Справа № 500/368/19
01 квітня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Жука А.В.
за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.В.
представника відповідача - Ковалівської Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання дій протиправними, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, а саме просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 року №Ф-1514-54 на суму 15819,54 гривень, визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Тернопільській області щодо проведення перевірки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 10.12.2018 отримав від відповідача вимогу №Ф-1514-54 від 08.11.2018 року, згідно якої станом на 08.11.2018 року у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на суму 15819,54 грн. ОСОБА_2 вказує, що Головне управління неправомірно винесло спірне рішення оскільки вимогу про сплату боргу (недоїмки) винесено без проведення перевірки. Позивач вважає вказану вимогу протиправною та просить позов задовольнити.
Ухвалою від 06.02.2019 позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 року №Ф-1514-54 на суму 15819,54 гривень залишити без руху надавши час для усунення недоліків. Станом на 19 лютого 2019 року усунуто недоліки вказані в ухвалі від 06.02.2019.
Ухвалою суду від 20 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 11.03.2019.
11 березня 2019 року судове засідання не проводилось, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Жука А.В. у відрядженні відповідно до наказу №50-ВК/г від 05.03.2019. Відкладено розгляд справи на 13.03.2019.
13 березня 2019 року розгляд справи відкладено на 26.03.2019, у зв'язку з клопотанням позивача про відкладення розгляду справи.
14 березня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.
26 березня 2019 року позивач в судове засідання не з'явився, через відділ документального забезпечення подав додаткові пояснення до позовної заяви та відповідь на відзив. Просив розглядати справу за його відсутності.
Ухвалою суду від 26.03.2019 розгляд справи відкладено на 01.04.2019 з метою надання можливості відповідачу подати заперечення на відповідь на відзив.
01 квітня 2019 року позивач в судове засідання не прибув, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
01 квітня 2019 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову та пояснила, що відповідач не визнає позовні вимоги та обставини викладені позивачем у позовній заяві. За даними інформаційної системи органів ДФС, станом на 08.11.2018 року загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по ОСОБА_2 становить 15819,54 грн., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань.
Згідно п.4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи Державної виконавчої служби України. З метою забезпечення виконання органами ДФС покладених завдань з адміністрування єдиного внеску відповідачем було надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1514-54 від 08.11.2018. Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату недоїмки, без проведення додаткових перевірок.
Відтак, відповідач зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-1514-54 від 08.11.2018 є правомірною, а тому не підлягає скасуванню, а відтак, в задоволенні адміністративного позову позивачеві слід відмовити.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивач згідно даних 1С «Податковий блок» зареєстрований Тернопільською міською радою як фізична особа-підприємець 28.09.2006 та взятий на облік як платник єдиного соціального внеску.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Державну реєстрацію припинення проведено 10.12.2018 року за власним рішенням позивача (рішення про припинення №26510060003001338).
10.12.2018 ОСОБА_2 отримав від відповідача вимогу №Ф-1514-54 від 08.11.2018, згідно якої станом 08.11.2018 року у нього наявна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на суму 15814,54 гривень.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з позовом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).
Відповідно до пп.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Згідно із п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, установлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Мінімальна заробітна плата у 2015 році відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року №80-VIIl "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (у редакції Закону України від 20.09.2015 року №704-VIII) з 01 січня 2015 року - 1218 гривень, аз 01 вересня - 1378 гривень.
Мінімальна заробітна плата у 2017 році відповідно до Закону України від 21 грудня 2016 року №1801 -VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01 січня 2017 року - 3200 гривень.
У 2018 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3723 гривні згідно Закону України від 7 грудня 201 7 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік".
Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону №2464, єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, зобов'язані сплатити єдиний соціальний внесок за 2017 рік до 10.02.2018 року.
Статтею 9 Закон №2464, передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, 5 та 5.-1 ч. 1. ст. 4 цього Закону (в т. ч. фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування), зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
За даними інформаційної системи органів ДФС, станом на 08.11.2018 року загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по ОСОБА_2 становить 15819,54 грн., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань:
- за 2017 рік - в сумі 8448,00 гривень, термін сплати до 09.02.2018 (мінімальний страховий внесок за місяць у 2017 р. 3200,00 гривень *22%=704,00 гривні);
- за 2018 рік - в сумі 7371,54 гривня (мінімальний страховий внесок за місяць у 2018 р. 3723,00 гривні*22%= 819,06 гривень) з наступними термінами сплати:
- за І квартал 2018 р. (сплата до 20.04.2018) у сумі 2457,18 гривень,
- за II квартал 2018р. (сплата до 20.07.2018) у сумі 2457,18 гривень,
- за ІІІ Квартал 2018р. (сплата до 20.10.2018) у сумі 2457,18 гривень.
Згідно ч.4 ст.25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст.25 Закону №2464 здійснюють органи Державної виконавчої служби України.
Судом встановлено, що 08.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено вимогу №Ф-1514-54 про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_2 в загальній сумі 15819,54 грн.
Згідно з п.1 розділу VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449), до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Відповідно до ч.16 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Стосовно твердження позивача про надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) без проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:
якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;
якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
За приписами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналогічна правова позиція викладена у справі Верховного Суду №826/11623/16 від 11.09.2018 року.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Таким чином, безпідставними є посилання позивача на порушення порядку проведення перевірки, оскільки така перевірка не проводилась, а вимога про сплату боргу сформована щодо ОСОБА_2 на підставі даних з інформаційної системи фіскального органу.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 - 2018 роках ФОП, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону №2464).
Інших підстав, в тому числі і фактичне нездійснення підприємницької діяльності, звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, чинним законодавством не передбачено.
Суд наголошує, що позивачем не надано доказів того, що він має право на звільнення від сплати єдиного внеску.
Окрім того, суд зазначає, що вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що посилання в позовній заяві на норми Кодексу України про адміністративні правопорушення судом також до уваги не беруться, оскільки вказані норми не регулюють публічні правовідносини, які склались між сторонами у даній адміністративній справі.
Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1514-54 від 08.11.2018 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: 46003, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ: 39403535) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1514-54 від 08 листопада 2018 року та визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Тернопілсьькій області щодо проведення перевірки, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 квітня 2019 року.
Головуючий суддя Жук А.В.
копія вірна
Суддя Жук А.В.