Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
11 квітня 2019 р. № 520/63/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюков Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представників сторін:
представника відповідача - Полухіна А.В.,
третьої особи - Телятник Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1)
до Державної екологічної інспекції України (Новопечерський пров., 3, корпус 2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37508533),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція у Полтавській області (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 38019348)
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України (далі по тексту - відповідач, Держекоінспекція), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція у Полтавській області (далі по тексту - третя особа, ДЕІ у Полтавській області) в якому, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 20 грудня 2018 року № 434-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області;
- стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення по дату прийняття судового рішення;
- застосувати заходи судового контролю за виконанням відповідачем судового рішення у адміністративній справі відповідно до ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Державної екологічної інспекції України від 20.12.2018 № 434-о його було звільнено з посади начальника ДЕІ у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області, що є незаконним, позаяк йому не були запропоновані всі посади ДЕІ, які вивільнялися протягом двох місяців з дня його попередження про наступне вивільнення.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві та поясненнях на позов.
Зокрема, відповідач зазначив про те, що у попередженні про наступне вивільнення ОСОБА_1 було запропоновано всі наявні станом на 05.10.2018 року вакансії у структурі Держекоінспекції, зазначає про законність прийнятого наказу та відсутність підстав для його скасування, просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши письмові докази у їх сукупності, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача, він, з 21.02.2013 року працює на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області та з 01.05.2016 року йому присвоєно шостий ранг державного службовця в межах категорії посад «Б».
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 102 про «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища» в структурі Державної екологічної інспекції України відбувається реформування, в рамках якого деякі територіальні органи інспекції об'єднуються і утворюються міжрегіональні. В додатку 1 постанови вказуються інспекції, що підлягають ліквідації, в додатку № 2 - які створюються.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 102 встановлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, що ліквідуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.
Таким чином, відповідно до вищевказаної постанови КМУ підлягають ліквідації ДЕІ у Черкаській області та ДЕІ у Полтавській області з утворенням міжрегіональної установи - ДЕІ Центрального округу.
Наказом ДЕІ України від 17 травня 2018 року № 82 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу. Як вбачається із змісту наведеного Положення про ДЕІ Центрального округу, завдання та повноваження новоствореного територіального органу Держекоінспекції України відповідають завданням та повноваженням ДЕІ у Полтавській області, визначеним у Положенні про Державну екологічну інспекцію у Полтавській області, затверджене наказом ДЕІ України 28.09.2017 р. № 652, що ліквідується.
Наказом від 23.07.2018 № 138 «Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу» ДЕІ України покладено передала повноваження від ДЕІ у Полтавській та Черкаській областей до ДЕІ Центрального округу.
ДЕІ України прийнято наказ від 31.07.2018 р. № 146 "Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Полтавській області".
Наказом від 01.08.2018 № 150 «Про реалізацію заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекції на 2018 рік» в.о. Голови ДЕІ України уповноважив ДЕІ Центрального округу здійснювати планові перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства за затвердженим раніше планом роботи для ДЕІ у Черкаській та Полтавській областей.
Таким чином, функції ДЕІ у Полтавській області покладені на ДЕІ Центрального округу, що свідчить про реорганізацію однієї державної установи в іншу.
З метою здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією Держекоінспекції відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України від 31.07.2018 № 146 «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Полтавській області» першим заступником начальника Держекоінспекції, головою ліквідаційної комісії ОСОБА_4 на виконання доручення Державної екологічної інспекції України від 23.10.2018 № 155, 24.10.2018 вручено позивачу попередження про наступне вивільнення.
Зазначена обставина в судовому засіданні не заперечувалась учасниками справи, підтверджується також письмовими поясненнями третьої особи.
Так, позивача було попереджено про скорочення посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області, по закінченню двох місяців з моменту вручення цього попередження.
