2/130/32/2019
130/1356/18
"10" квітня 2019 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Сенько Л.Ю.,
за участі секретаря Даніловської А.С.,
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_4 про захист прав споживача, стягнення завданої моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_3 звернулася до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з даною позовною заявою в якій просила зобов'язати відповідача замінити електричний двигун на аналогічний, з відповідним розміром валу, сертифікований у робочому стані; стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 2500 грн. в якості відшкодування моральної шкоди; стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 3477,54 грн. штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона брала участь у проекті, який фінансується міжнародною організацією з міграції « Міграція для загального блага». За умовами участі у цьому проекті для неї цією організацією у відповідача було придбано гранулятор ГР -150М ( матриця в комплекті) вартістю 10 538 грн. Даний гранулятор було отримано нею 24.02.2018, одразу після спроби його увімкнути він не зміг запрацювати, оскільки електричний двигун виявися малої потужності або уже був неякісним. Вона здійснювала перемовини з відповідачем про заміну вказаного двигуна і 29.03.2018 відправила відповідачу електричний двигун для заміни. 07.04.2018 вона отримала від відповідача електричний двигун, який виявився також непридатний для використання, оскільки його неможливо приєднати до гранулятора - вал більшого діаметра ніж потрібно. Зазначила, що гарантійний строк слід рахувати з моменту отримання товару, а саме з 24.02.2018. Початок відліку затримки в усуненні недоліків потрібно рахувати з 07.04.2018, саме тоді вона отримала від відповідача непридатний для використання двигун. Рахунок штрафних санкцій: 1% від 10 538 грн. = 105,38, 105,38*33=3477,54 грн. пені станом на 30.04.2018. Діями відповідача їй завдана моральна шкода, яка полягає в порушенні її звичного способу життя, тривозі за неякісний товар, переживаннях. Розмір моральної шкоди оцінює в 2500 грн.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та просили їх задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 пояснив, що позивач ОСОБА_3 будучи переможцем гранту в рамках проекту який проводився Міжнародною організацією з міграції «Міграція для загального блага» звернулась до ФОП ОСОБА_4 задля придбання гранулятора ГР-150М. 24.02.2018 новою поштою отримано гранулятор ГР -150М ( матриця в комплекті), чотири дні він протирав матриці в грануляторі. Коли включив гранулятор то спочатку він взагалі не працював. Після спілкування з виробником, який знаходиться в м. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області йому вислали конденсатор більшої потужності. Включивши гранулятор він спочатку працював, потім без навантаження перестав працювати і глохнув, тобто на всю потужність не працював. Зв'язавшись з виробником, йому було запропоновано зняти відео роботи гранулятора під час процесу гранулювання комбікорму. Відправивши відео йому було роз'яснено, що проблема в електричному двигуні. 29.03.2018 було відправлено електричний двигун для заміни. 07.04.2018 він отримав електричний двигун, вал якого не підходив до гранулятора і тому його неможливо було з'єднати і підключити до електромережі, щоб перевірити роботу гранулятора. Електричний двигун залишився у нього, оскільки новий на його заміну не прислали. Виробник йому повідомив, що роботи більше нічого не будуть, а він повідомив, що буде звертатися до суду. Моральну шкоду обґрунтував тим, що за неякісний товар постійно переживав, втрачав здоров'я, втратив понад п'ятдесят відсотків всіх кормів через непрацездатний гранулятор. Штрафні санкції розраховані в позові з моменту звернення від суми гранулятора станом на момент подачі позову до суду.
Представник позивача ОСОБА_2 суду пояснив, що в поданому відзиві відповідач визнає факт передачі конденсатора і електричного двигуна неналежної якості, що стало підставою для звернення до суду. Зазначив, що відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Позивач ОСОБА_3 стала переможцем гранту, що проводився Міжнародною організацією з міграції «Міграція для загального блага», який повністю профінансував оплату придбання гранулятора ГР-150М. 24.02.2018 позивач отримала гранулятор який не працював, однак паспорт на даний товар не надіслали. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про захист прав споживача» стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років.
