме: надіслати на адресу та електронну адресу ОСОБА_1 копії матеріалів дисциплінарної справи за результатами дисциплінарного провадження відносно старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_2, розпочатого на підставі звернення ОСОБА_3;
- стягнути за бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено.
Визнано незаконними дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 18.09.2018р. (відмова у наданні копій матеріалів дисциплінарної справи за результатами дисциплінарного провадження відносно старшого державного виконавця Київського Київського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2, розпочатого на підставі звернення ОСОБА_3С.).
Зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Харківській області надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 18.09.2018, а саме: надіслати на адресу та електронну адресу ОСОБА_1 копії матеріалів дисциплінарної справи за результатами дисциплінарного провадження відносно старшого державного виконавця Київського Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2, розпочатого на підставі звернення ОСОБА_3
Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 р. по справі №520/9408/18 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилається на те, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим та таким, що прийняте судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, неправильного вирішення справи, що в свою чергу, відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду. Вказує, що інформація, що є предметом запиту, не є публічною, оскільки дисциплінарна справа, матеріали якої запитував позивач, не отримана і не створена в процесі виконання своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, та не створена з процесі здійснення владних управлінських функцій. Натомість, інформація, що є предметом запиту, створена відповідачем у правовідносинах, пов'язаних із реалізацією громадянином України права на державну службу. Вказує, що судом першої інстанції не зазначено за яких підстав, вказану інформацію віднесено до публічної, тобто, фактично, в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції лише досліджував підстави відмови у наданні запитуваної інформації, при цьому правовий статус запитуваної інформації з посиланням на відповідні положення чинного законодавства, судом надано не було. Посилається, що судом першої інстанції не було враховано й те, що дії відповідача в даному випадку, узгоджуються й відповідають положенням чинного законодавства та позиції висловленій у постанові Вищого адміністративного суду України від 06.06.2017 у справі № К/800/24055/13. Крім того, вказує, що дисциплінарна справа є складовою особової справи державного службовця та долучається до неї після прийняття суб'єктом призначення рішення щодо державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження. Зазначає, що суд першої інстанції надав невірну оцінку даним обставинам справи та, як наслідок, дійшов до висновку, що фактично суперечить положенням чинного законодавства. У наданні копій матеріалів дисциплінарної справи було відмовлено обґрунтовано та у відповідності до положень чинного законодавства. Вказує, що Головне територіальне управління юстиції у Харківській області діяло виключно на підставі закону, у межах та у спосіб передбачений законом, що спростовує висновки суду першої інстанції, зроблені ним в оскаржуваному рішенні.
Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що дії позивача щодо обрання способу захисту порушеного права є цілком логічними та обґрунтованими, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року у повному обсязі.
Сторони по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, що підтверджується відповідними доказами.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 18.09.2018р. позивач сформував запит на отримання публічної інформації до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, який надійшов до відповідача 19.09.2018р. та згідно якого позивач просив надати копії матеріалів дисциплінарної справи за результатами дисциплінарного провадження відносно старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_2, розпочатого на підставі звернення ОСОБА_3 Позивач просив надати відповідь поштою та електронною поштою, додавши до запиту заяву від ОСОБА_3 про надання згоди на обробку та використання його персональних даних.
ОСОБА_4 листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 25.09.2018р. №176-2018/0909-31 позивача було повідомлено про відмову в задоволенні його запиту на інформацію з посиланням на те, що матеріали дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_2 не отримані та не створені в процесі виконання розпорядником інформації своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, яким визначені повноваження Головного територіального управління юстиції у Харківській області, а тому запитувана інформація не є публічною у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Позивач, вважаючи дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 18.09.2018р. (відмова у наданні копій матеріалів дисциплінарної справи за результатами дисциплінарного провадження відносно старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_2, розпочатого на підставі звернення ОСОБА_3С.) незаконними, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача про визнання незаконними дій Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації, зобов'язання Головного територіального управління юстиції у Харківській області надати відповідь на запит та необхідність їх задовольнити у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
ОСОБА_4 зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свободі законних інтересів.
