справа№1340/5272/18
10 квітня 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Карп'як О.О.,
секретар судового засідання Лубоцька Н.І..
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Петрицина О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) в якому просить суд:
- визнати дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області неправомірними та зобов'язати відповідача провести перерахунок довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 серпня 2018 року, виходячи з грошового утримання працюючого судді 56 384,00 грн. та встановити його в сумі 50 745,50 грн. щомісячно;
- стягнути з відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 704, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Ухвалою суду від 09 листопада 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
23 листопада 2018 року позивач через канцелярію суду подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 27.11.2018 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи розпочнеться 27.12.2018 року.
11.12.2018 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог.
Ухвалою від 02.01.2019 року заяву позивача про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду.
Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 11.12.2018 року, позивач просить:
- задоволити його позовні вимоги;
- визнати дії відповідача Головного управління ПФУ у Львівській області в частині відмови у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 року відповідно до вимог, що містяться в рішенні Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 року у справі №1-7/2018 (4062/15), тобто з грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді в розмірі 89352 грн. і встановити його щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 04.12.2018 року в розмірі 80416,80 грн.
Ухвалою суду від 06 лютого 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні 10.04.2019 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог.
Ухвалою суду від 10 квітня 2019 року заяву про зміну підстав та предмету спору - повернуто позивачу без розгляду.
Позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (від 11.12.2018) обґрунтовані тим, що оскільки на даний час законодавчо не врегульовано який розмір суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді слід враховувати при визначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то для захисту своїх законних прав та інтересів, просить врахувати положення, викладені у рішенні КС України №11-р/2018 від 04.12.2018 року справа №1-7/2018 (4062/15), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат". Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено розмір мінімальної зарплата у місячному розмірі з 01.01 - 3723 грн. тому вважає, що на момент його звернення до відповідача з заявою посадовий оклад судді місцевого суду повинен був становити 55845 грн. Оскільки його стаж судді становить понад 25 років, то відповідно до п.5. ч.4 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2010 року, він має право на щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 60 відсотків від посадового окладу, таке положення міститься в ч.5 ст.135 вказаного Закону (2016 р.) який чинний на даний час. Тому щомісячна доплата за вислугу років становить 33507 грн.. Відтак, грошове утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого слід обраховувати його щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% від грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді становить 80416,80 грн. Вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у задоволенні заяви з покликанням на зміну мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки грошове утримання працюючих суддів, а також щомісячне грошове утримання суддів у відставці повинно обраховуватись з мінімальної заробітної плати.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву як на позовну заяву, так і на заяву про уточнення позовних вимог. У відзиві відповідач вказує, що на час виходу позивача у відставку (05.08.2011 року) правовідносини щодо відставки регулювалися Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-УІ. 02.06.2016 року прийнято Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-УІІІ та новий Закон України «Про судоустрій і статус судів» №1402-УІІІ, які набрали чинності 30.09.2016 року. У частині 3 ст.142 «пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці» (у редакції Закону №1798-УІІІ від 21.12.2016, яка діяла на час звернення позивача з заявою про перерахунок) в частині перерахунку розміру щомісячного довічного грошового забезпечення зазначено. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
07.12.2018 року позивач звернувся до Дрогобицького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у відставці з врахуванням грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, яке з 04 грудня 2018 р., відповідно до Рішення Конституційного суду України № 11-р/2018 від 04 грудня 2018 р. справа № 1- 7/2018 (4062\15) становить 89352 грн., в розмірі 90 %, що повинно складати 80 416 грн., 80 коп.
14.01.2019 року позивач звернувся до Дрогобицького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок довічного щомісячного грошового утримання судді відставці з 1 січня 2019 з врахуванням грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, яке з 01 січня 2019 р., відповідно до Рішення Конституційного суду України № 11-р/2018 від 04 грудня 2018 р. справа № 1-7/2018/ (4062/15) становить 100152 грн., в розмірі 90 %, що повинно складати 90 136 грн., 80 грн.