Відповідач - ФОП ОСОБА_4 належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи. 27.12.2018 судом одержано відзив від ОСОБА_4 в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначила, що ФОП ОСОБА_4 здійснивши закупку Гранулятора ГР -150М та його поставку позивачу, виступила посередником у домовленості між Міжнародною організацією з міграції «Міграція для загального блага» та позивачем. ФОП ОСОБА_4 жодних представницьких договорів з Міжнародною організацією з міграції «Міграція для загального блага» не укладала. Одночасно, як не мало місця укладення будь - яких договорів між позивачем та ОСОБА_4, які могли потягти за особою виникнення у сторін зустрічних прав і обов'язків. ОСОБА_4 не є ні продавцем зазначеного товару чи його комплектуючих, ні виробником, а її обов'язок щодо поставки товару позивачу було вичерпано з отриманням даного товару ОСОБА_3 Заміна товару була здійснена виключно з метою підтримання ділової репутації як поставника товару. Позивач отримала новий електричний двигун через дев'ять днів після пред'явлення вимоги. Таким чином, вимоги позивача щодо безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк була повністю виконана зі сторони ФОП ОСОБА_4, а тому посилання ОСОБА_3 на п.3 ч.9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо виплати неустойки за затримку виконання вимог є безпідставними. Той факт, що новий електричний двигун отриманий позивачем є непридатним до використання не відповідає дійсності. Позивачем не надано жодних доказі описаних нею в позовній заяві душевних страждань, так само і не надано належних та допустимих доказів винних дій ОСОБА_4 на який позивач посилається як на причину своїх переживань та почуття тривоги. Вважає, що позовна заява про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою та не має бути задоволена.
Заслухавши представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 брала участь в рамках проекту Інтеграційна та стабілізаційна підтримка шляхом забезпечення засобами існування внутрішньо переміщених осіб та населення, що постраждало внаслідок конфлікту в Україні за фінансової підтримки Уряду Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, що діє через Міністерство у справах міжнародного розвитку, що проводився Міжнародною організацією з міграції «Міграція для загального блага», що підтверджується Формою згоди бенефіціара на отримання допомоги, яка 01.03.2018 підписана позивачем ОСОБА_3 (а.с. 54-58), в результаті чого виграла грант №5465, однією з позицій якого було придбання гранулятора ГР-150 М (матриця в комплекті) вартістю 10 528 грн. (а.с.9). На виконання умов Форми було видано платіжне доручення №70516 від 16.02.2018 згідно з яким МОМ було зараховано на рахунок ФОП ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 10 528 грн., як оплату за придбання гранулятора для ОСОБА_3 згідно рахунку №404 від 12.02.2018 в рамках виконання проекту МОМ (а.с.53).
Згідно експрес - накладної № 59998059151779 Нової пошти та як зазначає представник позивача ОСОБА_1 24.02.2018 ним було отримано від ФОП (СПД) ОСОБА_5 з м. Мелітополь Гранулятор ГР-150 М (а.с.10).
Згідно експрес - накладної № 59998059524807 Нової пошти та як зазначає представник позивача ОСОБА_1 05.03.2018 ним було отримано від ФОП (СПД) ОСОБА_5 з м. Мелітополь конденсатор до гранулятор ГР-150 М.
Згідно експрес - накладної № 59000327591722 Нової пошти представник позивача ОСОБА_1 29.03.2018 відправив ФОП (СПД) ОСОБА_5 в м. Мелітополь електричний двигун до гранулятор ГР-150 М (а.с.11).
Згідно експрес - накладної № 59000328476057 Нової пошти та як зазначає представник позивача ОСОБА_1 ним було отримано новий електричний двигун (а.с.11).
Відповідно до акту від 15.01.2019 в результаті обстеження гранулятора ГР-150 М, що знаходиться за адресою: пров. Парковий,8, смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області встановлено, що вал електричного двигуна в торці розвальцован, що унеможливлює його з'єднання з муфтою, на муфті відсутня проточка під шпонку, тому і відсутня шпонка. Двигун не маркірован, крильчатка гранулятора потрощена і зафарбована. Бувший у споживанні з часів СРСР, відсутня табличка з характеристиками двигуна. Кожух двигуна деформований, іржавий (а.с.99).
Дослідивши дані докази встановлено, що 24.02.2018 позивач отримала Гранулятор ГР-150 М( матриця в комплекті). Із пояснень представника позивача ОСОБА_1 встановлено, що чотири дні він протирав матриці в даному грануляторі, тобто запускав в роботу. Позивач вказує в позовній заяві, що одразу після спроби його увімкнути він не зміг запрацювати. З матеріалів справи встановлено, що тільки 01.03.2018 позивачем ОСОБА_3 була підписана Форма згоди бенефіціара на отримання допомоги. Крім того встановлено, що представник позивача ОСОБА_1 розбирав гранулятор, замінив двигун та замінював деталі.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг.
Згідно абзацу першого, другого, третього, четвертого частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Відповідно до абзацу п'ятого частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
В позовних вимогах позивач ОСОБА_3 просить продавця замінити електричний двигун на аналогічний без зазначення моделі та марки двигуна, його потужності та інше. Крім того Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено вибір покупця вимагати заміну товару на такий же або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), однак не передбачає заміну певних деталей, а саме двигуна, на що з самого початку, самостійно розібравши товар, погодився ОСОБА_1
Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в Листі від 01.02.2013р. «Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.))» законодавцем у ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» було розмежовано товари неналежної якості на такі категорії: товари, що мають недоліки; товари, що мають істотні недоліки; фальсифіковані товари.
