26 березня 2019 року м. Рівне №460/281/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: ОСОБА_1, відповідача: представник Мітчук О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДСНС України в Рівненській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки у виплаті належних звільненому працівнику сум по день фактичного розрахунку у розмірі 44407,10 грн. за період з 23.08.2018 по 20.01.2019 (дату фактичного розрахунку).
Ухвалою від 11.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження та розгляд справи по суті було призначено у відкритому судовому засіданні на 12.03.2019 без виклику сторін.
05.03.2019 на адресу суду надійшов відзив Головного управління ДСНС України в Рівненській області на позовну заяву (а.с.31-40).
07.03.2019 у зв'язку з клопотанням відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін судом постановлено ухвалу про проведення розгляду справи по суті, призначеного у відкритому судовому засіданні на 12.03.2019, з викликом сторін.
12.03.2019 розгляд справи відкладено на 26.03.2019 у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 26.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що між позивачем та Головним управлінням ДСНС України в Рівненській області було укладено контракт про проходження служби цивільного захисту. В серпні 2018 року його звільнили зі служби, однак розрахунок проведений був лише на підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду в січні 2019 року, чим порушено права позивача. Сторона позивача зазначила, що всі суми, що належать до сплати повинні були бути виплачені відповідачем у день звільнення, а в разі невиконання такого обов'язку для відповідача наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а тому просила позов задовольнити повністю.
Згідно з відзивом на позов та поясненнями представника в судовому засіданні відповідач позов не визнав. Вказано, що на спірні правовідносини, які виникли між позивачем і управлінням не поширюються норми трудового законодавства, зокрема, статті 116, 117 КЗпП України, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового законодавства. Зазначено, що при наявності бюджетних асигнувань по загальному фонду кошторису Головне управління не мало юридичного права виплатити заборгованість з грошового забезпечення, оскільки позивач утримувався за рахунок коштів спеціального рахунку, котрі надходять від ПАТ "Рівнеазот". Сторона відповідача вважає, що стягнення з нього середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні безпідставне, оскільки заборгованість по невиплаченому грошовому забезпеченню на день звільнення позивача утворилася не з вини Головного управління ДСНС України в Рівненській області. З огляду на це, просили в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.
Згідно з наказом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області від 22.08.2018 №219 (по особовому складу) позивача звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), припинено контракт за пунктом 176 підпунктом 5 (у зв'язку з сімейними обставинами), виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення (а.с.16-17).
В період проходження служби в ДПРЗ-1 по охороні об'єкт ПАТ "Рівнеазот" позивачу нараховано, але не виплачено грошове забезпечення в сумі 57653,41 грн., зокрема, за квітень 2017 року (6933,61 грн.) та за період з 01.12.2017 по 31.07.2018 (50719,80 грн.).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі №1740/2449/18 з Головного управління ДСНС у Рівненській області стягнуто на користь ОСОБА_1 не виплачене грошове забезпечення за квітень 2017 року в сумі 6933,61 грн., за грудень 2017 року в сумі 836,27 грн., за період з січня 2018 року по липень 2018 року включно в сумі 49883,53 грн., всього в загальній сумі 57653 (п'ятдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 41 (сорок одна) коп. (сума вказана за вирахуванням податків та зборів, обов'язкових платежів).
Як свідчить копія виписки по карті позивача, розрахунок Головним управлінням ДСНС у Рівненській області в повному обсязі з ним на підставі вказаного рішення суду проведено 21.01.2019 (а.с.19).
Вважаючи, що не виконанням обов'язку щодо вчасного розрахунку при звільненні порушено його права, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення середнього заробітку за весь час такої затримки розрахунку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, у тому числі, порядок проходження служби цивільного захисту, соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту, врегульовані нормами Кодексу цивільного захисту України.
Відповідно до ч.1 ст.101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч.1 ст.115 Кодексу цивільного захисту України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків.
Питання проходження служби цивільного захисту в Державній службі України з надзвичайних ситуацій визначено Кодексом цивільного захисту України та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2017 №593.
Згідно з пунктом 45 цього Положення контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.
Відповідно до пункту 56 Положення днем припинення строку дії контракту вважається: день закінчення строку дії контракту; день, зазначений у наказі по особовому складу про звільнення зі служби цивільного захисту (але не раніше дня виконання особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС) - у разі дострокового розірвання контракту; наступний день після смерті (загибелі) особи рядового і начальницького складу, а також визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою.
Водночас, порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначено Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №475 від 23.04.2015 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2015 за №544/26989 (далі - Інструкція № 475), який був чинний на момент виникнення правовідносин.
Пунктами 2, 3 цієї Інструкції визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 4 Інструкції № 475 грошове забезпечення виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу, які займають посади осіб рядового і начальницького складу, передбачені штатами в державних пожежно-рятувальних підрозділах (частинах).
Згідно з ч.1 ст.103 Кодексу цивільного захисту України щодо проходження служби цивільного захисту може бути укладено контракт про проходження служби цивільного захисту - з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту (пункт перший).
Відповідно до пункту 7 Інструкції №475 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 9 цієї ж Інструкції №475 визначено, що підставами для виплати грошового забезпечення є: наказ керівника (начальника) органу управління (підрозділу) про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо; наказ керівника (начальника) навчального закладу про зарахування на навчання із встановленням відповідних окладів, надбавок, доплат тощо; наказ про зарахування у розпорядження; наказ про усунення від виконання службових обов'язків, відсторонення від виконання службових повноважень, відсторонення від повноважень на посаді.
Згідно з пунктами 10 та 11 Інструкції №475 грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби. Виплата особам рядового і начальницького складу грошового забезпечення проводиться один раз за поточний місяць у період з 20 по 25 числа. У той самий термін виплачується грошове забезпечення за перерахунками у зв'язку з присвоєнням чергового спеціального звання, призначенням на іншу посаду, зміною розміру відсоткової надбавки за вислугу років тощо.