Частиною 1 ст. 7 вищевказаного Закону визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Закон «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. №2939-VI (далі по тексту - ОСОБА_5 №2939) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Статтею 1 Закону №2939 визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону №2939 доступ до інформації серед іншого забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Частиною 1 ст. 13 Закону №2939 визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.
ОСОБА_4 з ч.2 ст. 19 Закону №2939 запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до ч.5 ст. 19 Закону №2939 запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі
Частиною 1 ст. 20 Закону №2939 визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту (ч. 2 ст. 20 Закону №2939).
Відповідно до ч.4 ст. 20 Закону №2939 у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Колегія суддів наголошує, що ОСОБА_5 № 2939-VI не регулює відносин зі створення публічної інформації, предметом його регулювання є діяльність з приводу інформації, яка вже існує (створена, отримана, знаходиться у володінні) на момент виникнення конкретних інформаційних відносин з приводу неї.
Відповідно до приписів ч. ч.1,2 ст. 22 Закону №2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
ОСОБА_4 статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація;
2) таємна інформація;
3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Відповідно до ст.7 Закону № 2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону (в тому числі суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання), які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 8 Закону № 2939-VI визначено, що таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Статтею 9 Закону №2939-VI визначено поняття службової інформації, до якої може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що Законом №2939-VI при визначенні сфери його дії охоплено не поняття «документ», а поняття «інформація» в широкому сенсі. При цьому інформація може міститися в різних джерелах. Може бути обмежено право на отримання за запитами при дотриманні вимог Закону інформації з обмеженим доступом (конфіденційної, таємної, службової інформації).
Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2018р. позивач сформував запит на отримання публічної інформації до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, який надійшов до відповідача 19.09.2018р. та згідно якого позивач просив надати копії матеріалів дисциплінарної справи за результатами дисциплінарного провадження відносно старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_2, розпочатого на підставі звернення ОСОБА_3 Позивач просив надати відповідь поштою та електронною поштою, додавши до запиту заяву від ОСОБА_3 про надання згоди на обробку та використання його персональних даних (а.с. 36).
Відповідно до листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 25.09.2018р. № 176-2018/0909-31 позивача було повідомлено про відмову в задоволенні його запиту на інформацію з посиланням на те, що матеріали дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_2 не отримані та не створені в процесі виконання розпорядником інформації своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, яким визначені повноваження Головного територіального управління юстиції у Харківській області, а тому запитувана інформація не є публічною у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с. 12-13).
Колегія суддів зауважує, що в даному випадку запитувана позивачем інформація не віднесена до конфіденційної, таємної або службової, а відтак відсутні підстави вважати її такою, що має обмежений доступ.
Отже, доводи апелянта щодо того, що матеріали дисциплінарної справи не отримані і не створені в процесі виконання розпорядником інформації своїх обов'язків є необґрунтованими та хибними.
Вищевказані матеріали стосуються визначення питання про належне виконання обов'язків посадовою особою державного органу, якій делеговано згідно визначеного обсягу компетенції від імені цього органу здійснення владних управлінських функцій.
Колегія суддів зазначає, що хоч в деякому сенсі дані відносини є в тому числі і трудовими, як на цьому наголошує відповідач, однак ця обставина не впливає на те, що інформація, що створюється в процесі здійснення службового розслідування, створюється саме в процесі діяльності з виконання обов'язків відповідача.
