Справа № 505/1504/17
15 квітня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву за вхід. № ЕП/ 2766/19 від 12.04.2019 р. про відвід по нововиявленим обставинам головуючому судді Єфіменко К. С. по справі за позовом ОСОБА_1 до Міського голови м.Подільська Одеської області Іванова Анатолія Павловича, Подільської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб: першого заступника міського голови м. Подільська Одеської області Понепалюк Тетяни Степанівни, заступника Подільського міського голови Одеської області Корчового Анатолія Васильовича, заступника Подільського міського голови Одеської області Музичук Олени Валеріївни, секретаря Подільської міської ради Одеської області Волошиної Галини Іванівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міського голови м.Подільська Одеської області Іванова Анатолія Павловича, Подільської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб: першого заступника міського голови м.Подільська Одеської області Понепалюк Тетяни Степанівни, заступника Подільського міського голови Одеської області Корчового Анатолія Васильовича, заступника Подільського міського голови Одеської області Музичук Олени Валеріївни, секретаря Подільської міської ради Одеської області Волошиної Галини Іванівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
19.06.2017 року з позовом до Котовського міськрайонного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 до Голови Котовської міської ради Одеської області Іванова Анатолія Павловича про визнання дій Голови Котовської міської ради Одеської області Іванова А.П. та Подільської міської ради в Одеській області по внесенню на голосування проекту рішення 17 сесії VII скликання №219-235 "Про бюджет м.Подільська на 2016 рік", а також подальшого підписання незаконними, визнати рішення 17 сесії VII скликання №219-235 "Про бюджет м.Подільська на 2016 рік" незаконним та таким, що порушує права громадян України, зобов'язати Подільського міського голову в Одеській області вчинити певні дії.
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області 20.07.2017 року на підставі ч.1 ст.22, ч.3 ст.32 КАС України, вказаний позов було передано на розгляд Красноокнянського районного суду Одеської області.
10.08.2017 року зазначена справа надійшла до Красноокнянського районного суду Одеської області.
14.08.2017 року Красноокнянським районним судом Одеської області винесена ухвала про залишення адміністративного позову без руху. Після усунення недоліків позовної заяви 10.10.2017 року було відкрито провадження по справі.
26.02.2018 року по справі суддею Криворучком П.В. було залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 і через залучення до участі у справі останнього, який є колишнім підлеглим головуючого судді, суддею Криворучком П.В. 26.02.2018 року винесено ухвалу, якою задоволено самовідвід головуючого судді.
27.02.2018 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи і головуючим суддею визначено Чеботаренко О.Л.
Ухвалою від 03.03.2018 року справа передана за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
11.04.2018 року справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено на суддю Єфіменко К.С.
Ухвалою суду від 12.04.2018 року справу прийнято головуючим суддею до свого провадження.
12.04.2019 р. через канцелярію суду надійшла заява за вхід. № ЕП/2766/19 яка вмотивована наступним:
«28.03.2019 р., тобто за один день до заявленого мною відводу судді Єфіменко К.С. мені як позивачу на 100 відсотків подібній означеній справі № 505/1504/17, а саме : іншій адміністративній справі № 420/6317/18 під головуванням судді Єфіменко К.С. стало відомо не просто про прийняття ним неправомірного рішення, а насамперед такого рішення, яке суперечить здоровому глузду…
…Наголошую і звертаю увагу того судді, який буде розглядати дану заяву про відвід судді Єфіменко К.С. як головуючому у справі №505/1504/17, то «добродій» розглядаючи подібну справу у якості головуючого у судовому засіданні по справі № 420/6317/18, як витікає зі змісту прийнятого ним рішення, діяв не як поважний суддя, а як зухвало - недбалий адвокат Відповідача по справі!...
…Внаслідок вищевикладеного, обґрунтовано зважаю що суддя Одеського окружного адміністративного суду Єфіменко К.С. не може чесно і неупереджено, належним чином розглянути справу №505/1504/17, у зв'язку з чим на підставі низки вищевикладених обґрунтованих фактів, ініціювання мною проведення кримінальних проваджень, порушених за фактом прийняття ним зухвало - злочинного , неправосудного рішення по подібній справі №420/6317/18, згідно незаперечних доказів прийняття ним неправосудного рішення, на підставі ч. 1 п.4 ст. 36 КАС України надаю йому відвід».
Ухвалою суду від 12.04.2019 р. заяву позивача про відвід головуючому судді Єфіменко К.С. - визнано не обґрунтованою.
Зупинено провадження по справі №505/1504/17.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено до розгляду судді Потоцькій Н.В.
