про залишення позовної заяви без руху
15 квітня 2019 року м. Рівне№460/861/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Рівненської митниці ДФС, про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві, зокрема, зазначається: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Разом з тим, всупереч вимогам вказаної норми КАС України, позивач в позовній заяві не зазначив: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
За правилами ч.6 ст.160 КАС України, якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.
Так, позовна заява підписана представником позивача - адвокатом ОСОБА_2.
Однак, всупереч вимогам ч.6 ст.160 КАС України, в позовній заяві не зазначені відомості, визначенні п.2 ч.5 ст.160 КАС України, щодо представника позивача.
За правилами ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон №3674).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 3674, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року установлено в розмірі 1921грн.
Частиною 2 статті 4 Закону № 3674 встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання позову до адміністративного суду.
Так, за подання фізичною особою адміністративного позову майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру встановлена ставка судового збору, яка складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.6 Закону № 3674, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Із змісту позовних вимог слідує, що позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.01.2019 № UA20400/2019/000171/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA20400/2019/000171.
Тобто, в позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.01.2019 № UA20400/2019/000171/2) та одну вимогу немайнового характеру (визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA20400/2019/000171).
При цьому, суд зауважує, що згідно з рішенням від 25.01.2019 № UA20400/2019/000171/2, митна вартість імпортованого товару збільшилась з 6583,35 GBP (що становило 237048,70 грн) до 10099,26 GBP (що становило 363647,27 грн).
Таким чином, суд вважає, що в основу розрахунку судового збору за майнову вимогу має братися сума в розмірі 126598,57 грн (363647,27 грн - 237048,70 грн. = 126598,57 грн), оскільки погоджена позивачем сума митної вартості товару складає 237048,70 грн, а збільшена - 363647,27 грн, тому, відповідно, позивач оскаржує рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 25.01.2019 № UA20400/2019/000171/2 у частині збільшення митної вартості імпортованого товару на суму 126598,57 грн.
Таким чином, за подання вказаного позову до суду позивачу належало сплатити судовий збір в сумі 2034,39 грн. (126598,57 грн х 1% + 768,40 грн = 2034,39 грн).
До позовної заяви позивачем був доданий оригінал квитанції від 26.03.2019 № 0.0.1265735797.1 про сплату судового збору в сумі 768,40грн.
Частинами 1, 2 статті 9 Закону № 3674 передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Так, за наслідками перевірки в автоматизованій системі документообігу суду зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору, сплаченого згідно з квитанцією від 26.03.2019 № 0.0.1265735797.1, судом встановлено, що вказаний судовий збір був сплачений позивачем за подання позовної заяви у справі №460/349/19.
З огляду на вказане, додана позивачем до позовної заяви квитанція від 17.01.2019 №314 не є належним та допустимим доказом сплати ним судового збору за подання вказаного позову до суду.
За наведених обставин слід запропонувати позивачу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду
1) нової позовної заяви із зазначенням: відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; відомостей, визначених у п.2 ч.5 ст.160 КАС України, стосовно представника, - відповідно до кількості учасників справи;
2) документа про сплату судового збору в розмірі 2034,39грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя Комшелюк Т.О.