Справа № 420/2062/19
15 квітня 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» про стягнення заборгованості на виплату та доставку пільгових пенсій на суму 3511,89 грн., -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» про стягнення заборгованості на виплату та доставку пільгових пенсій на суму 3511,89 грн.
Відповідно до п.п.3,5,6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись із позовною заявою, суддя дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст.160, 161 КАС України.
Згідно з п.11 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення вимог ст.160 КАС України позивачем не надано власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В позовній заяві позивач просить суд стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» прострочену заборгованість на в розмірі 3511,89 грн.
Згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві позивач зазначає про неможливість сплати судового збору та просить відстрочити Ізмаїльському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області сплату судового збору до винесення рішення по справі. Позивач обґрунтовує неможливість сплати судового збору тим, що Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У розумінні приписів ст.8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
Обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Враховуючи викладене, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є такими, що не залежать від волі особи, та дають право на звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати, а тому суд не вбачає законних та обґрунтованих підстав для задоволення клопотання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про звільнення від сплати судового збору за подання вказаного позову.
Суд зазначає, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є це і підставою для відстрочення його сплати.
Аналогічну правову позицію висловив Пленум Вищого адміністративного суду України в постанові від 23 січня 2015 року №2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI “Про судовий збір”.
Верховний Суд в постановах від 21.02.2018 року по справі №806/1973/16 та від 10.05.2018 року по справі №464/7590/16-а висловив правову позицію, відповідно до якої посилання органів Пенсійного фонду як державного органу на обмежене фінансування не може бути підставою для звільнення його від сплати судового збору; відсутність бюджетного фінансування або обмежене фінансування на цілі судового збору не є підставою для звільнення від законодавчо встановленого обов'язку з його сплати. Відповідно до положень ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, водночас звільнення від сплати судового збору є фактично наданням окремим державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними і фізичними особами, які зобов'язані сплачувати судовий збір, що означатиме звуження їх права на звернення до суду.
Отже, в порушення ч.3 ст.161 КАС України позивач до позовної заяви не надав документу про сплату судового збору.
Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції від 01.01.2019 року) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень встановлюється ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 року, з 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 1921 грн.
З огляду на заявлені позивачем вимоги позивач повинен надати до суд докази сплати судового збору в розмірі 1921 грн. (1,5% від 3511,89 ? 52,68 грн., що менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Згідно з ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
Виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду квитанції про сплату судового збору у сумі 1921,00 грн., та надання власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України суддя, -
У задоволенні клопотання Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення по справі - відмовити.
Адміністративний позов Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» про стягнення заборгованості на виплату та доставку пільгових пенсій на суму 3511,89 грн., - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П.П. Марин