Справа № 127/1683/19
Провадження 2/127/236/19
(заочне)
15 квітня 2019 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е. за участю: секретаря Максимчука Я.В., позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.12.2016 відповідач зобов'язався по договору оренди передати позивачу в найм кімнату в гуртожитку за адресою: вул. Л. Ратушної, буд. 132, кім. 137 в м. Вінниці, терміном на три роки - до 07.12.2019, з оплатою 1 150, 00 гривень щомісяця. Відповідно до договору позивач здійснив оплату за весь період користування кімнатою в сумі 41 400, 00 гривень, що підтверджується розпискою від 07.12.2016. Через деякий час позивач привіз свої речі до кімнати, але зайти в кімнату не зміг, оскільки відповідач замінив в дверях замок і в той же день, після укладення договору оренди, заселив в кімнату іншу сім'ю. На вимогу позивача повернути кошти в сумі 41 400, 00 гривень, відповідач відмовився, пояснивши, що вчинив такі дії, оскільки йому були потрібні кошти. До цього часу відповідач кошти не повернув. За користування даними коштами, на думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити йому 3 % річних, інфляційні втрати та пеню. У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання порушено права позивача, завдано не лише майнових збитків, але й моральної шкоди, яка полягає у його моральних та душевних стражданнях.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 41 400, 00 гривень, 3 % річних в сумі 2 447, 00 гривень, інфляційних втрат в сумі 9 597, 14 гривень, пені в сумі 24 441, 88 гривень та моральної шкоди в сумі 5 000, 00 гривень.
Ухвалою суду від 20.02.2019 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.
З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення із ухвалою суду від 20.02.2019 та копією позовної заяви із додатками, направлені відповідачу за адресою його місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулися до суду із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Тому, було опубліковано оголошення про розгляд справи на офіційному веб-сайті судової влади України.
Отже, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
У строк, визначений судом ухвалою суду від 20.02.2019, від відповідача відзив на позов не надійшов. Будь-які докази по справі чи клопотання від відповідача на адресу суду також не надійшли.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено. Таким чином, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин. Позивач щодо заочного розгляду справи не заперечував.
Враховуючи вищенаведене, думку позивача та положення ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві, та просив їх задовольнити.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
07.12.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди квартири, згідно якого останній зобов'язався передати на умовах оренди позивачу для його проживання та проживання членів його сім'ї до 07.12.2019 квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 22-23)
Згідно із ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 761 та ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.
На виконання умов договору оренди квартири від 07.12.2016 позивач передав відповідачу в рахунок орендної плати за період з 07.12.2016 по 07.12.2019 41 400, 00 гривень, що підтверджується розпискою від 07.12.2016. (а.с. 24)
Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Так, згідно із п. 2.1.1. договору оренди квартири від 07.12.2016, ОСОБА_2 зобов'язався передати ОСОБА_1 приміщення та ключі від нього після отримання плати.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був передати позивачу житло для проживання 07.12.2016. Однак, як встановлено в ході розгляду справи, відповідач не виконав свої зобов'язання, квартиру для проживання позивачу не передав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 766 ЦК України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Судом не встановлено, що позивач або відповідач зверталися один до одного із вимогою про розірвання або зміну договору оренди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З огляду на положення чинного законодавства України, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини (у випадку завдання збитків державними органами за відсутності вини) та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Також, судом в ухвалі суду від 20.02.2019 було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, заслухавши пояснення позивача в судовому засіданні, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.
Договір оренди квартири від 07.12.2016 є домовленістю сторін цього договору, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України. Предметом виконання як невід'ємним елементом виконання договору є ті конкретні суб'єктивні права і конкретні юридичні обов'язки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні суб'єкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, однак це стосується лише визначених змістом зобов'язання умов.
Непередання відповідачем позивачу житла для проживання в порушення умов договору оренди квартири від 07.12.2016 - є порушенням зобов'язання. При цьому, відповідачем не доведено, що він вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.
В ході розгляду справи судом встановлено причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками. Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, судом встановлено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальних збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем зобов'язання в розмірі 41 400, 00 гривень, що становить суму передану позивачем відповідачу в рахунок орендної плати, оскільки такі вимоги є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами.
Щодо вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 2 447, 00 гривень, інфляційних втрат в сумі 9 597, 14 гривень та пені в сумі 24 441, 88 гривень, то суд виходить з наступного.
За змістом ст.ст. 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, на підставі договору оренди квартири від 07.12.2016, у відповідача не виникло грошове зобов'язання, тобто праву позивача вимагати від відповідача сплати коштів не кореспондує обов'язок боржника з такої сплати, а тому його невиконання не зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Так, завдання майнової (матеріальної) та/або моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим. Тому, в даному випадку, у відповідача виникає грошове зобов'язання лише з моменту ухвалення судом рішення у даній справі.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Однак, у відповідності до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Судом не встановлено вчинення сторонами по справі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання по договору оренди квартири від 07.12.2016.
Враховуючи вищевикладене, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки - відсутні, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги в частині стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Між сторонами по справі виникли договірні зобов'язання. З договору оренди квартири від 07.12.2016 вбачається, що його умовами не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов'язань. Крім того, відсутні й підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених законом. Судом не встановлено наявність спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу, в тому числі відсутній причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Окрім того, позивачем не зазначено в чому саме полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, не зазначено якими доказами це підтверджується.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю ІІ групи. (а.с. 27)
Тому, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 768, 40 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 12, 15, 16, 22, 23, 509, 524 - 526, 530, 533-535, 546 - 549, 610 - 612, 614, 625, 629, ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 761, ч. 6 ст. 762, ч. 1 ст. 765, ч. 1 ст. 766, ч. 1 ст. 810, ч. 1 і ч. 3 ст. 820 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 6, 10 - 13, 43, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 41 400, 00 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 768, 40 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому законом порядку: м. Вінниця, вул. Л. Ратушної, буд. 132, гурт.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішення суду складено 16.04.2019.
Суддя: