про забезпечення позову
16 квітня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/1204/18-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ламбер" до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
У провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ламбер" (далі - позивач, ТОВ "Ламбер") до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
15.04.2019 р. представник позивача подав до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії і виконання постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-495/18/423/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/225 від 23.08.2018 р. та заборони посадовим особам Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області вчиняти дії щодо арешту і стягнення з рахунків 26053051503684, 260080551506722, 26009051510364, 260060515506014 відкритих товариством з обмеженою відповідальністю "Ламбер" в Чернівецькій філії ПАТ "КБ "Приватбанк" м. Чернівці.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано ст. 154 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення письмовому провадженню. Так, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом
Враховуючи положення п. 10. ч. 1 ст. 4 та ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
З матеріалів справи видно, що 03.08.2018 р. головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управлінням Держпраці в Чернівецькій області Митрофан П.Т. проведено інспекційне відвідування в ТОВ "Ламбер", за результатами якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧВ-495/18/423/АВ.
На підставі акту інспекційного відвідування, Управлінням Держпраці в Чернівецькій області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЧВ-495/18/423/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/225 від 23.08.2018 р. у розмірі 670140,00 грн.
Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
23.11.2018 р. постановою заступника начальника Вижницького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 23.11.2018 р. відкрито виконавче провадження №57757058 по примусовому виконанню постанови №ЧВ-495/18/423/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/225 від 23.08.2018 р. виданої Управлінням Держпраці у Чернівецький області.
22.03.2019 р., 25.03.2019 р. та 26.03.2019 р. заступником начальника Вижницького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області винесено постанови про арешт коштів боржника, відповідно до яких накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Ламбер" відкритих у філії Чернівецького АТ "Ощадбанк" м. Чернівці, №26008301631769, №26009300631769, а також відкритих в Чернівецькій філії ПАТ "КБ "Приватбанк" м. Чернівці №26053051503684, 260080551506722, 26009051510364, 260060515506014 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, які містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Як зазначив представник позивача у клопотання про забезпечення позову, на підставі постанов про арешт коштів боржника від 22.03.2019 р., від 25.03.2019 р. та від 26.03.2019 р. у виконавчому провадженні №57757058, відкритому по примусовому виконанню постанови №ЧВ-495/18/423/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/225 від 23.08.2018 р., виданої Управлінням Держпраці у Чернівецький області - накладено арешт на грошові кошти товариства, а виконавчий документ по якому проводиться стягнення є предметом даного адміністративного спору.
Представник позивача в обґрунтування клопотання про забезпечення позову зазначив, що з поточних рахунків, на які накладено арешт, здійснюється виплата заробітної плати та інших страхових платежів і соціальної допомоги працівникам підприємства. У зв'язку з накладенням арешту на здійснення операцій по вказаних рахунках підприємства фактично виплата заробітної плати працівникам в теперішній час унеможливлена, що тягне за собою порушення конституційних та трудових прав громадян і має наслідком істотне порушення законодавства про працю в зв'язку з несплатою заробітної плати і податків, зборів та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету України.
Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частинами 1-2 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч. 10 ст. 56 Закону №1404-VIII у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
У ході розгляду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову судом встановлено, що в межах виконавчого провадження №57757058 здійснюється примусове виконання постанови №ЧВ-495/18/423/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/225 від 23.08.2018 р., правомірність якої перевіряється судом в даній справі. Сам по собі факт оскарження постанови про накладення штрафу в судовому порядку не зупинив її виконання. Відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Управління Держпраці в Чернівецькій області №ЧВ-495/18/423/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/225 від 23.08.2018 р. зумовлює примусове виконання такої постанови та тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Враховуючи те, що Вижницьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області розпочато виконавчі дії з примусового виконання оскаржуваної постанови про стягнення штрафу, суд вважає, що це може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном. При цьому, суд зазначає, що без вжиття заходів забезпечення позову для усунення негативних наслідків необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Отже, суд вважає, що заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
З огляду на вищезазначене, суд вважає за належним заходом забезпечення позову є тільки зупиненням стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-495/18/423/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/225 від 23.08.2018 р. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ламбер" до Державного бюджету України 670140,00 грн до набрання законної сили рішення в даній адміністративній справі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 150,1151, 153-155, 241-243, 248 КАС України, суд, -
1. Клопотання про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
2. Зупинити стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-495/18/423/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/225 від 23.08.2018 р. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ламбер" до Державного бюджету України 670140,00 грн до набрання законної сили рішення в адміністративній справі №824/1204/18-а.
3. Ухвала підлягає негайному виконанню.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до ст.ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В.К. Левицький