Посилання апелянта на те, що дисциплінарна справа приєднується до матеріалів особової справи державного службовця, яка містить персональні дані та неможливість розголошення таких даних, обґрунтовуючи неможливість надання відповіді на запит позивача, колегія суддів також вважає хибним, оскільки позивач не прохав надати йому особову справу державного виконавця Ляхової Т.Б., або персональні данні останньої.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових осіб або службових осіб.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до положень ч. 7 ст.6 Закону №2939-VI обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ; якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Щодо посилання апелянта на те, що інформація, що є предметом запиту, не є публічною, оскільки дисциплінарна справа, матеріали якої запитував позивач, не отримана і не створена в процесі виконання своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, та не створена з процесі здійснення владних управлінських функцій, натомість, інформація, що є предметом запиту, створена відповідачем у правовідносинах, пов'язаних із реалізацією громадянином України права на державну службу, крім того, судом першої інстанції не зазначено за яких підстав, вказану інформацію віднесено до публічної, тобто, фактично, в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції лише досліджував підстави відмови у наданні запитуваної інформації, при цьому правовий статус запитуваної інформації з посиланням на відповідні положення чинного законодавства, судом надано не було, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не пов'язує віднесення інформації до публічної виключно із творенням або отриманням такої інформації внаслідок здійснення розпорядником владних управлінських функцій, натомість під публічної інформацією розуміється вся інформація, якою володіє суб'єкт владних повноважень та яка є відображеною та задокументованою будь - якими засобами та будь- яких носіях.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду від 31.07.2018 р. по справі №820/4263/17.
Тобто, запитувана позивачем інформація є публічною, а доступ до неї регулюється Законом №2939-VI.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо незаконності дій Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 18.09.2018р. (відмова у наданні копій матеріалів дисциплінарної справи за результатами дисциплінарного провадження відносно старшого державного виконавця Київського Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2, розпочатого на підставі звернення ОСОБА_3С.), а тому позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Оскільки вимоги позову про зобов'язання Головного територіального управління юстиції у Харківській області надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 18.09.2018, а саме: надіслати на адресу та електронну адресу ОСОБА_1 копії матеріалів дисциплінарної справи за результатами дисциплінарного провадження відносно старшого державного виконавця Київського Київського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2, розпочатого на підставі звернення ОСОБА_3 є похідними від вищевказаних вимог позивача, вони також з метою належного захисту прав позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
ОСОБА_4 із вимогами ч.2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують, оскільки вимоги позову про визнання дій відповідача щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 18.09.2018р. (відмова у наданні копій матеріалів дисциплінарної справи за результатами дисциплінарного провадження відносно старшого державного виконавця Київського Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2, розпочатого на підставі звернення ОСОБА_3С.) незаконними є правомірними.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
ОСОБА_4 п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року по справі № 520/9408/18, колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено.
Визнано незаконними дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 18.09.2018р. (відмова у наданні копій матеріалів дисциплінарної справи за результатами дисциплінарного провадження відносно старшого державного виконавця Київського Київського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2, розпочатого на підставі звернення ОСОБА_3С.).
Зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Харківській області надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 18.09.2018, а саме: надіслати на адресу та електронну адресу ОСОБА_1 копії матеріалів дисциплінарної справи за результатами дисциплінарного провадження відносно старшого державного виконавця Київського Київського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2, розпочатого на підставі звернення ОСОБА_3
12.12.2018 р. представник позивача - адвокат ОСОБА_6 подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_1 (61001, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено позов, а тому позивач в праві очікувати відшкодування понесених судових витрат на професійну правову допомогу. Вказує, що 03.10.2018 р. між позивачем та його представником - ОСОБА_6 було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт. Відповідно до калькуляції - рахунку №1 від 05.12.2018, яка є невід'ємною частиною Договору від 03.10.2018, загальна вартість наданої професійної правничої допомоги у суді першої інстанції складає 11 000 (одинадцять тисяч) гривень. За домовленістю сторін на підтвердження сплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу його представник склав розписки про отримання грошових коштів. Зазначає, що позивач сплатив своєму представнику вартість наданої професійної правничої допомоги згідно взаємної домовленості та наданого розрахунку у повному обсязі, а тому просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 р. у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі №520/9408/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовлено.
ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 р. про відмову в ухваленні додаткового рішення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_1 (61001, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що 03.10.2018 р. між позивачем та його представником - ОСОБА_6 було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт. Відповідно до калькуляції - рахунку №1 від 05.12.2018, яка є невід'ємною частиною Договору від 03.10.2018, загальна вартість наданої професійної правничої допомоги у суді першої інстанції складає 11 000 (одинадцять тисяч) гривень. За домовленістю сторін на підтвердження сплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу його представник склав розписки про отримання грошових коштів. ОСОБА_4 розписки про отримання грошових коштів від 05.12.2018 р. представник позивача - адвокат ОСОБА_6 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень, а відповідно до розписки про отримання грошових коштів від 06.12.2018 р. представник позивача - адвокат ОСОБА_6 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень. Вказує, що він сплатив своєму представнику вартість наданої професійної правничої допомоги згідно взаємної домовленості та наданого розрахунку у повному обсязі. Посилається, що надання в якості доказу книги обліку доходів і витрат не може підтвердити або спростувати одержання представником позивача від позивача оплати за надану професійну правничу допомогу, оскільки затверджена форма книги обліку доходів і витрат (додаток 6) не містить графи у якій відображалися анкетні дані особи від якої отримані грошові кошти. Окрім того, до вказаної книги вносяться відомості за певний період обліку (день, місяць, квартал, рік), а не кожна отримана сума коштів. Крім того, вказує, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неспіврозмірності та непропорційності до предмету спору понесених позивачем судових витрат, оскільки такий висновок спростовується висновками, що викладені в постанові Верховного суду від 05.12.2018 у справі №820/3309/17 і в постанові Верховного суду від 31.07.2018 у справі №820/4263/17.
Головне територіальне управління юстиції у Харківській області подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 р. про відмову в ухваленні додаткового судового рішення по справі №520/9408/18, в якому посилається на те, що вказана ухвала прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, з вірним дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Сторони по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, що підтверджується відповідними доказами.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволені заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі №520/9408/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з того, що розмір витрат не є співрозмірним та пропорційним до предмету спору, у зв'язку з чим заява про відшкодування судових витрат не підлягає задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
ОСОБА_4 зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
ОСОБА_4 ч. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі по тексту - ОСОБА_5 №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
ОСОБА_4 пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону №5076-VI до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
ОСОБА_4 ч. 1 ст. 26 Закону №5076-VI документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2018 р. між позивачем та його представником - ОСОБА_6 було укладено договір про надання адвокатом правничої (правової) допомоги надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт. Предметом договору є надання адвокатом ОСОБА_6 правової допомоги ОСОБА_1 у справі про оскарження дій Головного територіального управління юстиції у Харківській області, пов'язаних із розглядом запиту на отримання публічної інформації від 18.09.2018 (а.с. 19 - 22).
Відповідно до калькуляції - рахунку №1 від 05.12.2018, яка є невід'ємною частиною Договору від 03.10.2018 вартість послуг адвоката (ОСОБА_6А.) склали: ознайомлення з первісним матеріалом (документами) замовника, їх вивчення та аналіз на предмет релевантності, належності, допустимості, ступеню ймовірного доказового значення становить 1000 грн., аналіз нормативного матеріалу, коментарів, роз'яснень, пошук і вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах, правових позицій Верховного суду, публікацій науковців, складання тексту позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 про визнання дій Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо не надання публічної інформації незаконними, підготовка додатків та примірників позовної заяви й доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі - 4000 грн., збирання і аналіз додаткових доказів у справі - 1000 грн., складання тексту клопотання від 22.11.2018 та тексту виступу в судових дебатах - 1000 грн., участь в судових засіданнях 26.11.2018 р. та 04.11.2018 р. - 2000 грн., а всього на суму 11000 грн. (а.с.120).
