15 квітня 2019 року м. Одеса Справа № 420/1692/19
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А. розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом Комунального підприємства «ЖКС Черьомушки» до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 07.03.2018 року №150,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «ЖКС Черьомушки» до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 07.03.2018 року №150.
Одночасно з позовом позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування клопотання позивачем було зазначено, що в строк з 13.03.2018 року по 26.03.2018 року посадовими особами Головного управління Держпраці Матвієнко О.В. та Кудревим В.В. на підставі наказу №150 від 07.03.2018 року здійснено інспекційне відвідування КП «ЖКС «Черьомушки» за адресою: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Липи, 38-А. 26.03.2018 року за результатам інспекційного відвідування складено Акт ОД44/139/АВ. 23.05.2018 року КП «ЖКС Черьомушки» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 11.04.2018 року №ОД44/139/АВ/П/ТД, якою на КП «ЖКС Черьомушки» накладено штраф у розмірі 1116900 грн. (справа №815/2471/18, головуючий суддя Завальнюк І.В.). При цьому, підстави видання наказу №150 від 07.03.2018 року та проведення на його підставі перевірки не були предметом розгляду вказаної справи. Позивач відраховує строк звернення до адміністративного суду відповідно до ч.2 ст.122 КАС України (за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) з 19.10.2018 року. Оскільки, саме 19.10.2018 року Верховним Судом винесено Постанову у справі №805/3137/17-а, в якій Верховний Суд зробив висновок, що проведення позапланової перевірки суб'єкта господарювання на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні не передбачені ч.1 ст.6 Закону України від 05.04.2007 року «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відтак, у травні, під час звернення із позовом про визнання протиправною та скасування постанови від 11.04.2018 року №ОД44/139/АВ/П/ТД, якою на КП «ЖКС Черьомушки» накладено штраф у розмірі 1116900 грн. (справа №815/2471/18), ще не було сформованої позиції Верховного суду у справі №805/3137/17-а.
Ухвалою суду від 01.04.2019 року адміністративний позов Комунального підприємства «ЖКС Черьомушки» залишений без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
В ухвалі від 01.04.2019 року судом було зазначено, що підстави викладені позивачем в заяві є неповажними, оскільки позивачу, ще під час проведення перевірки в березні 2018 року було відомо про існування оскаржуваного наказу, а також те, що ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не містить такої підстави для проведення перевірки, як ухвала слідчого судді, та в справі №805/3137/17-а Верховний Суд не відступав від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, а тому суд не може прийняти дану позицію позивача на обґрунтування клопотання про поновленя пропущеного строку звернення до суду.
Позивач мав змогу в разі якщо вважав, що вказаним наказом порушуються його права звернутися до суду щодо визнання його протиправним та скасування.
В зв'язку з чим, суд вважав за можливе надати позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку в якій зазначити нові підстави в обґрунтування пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом, якщо такі є.
На виконання ухвали суду від 01.04.2019 року позивачем надане до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду від 12.04.2019 року вх..№13402/19 в якому позивач повторює обґрунтування попередньої заяви про поновлення строку звернення до суду без зазначення нових підстав в обґрунтування пропуску строку, щодо яких судом було вирішено, що вони є не поважними.
Таким чином, за результатом вивчення клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позовної заяви та доданих до неї матеріалів, судом не вбачається підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
При цьому слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків. Так, поважними причинами можуть бути визнані: захворювання, що перешкоджає звернутись до суду, відрядження, несвоєчасне отримання оскаржуваного рішення, тощо.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року(надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" ( рішення від 4 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36).
Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Позивачем не зазначається та з матеріалів справи не вбачається обставин, що заважали б позивачу та могли бути об'єктивними перешкодами для звернення до Одеського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк.
Отже, з наведених доводів позивачем у клопотанні про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, суд не вбачає наявності поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином оскільки позивач не навів належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду, суд вважає, що позовну заяву позивача у відповідності до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України слід повернути позивачу.
Керуючись ст.ст. 118, 119, 122, 123, суддя, -
Адміністративний позов Комунального підприємства «ЖКС Черьомушки» до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 07.03.2018 року №150 - повернути позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду в порядку, передбаченому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст..256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали з урахуванням положень пункту 15.5 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Е.А.Іванов