Управлінням застосування пенсійного законодавства Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 2 Головного управління Пенсійного фонду України було прийнято рішення № 1 від 23.01.2019 року, згідно якого було відмовлено позивачу в перерахунку пенсії.
Рішення обґрунтоване тим, що з дня набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIIІ (надалі Закон - 1402), Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453) втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7,23,25,36 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до норм Закону № 2453, а для суддів, які пройшли таке оцінювання згідно із нормами Закону № 1402. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді (пункт 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1. Так відповідно до розділу 2 цього Порядку заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) та підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (зі змінами) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 гривні. Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних з 1 січня 2019 року становить 1921 гривня. Заявником по заяві від 14.01.2019 не подано довідки про складові суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до Порядку. Підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із врахуванням рішення Конституційного Суду України, немає.
Аналогічну змісту обґрунтування Управлінням застосування пенсійного законодавства Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 2 Головного управління Пенсійного фонду України були викладені у листі від 23.01.2019 року № 256/03.03.-34, що скерований позивачу.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.12.2018 року, яка була прийнята ухвалою суду від 02.01.2019 року і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти, чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час виходу позивача у відставку (05.08.2011) та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання правовідносини регулювалися Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.
У статті 138 вказаного Закону зазначено: судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ) або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ). Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету, за винятком суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, яким грошове утримання виплачується цими судами.
У редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, зміненій Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII (далі - Закон від 07.07.2010 або Закон № 2453).
У статті 141 вказаного Закону передбачено, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці» зазначено: Судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Умови та порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів Конституційного Суду України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:
особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", «Про статус народного депутата України", «Про державну службу", щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується;
у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З 1 січня 2016 року виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", «Про наукову і науково-технічну діяльність", «Про статус народного депутата України", «Про державну службу", припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.
Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
02.06.2016 прийнято Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» № 1401-VIII та новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 або Закону № 1402), які набрали чинності 30.09.2016.
У частині 3 статті 142 «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці» (у редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016, яка діяла на час звернення позивача з заявою про перерахунок) в частині перерахунку розміру щомісячного довічного грошового забезпечення зазначено:
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, у Розділі XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено певні особливості визначення розміру суддівського винагороди та, відповідно, розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:
Право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить: з 1 січня 2017 року: а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) з 1 січня 2018 року: а) для судді місцевого суду - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) з 1 січня 2019 року: а) для судді місцевого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 4) з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. (Пункт 24 розділу XII в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016).
Право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. (Пункт 25 розділу XII із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016; в редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016).
Аналіз пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» дозволяє виділити дві категорії суддів з різними умовами отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: (а) судді, які: - пройшли кваліфікаційне оцінювання; - за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після 30.09.2016 - пропрацювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо них відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
На цих суддів поширюється дія Закону від 02.06.2016 і вони мають право (набудуть після настання усіх передбачених Законом умов) на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років - додатково два відсотки грошового утримання судді.
(б) судді, які вийшли у відставку після набрання чинності Законом від 02.06.2016, тобто після 30.09.2016.
Для цих суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону від 07.07.2010. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Про суддів, які вийшли у відставку до набрання чинності Законом від 02.06.2016, тобто до 30.09.2016, у пункті 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02.06.2016 не йдеться, оскільки предметом її регулювання є визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку. Зазначена норма не регулює відносин щодо перерахунку розміру грошового утримання.
Оскільки позивач вийшов у відставку 05.08.2011, тобто до 30.09.2016, положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02.06.2016 на нього не поширюються. Спірні правовідносини виникли не щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який виходить у відставку, а щодо перерахунку розміру раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Ці правовідносини на час виникнення спору і на теперішній час регулюються частиною 4 статті 142 Закону від 02.06.2016, яка передбачає, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Застосування цієї правової норми передбачає, що для набуття права на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання необхідними є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 до набрання чинності Законом №1402-VIII, кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді не проходив.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов також у справі № 0640/3835/18 від 01 листопада 2018 року.
Водночас, суд акцентує увагу, що процедура подання документів для перерахунку щомісячного грошового утримання визначається Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. № 3-1 (далі - Порядок №3-1) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891 (далі Порядок №3-1).