Відповідно до пункту 15 ст. 1 Закону № Закону України «Про захист прав споживачів», недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Відповідно до пункту 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення (1), виник з вини виробника (продавця, виконавця) (2), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин (3) і при цьому наділений хоча б однією з наступних ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Тобто, з наведених положень Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що розірвання договору купівлі-продажу товару можливе лише у випадку наявності в товарі істотного недоліку; для визнання недоліків істотними мають бути всі три обов'язкові ознаки (пп. 1 - 3) та хоча б одна із факультативних ознак (пп. а - в).
Підтвердженням правильного застосування п. 12 ст. 1 Закону № 1023-XII є, зокрема, рішення (судова практика) Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.09.2011р. у справі № 6-5651св10, в якому зазначено, що «для визнання недоліків істотними мають бути три обов'язкові ознаки (пп. 1-3) та хоча б одна із факультативних ознак (пп. а-в)». Правова позиція була неодноразово висвітлена в рішеннях судів вищої касаційної інстанції, зокрема у висновках Верховного суду України, викладеними в Постанові від 02.02.2018р. у справі № 661/67/16-ц.
Якщо ж споживач стверджує про існування істотного недоліку, то, як свідчить судова практика Верховного Суду України (Ухвала Верховного Суду України по справі № 6-20618св08 від 18 листопада 2009 року), саме споживач повинен підтвердити та довести обставини істотності недоліків у товарі.
Суд не приймає твердження позивача про те, що оскільки позивач звернулась до відповідача у 14-денний строк, вона має право на отримання нового товару замість товару неналежної якості. Так, з матеріалів справи вбачається, що товар був введений в експлуатацію позивачем і нею використовувався протягом деякого часу, його повернення на підставі ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» є неможливим, оскільки законом передбачене повернення товару у чотирнадцяти денний строк лише щодо товарів належної якості, що не перебували у використанні. Товар же позивача перебував у використанні, його товарний вигляд не збережено, а в самому товарі було виявлено недолік.
Крім того встановлено, що позивач ОСОБА_3 не скористалась правом повернення гранулятора неналежної якості у 14-денний строк, що також підтверджується твердженням представника позивача ОСОБА_1
За викладеного, суд дійшов висновку, що виходячи з норм Закону України «Про захист прав споживачів», вимога позивача про заміну її товару на аналогічний новий аналогічний електричний двигун є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Як зазначено у ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.
Доказів звернення позивача до відповідача з заявою про проведення експертизи придбаного товару, а також доказів про надання позивачем відповідачеві письмової згоди на організацію проведення експертизи придбаного товару матеріали справи не містять.
Вирішуючи вимогу про стягнення неустойки у розмірі 3477,55 гривень з відповідача на користь позивача, суд дійшов висновку, що заявлена вимога також не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із нормою ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
Таким чином, законом передбачено виплату неустойки споживачу лише у двох випадках: 1) у разі затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації); 2) у разі затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів).
Встановлено, що 10.04.2018 позивач ОСОБА_3 зверталася до відповідача та Підприємства «Геркулес» з листом про розірвання договору купівлі - продажу гранулятора та повернення сплаченої суми в розмірі 10583 грн. або поставки гранулятор який відповідає заявленим характеристикам на сайті, однак доказів про направлення та отримання даного листа позивач не надала. Враховуючи, що позивач отримала товар 24.02.2018, вона пропустила 14-денний строк передбачений Законом України «Про захист прав споживачів».
Отже, враховуючи наведену норму закону і обставини справи, відсутні підстави вважати, що відповідач порушив прийняте на себе зобов'язання, а тому вимоги позивача щодо стягнення неустойки у розмірі 3477,55 грн. є необґрунтованими.
Стосовно заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2500 гривень, суд дійшов висновку, що заявлена вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року надав роз'яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Згідно ст. 711 ЦК України, шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 ЦК України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись чинним законодавством, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є безпідставними, оскільки, по-перше, немає причино-наслідкового зв'язку між діями відповідача та реакцією позивача у вигляді заявленої моральної шкоди, по-друге, моральна шкода відшкодовується у разі встановлення вини в дії чи бездіяльності особи, що її спричинила. В позовній заяві не наведено жодних обставин та не надано жодних доказів, котрі вказують на те що позивачеві була завдана відповідачем моральна шкода, яка потребує відшкодуванню, а це є основними вимогами до визначення моральної шкоди, відповідно до чинного законодавства України. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 обґрунтував моральну шкоду яка завдана йому, не обґрунтовуючи завдання моральної шкоди позивачу ОСОБА_3
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору та у задоволенні її позовних вимог відмовлено, суд вважає за необхідне судові витрати віднести за рахунок держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 211, 247, 258 - 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову - відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 16.04.2019.
Суддя