У зв'язку з цим позивачу пропонуються для переведення наявні вакансії відповідно до кваліфікації:
- заступника начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області;
- начальника Державної екологічної інспекції у Житомирській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області;
- першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Житомирській області - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області;
- заступника начальника Державної екологічної інспекції у Луганській області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області;
- першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області;
- заступника начальника Державної екологічної інспекції у Тернопільській області заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області;
- заступника начальника Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернівецької області.
До спливу двомісячного строку з моменту вручення цього попередження, а саме 20.12.2018 року відповідач видав наказ № 434-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області.
При цьому, належних та допустимих, достатніх та достовірних доказів в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ, наявності вакансій, запропонованих позивачу у попередженні від 05.10.2018 року станом на день його вручення - 24.10.2018 року відповідачем не надано, так само як і доказів того, що позивачу пропонувались посади, які з дня складання попередження про скорочення посади позивача по день звільнення вивільнялись.
Так, як встановлено під час розгляду справи, протягом вказаного строку у структурі відповідача були вакантні такі посади:
- заступника начальника ДЕІ Центрального округу, яка знаходиться за одною адресою з ДЕІ у Полтавської області наказ ДЕІ України від 08.10.2018р. № 335-0 « Про звільнення ОСОБА_4»;
- першого заступника начальника ДЕІ у Одеській області (наказ ДЕІ України від 09.10.2018р № 338-0 «Про призначення ОСОБА_5»;
- начальника ДЕІ у Харківській області (наказ від 19.10.2018р. № 356-о «Про звільнення ОСОБА_6»);
- першого заступника начальника ДЕІ у Харківській області (наказ від 21.11.2018 р. № 384-о «Про звільнення ОСОБА_7);
- заступника начальника ДЕІ у Харківській області (наказ від 13.12.2018 року № 419-о «Про звільнення ОСОБА_8).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (наводиться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до статті 43 Закону № 889-VIII підставою для зміни істотних умов державної служби, зокрема, є скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.
Пункт 4 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб'єкта призначення.
Пункт 1 частини першої статті 87 цього ж Закону серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення встановлює таку: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Частиною третьою цієї ж статті визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Отже, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII регулюється нормами КЗпП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.
Вирішуючи спір по суті, Харківський окружний адміністративний суд зважає на правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 17.10.2011 р. по справі №21-327а11, згідно з якими встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
У ході судового розгляду відповідач не подав до суду ані доказів пропонування позивачу всіх наявних вакансій, неможливості працевлаштування позивача в штаті новоствореного органу ДЕІ Центрального округу за професією чи за спеціальністю, ані доказів неможливості надати позивачу іншу роботу в інших структурних підрозділах з урахуванням навичок, вмінь та інших професійних параметрів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відносно позивача у спірних правовідносинах не була дотримана процедура належного, тобто з дотриманням ч.2 ст. 40, ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, вирішення питання подальшого проходження публічної служби на посадах державних службовців в одночасно створених, а також інших підрозділах та апараті відповідача.
Згідно з розрахунком суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць станом на 11.04.2019 року середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача з 27.12.2018 року по 11.04.2019 року становить 46454, 28 грн. (636, 36 грн. х 73 роб. дні).
Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю, то суд відзначає, що такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що встановлення зазначеного зобов'язання є правом суду, а не його обов'язком, тому в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення слід відмовити.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За статтею 90 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене вище в сукупності, суд зазначає, що відповідач не довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість спірного наказу.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Державної екологічної інспекції України (Новопечерський пров., 3, корпус 2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37508533), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція у Полтавській області (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 38019348) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати наказ Державної екологічної інспекції України «Про звільнення ОСОБА_1» від 20 грудня 2018 року № 434-о щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області.
Поновити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області.
Стягнути з Державної екологічної інспекції України (Новопечерський пров., 3, корпус 2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37508533) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення по дату прийняття судового рішення в розмірі 46454, 28 грн. (сорок шість тисяч чотириста п'ятдесят чотири гривні 28 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 16.04.2019 року.
Суддя Бадюков Ю.В.