Відповідно до пунктів 1- 4 Розділу 2 Порядку №3-1, визначено що заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання. У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №224-VІІІ установлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 гривні та згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 №2629-VІІІ установлено, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 гривні.
Позивач у відповідності до заяви про уточнення позовних вимог від 11.12.2018 року, просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 року відповідно до вимог, що містяться в рішенні Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 року у справі №1-7/2018 (4062/15), тобто з грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді в розмірі 89352 грн. і встановити його щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 04.12.2018 року в розмірі 80 416,80 грн.
Разом з тим, рішенням від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, положення частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII. За змістом резолютивної частини вказаного Рішення, це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 положення частин третьої, десятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
В матеріалах справи містяться довідки ТУ ДСА в Львівській області в яких містяться відомості, щодо щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, зокрема: з довідки ТУ ДСА в Львівській області від 03.08.2018 №442, яка видана ОСОБА_1 вбачається, що станом на 01.10.2018 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 28 192, 00 грн., у тому числі посадовий оклад - 17 620, 00 грн., доплата за вислугу років - 10 572, 00 (60%); з довідки від 12.12.2018 № 660, яка видана ОСОБА_1 вбачається, що станом на 04.12.2018 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 42 288, 00 грн., у тому числі посадовий оклад - 26 430, 00 грн., доплата за вислугу років - 15 858, 00 грн. (60%); з довідки ТУ ДСА в Львівській області від 01.01.2019 № 338, яка видана ОСОБА_1 вбачається, що станом на 01.01.2019 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 46 104, 00 грн., у тому числі посадовий оклад - 28 815, 00 грн., доплата за вислугу років - 17 289, 00 грн. (60%).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем всупереч вимогам пункту 2 розділу ІІІ Порядку №3-1 не було подано до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Таким чином, на думку суду, відсутні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 року в розмірі 80 416,80 грн., оскільки позивачем до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання не було подано довідку ТУ ДСА у Львівській області про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Разом з тим суд встановив, що позивач звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 14.01.2019 року в якій просив провести перерахунок довічного щомісячного грошового утримання судді відставці з 1 січня 2019 з врахуванням грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, яке з 01 січня 2019 р., відповідно до Рішення Конституційного суду України № 11-р/2018 від 04 грудня 2018 р. справа № 1-7/2018/ (4062/15) становить 100152 грн., в розмірі 90 %, що повинно складати 90 136 грн., 80 грн., та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було надано відмову в перерахунку пенсії, яке викладене у рішенні № 1 від 23.01.2019 року та в листі від 23.01.2019 року № 256/03.03.-34. Однак, не є предметом оскарження у даній справі рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області № 1 від 23.01.2019 року.
Суд зазначає, що позивачем не оскаржується рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.01.2019 № 1, яким відмовлено у в перерахунку пенсії, однак предметом позову згідно заяви про уточнення позовних вимог від 11.12.2018 року, являється визнання дій відповідача Головного управління ПФУ у Львівській області в частині відмови у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними та зобов'язати відповідача провести перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 року відповідно до вимог, що містяться в рішенні Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 року у справі №1-7/2018 (4062/15), тобто з грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді в розмірі 89352 грн. і встановити його щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 04.12.2018 року в розмірі 80416,80 грн.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 5 КАС України).
У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Тобто, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає, оскільки звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних або юридичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем фізичною особою та відповідачем - суб'єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно поданої відповідачем витягом з пенсійної справи позивача від 05.03.2019 року, останньому здійснено перерахунок, виходячи з середньомісячного заробітку 42288 грн. та розмір виплат становить 38059,20 грн., що відповідає даним, наведених у довідці №660 від 12.12.2018 року, виданою ТУ ДСА у Львівській області.
Судом враховуються пояснення відповідача про те, що при поданні заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачем не подано довідки про складові суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до Порядку №3-1, яка і є підставою для здійснення перерахунку.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст.72 та ч. 1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими уст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.
З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 квітня 2019 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна