про відмову у відкритті провадження
15 квітня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/401/19-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора виконавчого комітету Новоселицької міської ради Чернівецької області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про скасування рішення ,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд прийняти рішення, яким скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33729906 від 06.02.2017 року щодо реєстрації права власності реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1165119173230, номер запису про право власності - 18878627.
У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації.
Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та цивільних, господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
При цьому, суд звертає увагу, що публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
На підставі повідомлених суду обставин та наданих доказів встановлено, що спір, який розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності стосувалось реєстрації прав іншої особи - ОСОБА_3, а не позивача.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на житловий будинок за адресою Чернівецька область, Новоселицький район, с. Котилеве, вул. Габи, №3 за третьою особою є захистом права власності позивача на житловий будинок від їх порушення іншою особою - ОСОБА_3, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.
Суд звертає увагу, що позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права власності на спадкове майно 7/9 житлового будинку за адресою Чернівецька область, Новоселицький район, с. Котилеве, вул. Габи, №3 і відсутністю такого права у ОСОБА_3, та як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права власності на спірний житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказані обставини свідчать, що спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо права власності на будинок з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цього ж нерухомого майна. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція відповідає висновкам ОСОБА_4 Верховного ОСОБА_2, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. А саме про те, що у спорах про скасування державної реєстрації права власності чи користування, незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності набуття такого права, на підставі якого здійснено оскаржуваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оскаржуваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У зв'язку із вказаним такий спір є спором про цивільне право на одне і те ж майно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку, що подана позовна заява не підлягає розгляду адміністративним судом, а тому суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративні справі.
На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4,19, 20, 171, 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора виконавчого комітету Новоселицької міської ради Чернівецької області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про скасування рішення.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення складання.
Суддя Т.М. Брезіна