Надаючи правову оцінку заяві про відвід по нововиявленим обставинам головуючого судді Єфіменко К.С. у справі № 505/1504/17, в розрізі наявних доказів, приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти (10) днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
В заяві про відвід судді Єфіменко К.С. від 12.04.2019 року заявник стверджує, що про підставу для відводу він дізнався 28.03.2019 року, а тому, заявляючи відвід 29.03.2019 року, він не порушив строку подання заяви.
Однак, вказане не відповідає дійсності.
Як вбачається із Протоколу судового засідання від 11.03.2019 року по справі №420/6317/18, засідання проведено в режимі відеоконференції за участю позивача ОСОБА_1 Саме в судовому засіданні 11.03.2019 року, відповідно до ст. 250 КАС України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частину).
Отже, про результат розгляду справи № 420/6317/18 по суті позивачу ОСОБА_1 стало відомо 11.03.2019 року.
А тому, дводенний строк для подання заяви про відвід у виняткових випадках сплив 14.03.2019 року.
Встановлення строків у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Строк звернення обчислюється, за загальним правилом, з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналась про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Викладене свідчить про порушення ОСОБА_1 строку подання заяви про відвід судді Єфіменко К.С., а також про недобросовістність користування процесуальними правами шляхом введення суду в оману щодо фактичних обставин (ч.2, 6 ст. 44 КАСУ).
Підстави для відводу судді визначені частиною 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 КАС України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Заявник ОСОБА_1 в заяві про відвід судді Єфіменко К.С. стверджує про наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суд не приймає вказані доводи заявника з огляду на наступне.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено.
У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорі викликати в учасників цивільного процесу.
З вищезазначеного вбачається, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
В інакшому випадку особиста безсторонність суду презюмується.
У заяві про відвід (вхід. № ЕП/2766/19 від 12.04.2019 року) головуючого судді Єфіменко К.С. відповідні вищезазначені суб'єктивні та об'єктивні критерії не доведено. Отже, його особиста безсторонність презюмується, а тому підстави для відводу відсутні.
В той же час, частиною 4 статті 36 КАС України відокремлено підстави, які не можуть бути підставами для відводу. Це:
незгода сторони з процесуальними рішеннями судді;
рішення або окрема думка судді в інших справах;
висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Вказана норма статті є імперативною.
Імперативні норми - це норми, які містять категоричні веління держави здійснювати чітко означені дії, не допускати ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів. Інакше кажучи, імперативні норми (зобов'язувальні і заборонні) прямо вказують правила поведінки, містять абсолютно визначене правило.
Отже, подання заяви про відвід судді Єфіменко К.С. у справі № 505/1504/17 через винесення ним рішення у справі №420/6317/18 прямо заборонено процесуальним законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАС України).
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 17.02.2019 року по справі № 855/35/19 сформував таку правову позицію:
«Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України закріплює в якості однієї з основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Змагальність сторін і свобода у наданні ними суду своїх доказів не передбачає наявності у суду обов'язку беззаперечно приймати усі без виключення докази, заявлені учасниками справи, адже суд наділений свободою власного розсуду при вирішенні даного питання.
Тому, незгода учасника справи з процесуальним рішенням суду з приводу заявленого ним клопотання, не може слугувати беззаперечним доказом порушенням судом зазначених принципів здійснення правосуддя, а також свідченням упередженості чи необ'єктивності суду.», яка застосована і при розгляді заяви ОСОБА_1 про відвід судді Єфіменко К.С.
Щодо порядку розгляду заяви про відвід судді Єфіменко К.С.
У заяві про відвід судді Єфіменко К.С. від 12.04.2019 року заявником зазначено:
«Розглянути відвід судді Єфіменко К.С. як головуючому судових засіданнях по справі №505/1504/17 та задовольнити його на підставі п.1 ч.4 ст.36 КАС України за наявності викладених у моїй заяві додаткових обставин, що викликають сумнів не тільки у його неупередженості, а взагалі, доцільності подальшого перебування на посаді судді України обов'язково за моєю особистою участю.
На судове засідання з розгляду відводу судді Єфіменко К.С. обов'язково запросити особу, відвід якої має розглядатися для отримання відповіді на низку вищевикладених питань У випадку відсутності відповіді, взяти самовідвід., інакше доведеться відповідати на питання слідчого ДБР і детектива НАБУ та мої на одночасному допиті.
Водночас, хочу попередити суддю, який буде розглядати відвід про то, що мені набридло без проведення належного судового засідання з розгляду моїх заяв про відвід, отримувати однакові за змістом зухвало - злочинні відписки про начебто відсутність підставі для відводу, тому зважаючи подібну ухвалу неправосудною, також звернусь до правоохоронних органів для проведення розслідування і пояснень на одночасному допиті.