Вказаними нормативно-правовими актами визначено порядок проходження служби, однак жодним чином не визначено порядку та строків проведення розрахунку при звільненні зі служби цивільного захисту.
При цьому, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, в силу вимог норм статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Поряд з цим, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 КЗпП України).
Передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Разом з цим, Конституційний Суд України в Рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237 - цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З вказаного слідує, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Суд зауважує, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Крім того, ст. 23 Загальної Декларації з прав людини встановлено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, в контексті приписів ст.116, 117 КЗпП України суд дійшов висновку, що останні спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.09.2018 у справі №826/4965/18, від 08.02.2018 у справі №805/977/16-а.
Як встановлено судом в рішенні від 13.12.2018 у справі №1740/2449/18 Головне управління ДСНС України в Рівненській області у день звільнення зі служби позивача протиправно не виплатило йому грошове забезпечення за квітень 2017 року, за грудень 2017 року, за період з січня 2018 року по липень 2018 року, у зв'язку з чим з Головного управління ДСНС України у Рівненській області в судовому порядку стягнуто на користь ОСОБА_1 не виплачене грошове забезпечення за квітень 2017 року в сумі 6933,61 грн., за грудень 2017 року в сумі 836,27 грн., за період з січня 2018 року по липень 2018 року включно в сумі 49883,53 грн., всього в загальній сумі 57653, 41 грн.
Частиною 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи слідує, що повний розрахунок з позивачем на підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 проведений 21.01.2019, хоча такі суми повинні були виплачені йому ще на день звільнення (22.08.2018), що свідчить про порушення права позивача на своєчасну оплату праці у відносинах публічної служби.
Водночас, суд не бере до уваги твердження відповідача, що зазначена вище заборгованість, яка не була виплачена позивачу, утворилася з вини ПрАТ "Рівнеазот", а не з вини Головного управління ДСНС України у Рівненській області, а отже немає підстав для застосування положень ст.117 КЗпП України.
Контракт про проходження служби цивільного захисту був укладений безпосередньо між позивачем та відповідачем, яким, в свою чергу, укладено договір про організацію підрозділу ДСНС України на об'єктах ПАТ "Рівнеазот" №1162 від 30.12.2016 (а.с.68-80). Будь-яких зобов'язань за таким контрактом у ПАТ "Рівнеазот" перед позивачем не було. Відтак, обов'язок вчасного нарахування та виплати грошового забезпечення у відносинах публічної служби з позивачем покладено саме на відповідача. А тягар не виконання чи неналежного виконання зобов'язань ПрАТ "Рівнеазот" - неоплата наданих послуг з пожежної охорони об'єктів ПрАТ "Рівнеазот" відповідно до договору №1162 від 30.12.2016, укладеного з Головним управлінням ДСНС України у Рівненській області, не може бути покладений на позивача, оскільки стосується лише правовідносин відповідача з його контрагентом (ПрАТ "Рівнеазот").
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень та юридична особа публічного права не може відмовляти у виплаті грошового забезпечення працівнику з підстави невиконання певного договірного зобов'язання іншою юридичною особою, позаяк обов'язок виплати такого грошового забезпечення на підставі укладеного контракту в силу норм Кодексу цивільного захисту України та Інструкції №475 покладено саме на відповідача.
Щодо покликань відповідача на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України", суд вважає, що воно прийняте за інших умов та обставин, а отже не може бути враховане у даній справі. Більше того, дія статті 117 КЗпП України у даній справі розглядалася ЄСПЛ виключно через призму наявності чи відсутності порушень статті 6 Конвенції щодо скарги заявниці на відсутність доступу до суду. Крім того ЄСПЛ і в цій справі і в інших справах завжди наголошував на тому, що прерогатива тлумачення національного законодавства надається саме національним судам.
Що стосується розміру середнього заробітку, то його слід обчислювати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Вказаним Порядком визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Разом з тим, в силу вимог пункту 6 Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N475 від 23.04.2015, який був чинним до 14.09.2018, тобто до звільнення позивача, при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Аналогічну норму вміщує і Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №623 від 20.07.2018, що набрав чинності з 14.09.2018.
Таким чином розрахункова сума денного посадового окладу осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, визначається шляхом поділу суми місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на календарну кількість днів.
З урахуванням цього грошове забезпечення позивача слід обраховувати та виплачувати з розрахунку кількості календарних днів відповідного місяця їх служби, а не виходячи з кількості робочих днів відповідного місця їх служби, як про це зазначав позивач.
Судом встановлено, що з моменту звільнення позивача (22.08.2018) по дату фактичного розрахунку з ним (21.01.2019) минуло151 календарних дні.
З довідки Головного управління ДСНС України у Рівненській області про доходи ОСОБА_1 за №05-699/08 від 05.03.2019 слідує, що за два місяці служби перед звільненням грошове забезпечення позивача складало 14294,80 грн., а середньоденне грошове забезпечення позивача становить: 234,34 грн. (14294,80 грн./61 к.д.).
Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача за період з 23.08.2018 по 20.01.2019 становить 35385,34 грн. (151 день х 234,34 грн.).
Зважаючи на встановлене та враховуючи те, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДСНС України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.
Правові підстави для застосування положень статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (код ЄДРПОУ 38610634, вул.Гетьмана Полуботка, 37, м.Рівне, 33028) задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні, тобто за період з 23.08.2018 по 20.01.2019, у розмірі 35385 (тридцять п'ять тисяч триста вісімдесят п'ять) гривень 34 копійки.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 05 квітня 2019 року.
Суддя Друзенко Н.В.