16 квітня 2019 року справа № 823/1686/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Смілянська, 137), в якому просить:
-визнати неправомірну бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, щодо не проведення перевірки відповідно до вимог чинного законодавства при розгляді звернення за заявою від 24.01.2018;
-зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області здійснити перевірку державним інспектором з використання та охорони земель ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та за результатами проведеної перевірки скласти документи визначені ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";
-зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду в порядку ст. 382 КАС України.
08.04.2019 ОСОБА_1 подано до суду клопотання про проведення судового засідання 11.04.2019 без його участі.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання призначене на 11.04.2019 не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
11.04.2019 на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, перейдено до розгляду справи у письмове провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувшись до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про здійснення обстеження по встановленню фактичного використання земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 15га, щодо самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ «Приват-Агро-Білозір'я», протиправно отримав відмову у здійсненні обстеження. Позивач вважаючи відмову у здійсненні обстеження земельної ділянки неправомірною звернувся до суду.
Представником відповідача до суду подано відзив на адміністративний позов, згідно якого, просив закрити провадження у справі. Зазначено, що позовні вимоги є незаконними, безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення. Також наголошено, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на підставі повторного звернення позивача здійснено перевірку та за результатами перевірки встановлено, що земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Білозірської ОТГ Черкаського району, площею 15га з кадастровим номером НОМЕР_1 не використовується. Згідно відомостей Державного земельного кадастру право на земельну ділянку не зареєстровано. Зважаючи на вищевикладене, позов є безпідставним та не підлягає до задоволення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
24.01.2018 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою звертався ОСОБА_1 щодо здійснення перевірки земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на предмет самовільного зайняття.
За результатом розгляду даної заяви, листом від 01.02.2018 №31-23-0.4-130/90-18 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області поінформовано заявника про те, що постановою апеляційного суду Черкаської області від 28.12.2017 залишено без змін рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18.10.2017, яким визнано незаконним розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 22.11.2016 №355, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 15га (кадастровий номер НОМЕР_1), укладений між Черкаською райдержадміністрацією та ТОВ «Приват-Агро-Білозір'я», скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 33059672 від 21.12.2016. У відповідності до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122 «Про організацію роботи та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» передбачено, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки. У разі невиконання вимог Черкаської районної державної адміністрації щодо повернення, остання має право звернутися до управління щодо притягнення винних осіб за порушення вимог земельного законодавства.
Не погоджуючись з результатами розгляду звернення, позивач звернувся до суду.
Судом також встановлено, що 21.09.2018 громадянин ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою здійснити перевірку використання земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 шляхом огляду земельної ділянки.
За результатом розгляду даної заяви, листом від 19.10.2018 №23-0.42-1502/90-18 Головне управління поінформувало заявника про те, що 10.10.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Черкаській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району результати якої оформлені актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 10.10.2018 №467-ДК/990/АП/09/01/-18. За результатами перевірки встановлено, що земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення адміністративних межах Білозірської ОТГ (с. Білозір'я) Черкаського району, площею 15га з кадастровим номером НОМЕР_1 не використовується. Згідно відомостей Державного земельного кадастру право на земельну ділянку не зареєстровано.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. (ст. 187 ЗК України).
Приписами статті 188 ЗК України унормовано, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Згідно постанови КМУ від 22.07.2016 № 482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.
Останнє узгоджується з положенням про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, яке відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.
У відповідності до преамбули ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV (далі - Закон № 963-IV), цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.
Відповідно до статті 9 Закону № 963-IV здійснюються шляхом, у т. ч. проведення перевірок.
При цьому стаття 6 Закону № 963-IV визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; стаття 10 вказаного Закону визначає повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.
Так, згідно положень статті 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
В свою чергу, у відповідності до положень ст. 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:
-безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
-давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;
-складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
-у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;
-викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України;
-передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;
-проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;
-звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Згідно Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V(далі - Закон № 877) останній визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до ст. 1 Закону України N 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно з ст. 3 державний нагляд (контроль) здійснюється зокрема за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України N 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
За приписами частини п'ятої статті 7 Закону України N 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Як встановлено судом, заява ОСОБА_1 щодо здійснення перевірки земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на предмет самовільного зайняття датована 24.01.2018 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області не містила доказів про наявність такого порушення (абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України N 877-V).
Проте, контроль за дотриманням Земельного законодавства в частині правомірності використання земельних ділянок, а також застосування заходів реагування покладено на Держгеокадастр.
Таким чином, з урахуванням того, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків, а тому суд вважає, що позовна вимога про неправомірну бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Черкаській області щодо не проведення перевірки відповідно до вимог чинного законодавства при розгляді звернення за заявою від 24.01.2018 підлягає до задоволення.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем до матеріалів справи долучено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 10.10.2018 № 467-ДК/990/АП/09/01/-18. За результатами перевірки встановлено, що земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення адміністративних межах Білозірської ОТГ (с. Білозір'я) Черкаського району, площею 15га з кадастровим номером НОМЕР_1 не використовується. Згідно відомостей Державного земельного кадастру право на земельну ділянку не зареєстровано.
Тобто, суду наданий доказ який свідчить про фактичне обстеження земельної ділянки, а тому позовна вимога щодо зобов'язння ГУ Держгеокадастру у Черкаській області здійснити перевірку задоволенню не підлягає.
Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до статті 6 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до статті 3 Конституції України та статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Як передбачає частина 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визнана джерелом права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Аманн проти Швейцарії (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.
Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (ОСОБА_8 проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для всіх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.
При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач частково довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог законодавства України.
З огляду на вказані законодавчі положення, встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Що ж стосується зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду в порядку ст. 382 КАС України, то суд з урахуванням наданого акту перевірки не вбачає за доцільне застосувувати такий крайній захід.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Черкаській області щодо не проведення перевірки відповідно до вимог чинного законодавства при розгляді звернення ОСОБА_1 від 24.01.2018.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.Г. Паламар