16 квітня 2019 року м.Чернігів Справа № 620/622/19
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області та вважаючи, що суб'єктом владних повноважень порушені його права, свободи та законні інтереси, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області щодо відмови у призначенні йому пенсії на пільгових умовах, оформлене протоколом № 11 від 22.11.2018;
- зобов'язати Борзнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з 28.03.2018.
Позов мотивовано тим, що 07.11.2018, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 по справі № 2540/2439/18 зобов'язано Борзнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та винести відповідне рішення з врахуванням висновків суду. Однак позивач вважає, що на сьогоднішній день вказане рішення суду не виконано.
Ухвалою судді від 20.03.2019 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для надання відзиву на позов.
У встановлений ухвалою суду строк представником відповідача надано відзив на позов, в якому зазначено, що станом на 22.06.2018 страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 3 місяці 9 днів, у зв'язку з чим відсутні підстави для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Борзнянського об'єднаного УПФ України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсі на пільгових умовах; зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 28.03.2011 року, тобто з моменту подачі первісної заяви про призначення пенсії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 по справі № 2540/2439/18, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача оформлене протоколом від 25.05.2018 № 4, про відмову ОСОБА_1, в призначенні пенсії за віком на пільговий умовах. Зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_1, пенсію за віком на пільгових умова відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державні пенсійне страхування» за Списком № 2 з 28.03.2018, зарахувавши у страховий стаж в пільговому обчисленні: період роботи з 01.04.1979 по 06.04.1981, час проходження строкової військово служби з 23.04.1981 по 10.05.2983 та період роботи з 15.11.1985 по 10.04.1987.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі № 2540/2439/18, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 25.05.2018 № 4, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язано Борзнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та винести відповідне рішення з врахуванням висновків суду.
21.11.2018 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2540/2439/18.
22.11.2018 Борзнянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України відмовлено позивачу у призначенні пенсії за Списком № 2, оскільки на дату досягнення пенсійного віку (22.11.2017) ОСОБА_1 не мав страхового стажу 26 років 6 місяців, що підтверджується випискою з протоколу № 11 про призначення пенсії Ічнянським відділом з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Борзнянського обєднаного управління Пенсійного фонду України (а.с. 29).
10.12.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2540/2439/18, виданого 21.11.2018 Чернігівським окружним адміністративним судом, що підтверджується постановою ВП № 57881670 (а.с. 24).
02.01.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2540/2439/18, виданого 21.11.2018 Чернігівським окружним адміністративним судом (а.с. 25).
Отже, фактично оскаржуване позивачем рішення відповідача безпосередньо пов'язано з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі № 2540/2439/18, якою зобов'язано Борзнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та винести відповідне рішення з врахуванням висновків суду.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України:
1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
2. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
3. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
4. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до положень статті 160 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.
Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається та покладається на державну виконавчу службу у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження".
Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до положень частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статті 382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 1-8 ст. 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч. 1 ст. 383 КАС України); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця ( ст. 287 КАС України).
Отже, з системного аналізу наведених норм вбачається виокремлення у окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України ).
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС ( ст. 382), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Тож суд має з'ясувати, чи оскаржуване рішення пов'язане з виконанням судового рішення, чи є самостійним предметом спору.
Суд, проаналізувавши зміст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі № 2540/2439/18 та предмет, підстави позову у даній справі, дійшов висновку, що такі дійсно спрямовані на контроль за виконанням вказаного судового рішення.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Також, слід зазначити, що виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Суд вважає за необхідне наголосити, що обов'язковість судових рішень гарантується практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У справі "ОСОБА_2 проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
У зв'язку з вказаним, суд зазначає, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) постанови постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі № 2540/2439/18 то, відповідно, позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст постанови виготовлено 16.04.2019.
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. вул. Воскресінська, 17а/4, м. Ічня, Чернігівська область, 16703).
Відповідач: Борзнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 41249643, вул. вул. Г.Коваля, 12-а, м. Ічня, Чернігівська область, 16703).
Суддя І.І. Соломко