Справа № 128/225/19
Іменем України
15 квітня 2019 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді Ганкіної І.А.,
за участю секретаря Жигарової Д.О.,
без участі сторін по справі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона з червня 2013 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_2 13 травня 2018 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області шлюб між ними було розірвано. При реєстрації розірвання шлюбу її прізвище було змінено з «Боднар» на «Зацерковна». 24 листопада 2018 року вона зареєструвала шлюб з гр. ОСОБА_3 та змінила своє дошлюбне прізвище з «Зацерковна» та «Лободюк».
Позивач зазначає, що під час перебування у шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_2 у них 27 січня 2014 року народилась дочка ОСОБА_4, яка проживає разом з нею. Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, хоча має таку можливість.
За вказаних обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача аліменти на свою користь на утримання дочки ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В судове засідання сторони по справі не з'явились.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, однак попередньо подала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, в поданій заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився без поважних причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом завчасно та належним чином, в тому числі й шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на сайті судової влади, що підтверджується матеріалами справи. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву в запропонований судом строк відповідачем не подано.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За згодою позивача, на підставі ухвали суду про заочний розгляд справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Врахувавши думку позивача, викладену у наданій суду письмовій заяві, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що сторони по справі позивач ОСОБА_1 («Боднар» «Зацерковна») ОСОБА_6 та відповідач по справі ОСОБА_2 з 08 червня 2013 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13 травня 2015 року було розірвано, що підтверджується ксерокопією вказаного рішення (а.с. 6).
В період шлюбу у сторін по справі 27 січня 2014 року народилась дочка ОСОБА_4, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про її народження серії І-АМ № 270140 від 04.02.2014 року (а.с. 5).
Судом встановлено, що сторонами не досягнуто добровільної згоди щодо розміру щомісячної матеріальної допомоги на утримання їхньої малолітньої дочки ОСОБА_5.
Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
В частині 2 цієї статті зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Так, при визначенні розміру аліментів суд, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, врахував: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яка здорова; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який працездатного віку та за станом свого здоров'я має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дочки, що ним спростовано не було.
Таким чином, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об'єктивності та справедливості, суд вважає позов обґрунтованим, в зв'язку з чим він підлягає до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне з метою забезпечення інтересів дитини, допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення на користь держави судовий збір, від сплати якого звільнена позивач, в розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 223, 245, 247, 259, 263-265, 267, 268, 354, 430 п. 15.5 розділу XIII Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 28 січня 2019 року і до досягнення дочкою ОСОБА_5 повноліття.
Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ І.А. Ганкіна