ОСОБА_4 виконаних робіт від 05.12.2018 р. між адвокатом ОСОБА_6 (виконавець) та позивачем (замовник) «виконавець» надав, а «замовник» прийняв послуги у формі: ознайомлення з первісним матеріалом (документами) замовника, їх вивчення та аналіз на предмет ревалентності, належності, допустимості, ступеню ймовірного доказового значення; аналізу нормативного матеріалу, коментарів, роз'яснень і вивчення консультацій , судової практики в аналогічних справах, правових позицій Верховного суду, публікацій науковців, висновків фахівців; складанню тексту позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 про визнання дій Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо ненадання публічної інформації незаконними, підготовка додатків та примірників позовної заяви й доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі; збирання і аналізу додаткових доказів у справі; складання тексту клопотання від 22.11.2018 та тексту виступів у судових дебатах; участі в судових засідання 26.11.2018, 04.11.2018 відповідно до договору про надання адвокатом правничої (правової) допомоги, надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 03.10.2018 у справі №520/9408/18 під час розгляду у суді першої інстанції. Виконано повністю, претензій та зауважень щодо надання правничої допомоги немає (а.с. 121).
Відповідно до розписки про отримання грошових коштів від 05.12.2018 адвокат ОСОБА_6 на виконання умов договору від 03.10.2018 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень за надання правничої допомоги у справі №520/9408/18 (а.с. 122).
Також, відповідно до розписки про отримання грошових коштів від 06.12.2018 р. адвокат ОСОБА_6 на виконання умов договору від 03.10.2018 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень за надання правничої допомоги у справі №520/9408/18, з урахуванням грошових коштів, отриманих 05.12.2018, розрахунок проведено у повному обсязі згідно умов договору від 03.10.2018 та калькуляції - рахунка №1 від 05.12.2018 (а.с. 123).
Отже, колегія суддів вважає, що позивачем по справі було в повному обсязі надано докази витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, а тому з урахуванням того, що позов було задоволено в повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень.
Щодо доводів суду першої інстанції, що надані позивачем документи, не містять доказів оплати позивачем послуг, зокрема банківських квитанцій, колегія суддів вважає помилковим, оскільки чинне законодавство України не встановлює чітких вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат (адвокатське об'єднання) при сплаті клієнтом послуг та форму такого документа.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 29.10.2018 р . по справі №199/2648/15.
Отже, наявні в матеріалах справи розписки про отримання грошових коштів від 05.12.2018 та 06.12.2018 на суму 11 000 грн. є належними та допустимими доказами оплати позивачем послуг з надання професійної правничої допомоги адвоката згідно взаємної домовленості та відповідно до калькуляції - рахунку №1 від 05.12.2018 та ОСОБА_4 виконаних робіт від 05.12.2018 р.
Щодо доводів суду першої інстанції, а також Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо того, що для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за № 1686/24218, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 01.10.2018 р. по справі №569/17904/17.
Крім того, щодо доводів Головного територіального управління юстиції у Харківській області, а також суду першої інстанції щодо неспіврозмірності та непропорційності до предмету спору понесених позивачем судових витрат, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, та такими, що спростовуються висновками Верховного суду, викладених у постановах від 05.12.2018 р по справі №820/3309/17 та від 31.07.2018 р. по справі №820/4263/17, так у вказаних справах, що мали схожий предмет (порушення права на доступ до публічної інформації) Верховним судом, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, було задоволені ці витрати в повному обсязі. Позивачем по справі було надано належні та допустимі докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтувавши їх співрозмірність та пропорційність до предмету позову.
Колегія суддів зазначає, що не вбачає невідповідності суми гонорару адвоката виконаній останнім роботи з надання правничої допомоги позивачу.
Доводи Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо того, що подані позивачем розписки про отримання грошових коштів, як доказ того, що ним були понесені витрати на правничу допомогу, не можуть вважатися первинними, оскільки не містять відомостей щодо фактичного здійснення господарської операції, а тому обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу позивачем не підтверджено належними документами та допустимими доказами є помилковими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права, призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 р. по справі №520/9408/18 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року по справі №520/9408/18 залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року по справі № 520/9408/18 скасувати.
Задовольнити заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_1 (61001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя ОСОБА_7
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_8
Повний текст постанови складено 16.04.2019 року