Суд забезпечити можливість моєї обов'язкової присутності у вищевказаному судовому засіданні шляхом проведення відеоконференції.
Найближчий суд, до якого я можу прибути для участі у вищевказаних судових засіданнях у режимі відео конференції - Котовський міськрайонний суд Одеської області, якій знаходиться за адресою: м. Подільськ, пров. Спортивний, 1-а Одеська область, у якому необхідно забезпечити його проведення.»
Надаючи правову оцінку зазначеному, суд дійшов наступних висновків.
Щодо розгляду заяви про відвід за обов'язковою особистою участю ОСОБА_1 та в режимі відеоконференції.
Частиною 8 ст. 40 КАС України, встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Вказана норма процесуального закону є імперативною. Законодавчий орган, яким в державі Україна є Верховна Рада України, визначив вид провадження, в якому розглядається заява про відвід.
Разом з цим, вказана норма визначила можливість проведення судового засідання виключно за ініціативою суду, а не учасників справи.
Комітет міністрів Ради Європи в Рекомендаціях Я (84) 5 від 28.02.1984 рекомендував урядам держав-членів вжити або підсилити, залежно від обставин, будь-які заходи, які, на їх думку, необхідно застосувати для вдосконалення цивільного судочинства, зокрема: суд в якості суду першої інстанції повинен мати повноваження ухвалювати рішення з урахуванням характеру спору в письмовому провадженні або його поєднання із усним розглядом; мають бути передбачені конкретні правила, які прискорюють вирішення спору: у випадках, що не терплять зволікань.
У зв'язку з цим, також доречно звернути увагу на висновки ЄСПЛ в аспекті доводів заявника. Так, у п. 44 Рішенні ЄСПЛ від 13.03.2018 у справі «Mirovni Inљtitut v. Slovenia» зазначено, що внутрішнє законодавство не завжди вимагає провести слухання в Адміністративному суді. Суд також постановив, що відмова у розгляді може бути обґрунтованою у справах, що стосуються лише правових питань обмеженого характеру (Allan Jacobsson v. Sweden (No. 2) (Аллан Якобсон проти Швеції), §§ 48-49; Valovб and Others v. Slovakia (Валова та інші проти Словакії), §§ 65-68) або які не несуть певної складності (Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії) (dйc.); Speil v. Austria (Шпайль проти Австрії) (dйc.)).
Отже, вимога ОСОБА_1 про розгляд заяви про відвід за обов'язковою особистою участю ОСОБА_1 не ґрунтується на приписах чинного Закону.
Крім того, приписами ч.ч. 1-2 ст. 195 КАС України встановлено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості.
Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Частиною 1 ст. 167 КАС України встановлено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Подана заява не містить відомостей, які вимагаються цим кодексом, а саме: доказів направлення копії заяви іншим учасникам справи.
Щодо твердження заявника «У випадку відсутності відповіді, взяти самовідвід, інакше доведеться відповідати на питання слідчого ДБР і детектива НАБУ та мої на одночасному допиті.»
Частиною 4 ст. 40 КАСУ визначено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За приписами ст.6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
У свою чергу, незалежність та недоторканість судів гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (ст.126 Конституції України).
Згідно ст.ст. 6, 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом, а саме ст. 376 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Крім іншого, у постанові від 14.03.2019 року по справі №9901/34/19 висловлено наступне:
«На переконання Великої Палати Верховного Суду, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС.
ОСОБА_3 предметом перевірки за його позовом визначив правомірність діянь ВРП, пов'язаних із розглядом заяви, поданої в порядку Закону України «Про звернення громадян», а також компетенцію ВРП щодо контролю за дотриманням законодавства суддями під час розгляду справ позивача. При цьому, обґрунтування вимог позивача зводяться лише до образливих тверджень на адресу суду(абзац дев'ятий, тринадцятий, чотирнадцятий, шістнадцятий першої сторінки, абзац сьомий другої сторінки та абзац другий третьої сторінки позовної заяви).
Образливі висловлювання ОСОБА_3 на адресу суду, використання яких неприпустиме при оформленні, зокрема, й позовної заяви, які до того ж визначені позивачем підставою позову, суд першої інстанції правильно розцінив як зловживання процесуальними правами.
Обґрунтування позову з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Ураховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про допущення ОСОБА_3 зловживання його процесуальними правами, а відтак і наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини третьої статті 45 КАС, ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, аргументи скаржника цих висновків не спростовують».
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 36, 39-40, 44, 45, 166-167, 195, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити в задоволенні заяви за вхід. №ЕП/2766/19 від 12.04.2019 р. про відвід по нововиявленим обставинам головуючому судді Єфіменко К. С. по справі №505/1504/17.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.